УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2006 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді:                        Берещанської І.І.

Суддів:                                            Даніла Н.М.

Чистякової Т.І.

При секретарі:           Буровій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угод недійсними, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30.06.2006 року і за апеляційною скаргою приватного нотаріуса ОСОБА_3 на окрему ухвалу Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30.06.2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування будинку АДРЕСА_1, укладеного 05.08.2005 р. (НОМЕР_1) та договору купівлі-продажу земельної ділянки за АДРЕСА_1, укладеного 05.08.2005 р. (НОМЕР_2), стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані договори ОСОБА_1 уклала під впливом помилки, вона ніколи не бажала дарувати чи продавати будинок та земельну ділянку, є літньою людиною, має поганий слух та зір, не могла повністю усвідомлювати свої дії під час підписання вказаних договорів, вважала, що дає згоду на проживання ОСОБА_2 у її будинку, а не на його відчужування. Позивачка заявляє, що підписи на заявах про оформлення документів на відчужування здійснені не нею, ніяких грошей за договором купівлі-продажу не отримувала.

Відповідачка позов не визнала, пояснивши, що укладені договори відповідають дійсному бажанню ОСОБА_1, позивачка сама покликала її до себе разом проживати, запропонувала подарувати їй будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку продала за 7600 доларів США. Договори позивачка підписала особисто, отримала гроші у сумі 7600 доларів США.

Рішенням Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30.06.2006 року позовні вимоги задоволено частково. Договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладеного 05.08.2005 р. за реєстровим НОМЕР_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, і договір купівлі-продажу земельної ділянки за АДРЕСА_1, укладеного 05.08.2005 р. за реєстровим НОМЕР_2, укладеного між тими самими сторонами, визнані недійсними. ОСОБА_2 зобов'язана повернути у власність   ОСОБА_1   будинок   та   земельну   ділянку.   В   задоволенні   позову   про

Справа №22-6345/2006 р.                                Головуючий в першій

інстанції, суддя - Малухін В.В.

          Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.

відшкодування моральної шкоди відмовлено. З ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 стягнуто державне мито у розмірі 680 грн., на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Криму стягнуто суму витрат на проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 382 грн. 45 коп. також стягнуто 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

30.06.2006 р. Центральним районним судом М.Сімферополя Автономної Республіки Крим постановлено окрему ухвалу про звернення уваги начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим на дії приватного нотаріуса ОСОБА_3.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як необгрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на окрему ухвалу суду, яку просить скасувати, як необгрунтовану, постановленому з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача та їх представників, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга приватного нотаріуса ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2005 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено два нотаріально посвідчених договори: НОМЕР_1, за яким ОСОБА_1 подарувала а ОСОБА_2 прийняла у подарунок житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оцінений сторонами у 30000 грн.; НОМЕР_2 за яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку, загальною площею 0,0756 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ціна проданої земельної ділянки складає 38000 грн.

Визначаючи договори недійсними, суд першої інстанції керувався нормами ст.229 ЦК України, згідно з якою правочин визнається судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки той факт, що під час укладання спірних договорів ОСОБА_1 помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, підтверджується показаннями свідків, які показали, що ОСОБА_1 ніколи не мала наміру дарувати або продавати будинок, після укладення договорів просила подзвонити родичам через сумніви щодо підписаних документів у нотаріуса. Згідно з висновками амбулаторної судово-психіатричної експертизи інтелектуальні функції ОСОБА_1 не високі, відповідають рівню освіти, пам'ять на минуле, сучасне знижена, міркування носять поверховий примітивний характер (а.с.54-56). Позивачка є літньою особою - ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 12). Так, як вбачається з виписок з картки амбулаторного хворого, ОСОБА_1 страждає на захворювання слуху і зору (а.с.14-19). З висновків почеркознавчих експертиз, вбачається, що підписи у спірних договорах виконані ОСОБА_1 (а.с.72-76), проте, підпис у замовленні до СМБРТІ від 21.07.2005 р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (91-93).

Пункти 3, 5 ст. 203 ЦК України передбачають, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, відповідно до п.11 роз'яснень   Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Суд першої інстанції, визнавши договори недійсними, правильно застосував норми ст. 216 ЦК України, зобов'язавши ОСОБА_2 повернути у власність ОСОБА_1 будинок і земельну ділянку, оскільки виходячи з положень вказаних норм у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Доводи апелянта, викладені   в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана належна оцінка. Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено. Підстави для скасування рішення за апеляційною скаргою, відсутні.

Інших доказів в підтвердження своїх заперечень ОСОБА_2 не надано.

Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Що стосується окремої ухвали суду про звернення уваги начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим на дії приватного нотаріуса ОСОБА_3, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим не може погодитись з висновками суду.

Посилаючись на порушення приватним нотаріусом Закону України „Про нотаріат" і Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не вказав на конкретні норми законів, які вважав порушеними. Судом не вказано - які конкретні дії нотаріуса призвели до порушень норм закону і як наслідок сприяли вчиненню недійсних правочинів.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що окрема ухвала підлягає скасуванню

Виходячи з наведеного та керуючись ч.1 п.1 ст.307, ст.ст.308, 312, ч.1 п.1 ст.314,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30.06.2006 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_3 задовольнити.

Окрему ухвалу Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30.06.2006 року скасувати.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.