Єдиний унікальний номер 267/8886/13-ц Номер провадження 22-ц/775/6016/2014
Головуючий в 1 інстанції Каніщєва Н.О.
Доповідач Зайцева С.А.
Категорія 26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зайцевої С.А.
суддів: Зінов»євої А.Г., Маширо О.П.
при секретарі - Баранчикові Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, обгрунтовуючи свої вимоги наступним. Перебуваючи у трудових відносинах з «шахтою ім.В.І.Леніна « ДП « Макіїввугілля» працював на різних посадах, пов*язаних з виконанням робіт у шахті. Під час виконання трудових обов*язків отримав трудові каліцтва 06 березня 1993 року та 21 січня 2002 року , за результатами яких були складені акти форми Н-1 . МСЕК від 06 серпня 2002 року йому було встановлено 20% стійкої втрати працездатності за сукупністю обох трудових каліцтв. Внаслідок трудових каліцтв йому завдано моральну шкоду,так як стан здоров*я значно погіршився, трудовими каліцтвами порушена його життєдіяльність.Просив стягнути з відповідача на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено, на користь позивача з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області стягнуто на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243грн.60 коп.
На дане рішення відділення виконавчої дирекції Фонду подало апеляційну скаргу (а.с.47-51,61).
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України від 23.02.2007 р. № 717 - V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені норми, що передбачають відшкодування Фондом моральної шкоди. У зв'язку з чим, відповідальність повинно нести підприємство, а правові підстави для стягнення з Фонду моральної шкоди відсутні.
Зазначає, що для встановлення факту заподіяння моральної шкоди необхідний висновок відповідної МСЕК. На думку відповідача, позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди.
Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області та ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з*явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання 30 липня 2014 року телефонограм ,зареєстрованих в журналі телефонограм № 1 за №№ 1330,1331,1332 (а.с.58-60).
Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2. ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Згідно п.4.ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудових каліцтв, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. (надалі Закон № 1105-XIV ) .
Судом першої інстанції по справі встановлено, що позивач починаючи з 1983 року працював на шахті ім. В.І. Леніна займаючи посаду від учня гірника до гірника другого підземного розряду з повним робочим днем у шахті. 08 березня 2005 року ОСОБА_3 був звільнений з шахти за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я .
Під час виконання трудових обов'язків на шахті ім. В.І. Леніна ОСОБА_3 отримав трудові каліцтва : - 06 березня 1993 року, під час установки привибійного кріплення, обвалився шматок породи та травмував йому 1 палець лівої кисті. За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було складено акт форми Н-1 № 70 від 06 березня 1993 року. Встановлено діагноз: «осколковий внутрісуглобовий перелом головки основної фаланги із зміщенням»; -21 січня 2002 року, при зачистці виробленого простору від вугілля, між рамами кріплення випав шматок породи і травмувало його праву кисть. За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві складено акт форми Н-1 від 24 січня 2002 року. Встановлено діагноз: «відкритий перелом основи фаланги 5 пальця правої кісті із зміщенням».
Висновком МСЕК від 06 серпня 2002 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності на 20% у зв'язку з травмами, які мали місце 06 березня 1993 року та 21 січня 2002 року (а.с. 17).
Внаслідок трудових каліцтв позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачеві вперше стійка втрата професійної працездатності внаслідок трудових каліцтв,встановлена висновком МСЕК від 06 серпня 2002 року й з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, що є підставою для задоволення позову.
Внаслідок трудових каліцтв пошкоджено здоров'я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 21 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
На період встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з трудовими каліцтвами, згідно з п. п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок трудових каліцтв заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 58 ч. 1 Конституції України та ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
У зв'язку з чим, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності нормативними актами, на які посилається Фонд у апеляційній скарзі (щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди).
Доводи щодо недоведеності позову у зв'язку з відсутністю медичного висновку про завдання позивачу моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах ст. 57 ЦПК України, тому апеляційний суд не може прийняти їх до уваги.
Згідно п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на який посилається відповідач, на медико-соціальні експертні комісії дійсно покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Такий обов'язок випливав з вимог частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким до 20 березня 2007 року було передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
За змістом ст.40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення висновком МСЕК їй такої стійкої втрати працездатності вперше.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги, що у відповідності до ч.3 ст. 34 вказаного Закону ( в редакції від 23 вересня 1999 року) сума страхової виплати за моральну шкоду не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у зв'язку з трудовими каліцтвами на підставі висновку МСЕК від 06 серпня 2002 року вперше встановлена втрата професійної працездатності, тому суд обґрунтовано посилався на положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок трудових каліцтв, стягнув на її відшкодування з Фонду грошову компенсацію, однак сума в 20 000 грн., яку просить стягнути позивач є завеликою.
Виходячи з положення ст.23 ЦК України ,при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди,глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого,настання негативних змін у його житті,можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Крім того, відповідно до роз*яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» (із відповідними змінами ),розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань ,з урахуванням у кожному конкретного випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань,стан здоров*я потерпілого,тяжкість завданої травми,наслідки тілесних ушкоджень,істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір суми,що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди,суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 20 % втратив професійну працездатність у зв'язку з трудовими каліцтвами під час дії норм Закону № 1105-XIV. Проте , визначив розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн. без врахування положення ст.23 ЦК України,зокрема щодо врахування вимог розумності та справедливості,та роз*яснення ,надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами); належним чином не обгрунтував визначений розмір шкоди .
Між тим ,апеляційний суд з урахуванням доводів апеляції, не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розміру стягнення з відповідача суми моральної шкоди ,та вважає необхідним рішення суду у вказаній частині скасувати виходячи з наступного.
Право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. З досліджених матеріалів справи убачається, що вперше висновком МСЕК від 06 серпня 2002 року було встановлено 20 % стійкої втрати професійної працездатності за трудовими каліцтвами.
Визначаючись з розміром суми у відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції враховує характер, обсяг та тривалість страждань, зниження життєвої активності позивача, систематичне нездужання організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими і вважає необхідним скасувати рішення суду та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 6 000 грн. , що відповідає засадам виваженості та справедливості.
Відповідно п.18 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються Пенсійний фонд України та його органи ; органи Фонду загальнообов*язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України,Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ,Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення.
Частина 2 ст. 88 ЦПК України передбачає що, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги викладене та стягнув з відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп., а тому , апеляційний суд вважає необхідним у вказаній частині рішення суду скасувати.
Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області - задовольнити частково .
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 червня 2014 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково .
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 6 000 ( шість тисяч ) грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: