Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 -3034 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції- Черненко І.В.
Категорія- 41 Доповідач - Потапенко В.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої-судді - Бубличенко В.П. Суддів - Сукач Т.О., Потапенка В.І. при секретарі - Куцокінь-Тимошенко О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованої заробітної плати , середнього заробітку за час затримки розрахунку , відшкодування моральної шкоди, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2006 року.
Заслухавши доповідача, сторін та дослідивши матеріали справи , колегія суддів ,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідачки на її користь заборговану заробітну плату за весь період роботи , середній заробіток за час затримки розрахунку , компенсацію за невикористані відпустки, 50000.00 грн. моральної шкоди та зобов'язати відповідачку видати їй трудову книжку.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2006 року у задоволенні позову - відмовлено.
У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те , що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи . Вважає , що відповідачка не надала доказів , які підтверджують виплату їй заробітної плати , а сплата обов'язкових зборів та платежів не може бути доказом виплати заробітної плати, як і покази свідків , які перебувають у трудових відносинах з відповідачкою. Також зазначає, що факт зникнення відомостей по виплаті заробітної плати не підтверджений у встановленому законом порядку .
Обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає . що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Судом першої інстанції було встановлено , що 10 жовтня 2003 року між сторонами був укладений та зареєстрований у центрі зайнятості трудовий договір, відповідно до якого позивачка зобов'язана була виконувати роботу продавця з оплатою 185 грн. на місяць.
Відповідно до інформації УПФУ в м. Кіровограді ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата з листопада 2003 року по грудень 2005 року. Відрахування та перерахування з заробітної плати зроблені в повному обсязі та своєчасно.
Згідно з довідкою Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості відповідачка не
2
має заборгованості по сплаті страхових внесків. 15 листопада 2005 року позивачкою було написано заяву про звільнення за власним бажанням , а не у зв'язку з невиплатою заробітної плати .
Виходячи з вищезазначених обставин суд першої" інстанції дійшов висновку , що доводи відповідачки щодо відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачкою та зникнення відомостей по заробітній платі заслуговують на увагу, а тому для відмови у позовних вимогах.
Колегія суддів вважає , що такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи, не грунтується на вимогах закону , а тому є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Факт укладення трудового договору між сторонами 10 жовтня 2003 року підтверджується трудовим договором , зареєстрованим у Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості. ( ас.5)
Відповідно до п.3 договору відповідачка зобов'язалася сплачувати позивачці 185.00 грн, на місяць, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати .
Мінімальна заробітна плата у період роботи позивачки збільшувалась з 185.00 грн. до 332.00 грн. , що підтверджується розрахунком та відповідає законодавчо встановленим розмірам. (ас.31)
Пунктом 6 договору передбачена тривалість щорічної оплачуваної відпустки 24 календарні дні.
Письмові докази виплати позивачці заробітної плати , відпускних або компенсації за невикористані відпустки за період роботи позивачки з 10.10.2003 року по 22.11.2005 року у матеріалах справи відсутні і надати їх відповідачка не може , що було нею повідомлено як у суді першої інстанції, так і у апеляційному суді, з посиланням на те , що відомості про виплату заробітної плати зникли після звільнення позивачки з роботи.
Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено обов'язок щодо складання та зберігання первинних бухгалтерських документів , пов'язаних з здійсненням фінансово-господарської діяльності.
Виходячи з вимог вищезазначених нормативних документів факт виплати заробітної плати , інших виплат позивачці, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами : відомостями про виплату заробітної плати , компенсації за невикористані відпустки , видатковими касовими ордерами , фінансовими чеками , поштовими переводами , іншими письмовими доказами .
Колегія суддів вважає, що поклавши у основу відмови в позові ОСОБА_1 покази свідків та довідки з Пенсійного фонду і центру зайнятості , про підтвердження факту отримання позивачкою заробітної плати , суд першої інстанції порушив вимоги ч.2 ст.59 ЦПК України та прийняв як належні недопустимі докази , а тому і прийшов до помилкового висновку.
Відповідно до ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці( обсяг робіт).
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до ст.9 і 10 Закону України «Про оплату праці».
Таким чином колегія суддів дійшла висновку , що відповідачкою не доведено того факту . що нею виплачувалась заробітна плата позивачці за період її роботи з 10.10.2003 року по 22.11.2005 року та компенсація невикористаних відпусток, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З врахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період роботи позивачки їй повинно бути виплачено : з 10.10.2003 року по 31.12.2003 року - 521.29 грн. , з 01.01.2004р. по 31.08.2004 р. - 1640.00 грн., з 01.09.2004р. по 31.12.2004р. - 948.00 грн., 01.01.2005р. по 31.03.2005р. - 786.00 грн., з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. - 870.00 грн., з 01.07.2005р. по 31.08.2005р. - 620.00 грн., з 01.09.2005р. по 22.11.2005р. - 907.47 грн.. а всього за весь період роботи 6292.47 грн., за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
За час роботи з 10.10.2003 року по 22.11.205 року позивачка , відповідно до ст. 74,75 КЗпП України мала право на щорічну основну відпустку загальною тривалістю 50.5 днів. Середньоденна заробітна плата позивачки за період з 22.11.2004 року по 22.11.2005 року становить 9.84 грн. ( 3483.67грн. : 354 дні). Компенсація за невикористані відпустки становить 496.96 грн. ( 50.5 днів х 9.84 грн.) - за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
Також колегія суддів вважає, що діями відповідачки по невиплаті позивачці належних сум заробітної плати та компенсації відпустки , останній заподіяна моральна шкода , а тому відповідно до ст. 237-1 КЗпП України , з врахуванням виваженості вважає за необхідне частково задовільнити позов в цій частині та стягнути 500.00 грн.
Підлягає задоволенню позов і в частині зобов'язання відповідачки видати позивачці трудову книжку , оскільки такий обов'язок прямо покладено роботодавця ст.48 КЗпП України.
Вимога позивачки стосовно стягнення з відповідачки середнього заробітку за час затримки розрахунку не підлягає задоволенню , оскільки у судовому засіданні встановлено , що відповідачка приймала заходи щодо розірвання у встановленому порядку укладеного трудового договору , але позивачка ухилялась від цього.
Судові витрати , пов'язані з розглядом справи відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно покласти на відповідачку.
Керуючись ст.48, 74,75,83,94,95, 233,237-1 КЗпП України , ст. ст..59,88, 303, п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, 313,314,316,319,367 ЦПК України , колегія суддів , -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовільнити . Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовільнити частково .
Стягнути з підприємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 6292.47 грн. заборгованої заробітної плати, без утримання податку й інших обов'язкових платежів , 496.96 грн. - компенсації за невикористані відпустки, без утримання податку й інших обов'язкових платежів, 500.00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди , та на користь держави судовий збір у сумі 59.50 грн. , і на користь Кіровського районного суд м. Кіровограда витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30.00 грн.
Зобов'язати ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 трудову книжку у встановленому законом порядку . В решті позовних вимог - відмовити .
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, виходячи з її мінімального розміру - 400.00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя
Судді
Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області
В.І. Потапенко