Єдиний унікальний номер 249/1741/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5588/2014
Категорія - 26 Головуючий у 1 інстанції - Вірченко О.М.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Іванової А.П.
Смєлік С.Г.
при секретарі: Скоробогатої Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» (далі Підприємство) про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 14.07.1990 р. вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого мають одну (на теперішній час вже повнолітню) дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з Підприємством, на якому працював в якості гірничого майстра. 08.02.2010 р. з її чоловіком при виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він загинув. Загибель чоловіка завдає їй моральних страждань, оскільки вона втратила близького чоловіка, що привело до страшних потрясінь, які вона не може перенести до цього часу. За вказаних обставин просила стягнути на її користь грошову компенсацію в розмірі 100000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 23 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на її користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто грошову компенсацію в розмірі 70000 грн. Крім того, з Підприємства на користь держави стягнуто судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову, оскільки в порушення вимог діючого законодавства, позивачкою не надано доказів на підтвердження своїх вимог, не обґрунтувано розмір грошової компенсації та не враховано протиправну поведінку відповідача, яка сприяла заподіянню шкоди. Стягуючи на користь позивачки грошову компенсацію в розмірі 70000 грн., суд не звернув уваги на висновки комісії по розслідуванню нещасного випадку, згідно яких нещасний випадок стався з вини самого потерпілого, яким були грубо порушені Правила безпеки шляхом вчинення навмисних дій. За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України, шкода, завдана потерпілому, в наслідок його умислу, не відшкодовується.
До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами і обґрунтовано дійшов висновку про заподіяння позивачці моральної шкоди смертю її чоловіка, яка повинна бути відшкодована відповідачем.
Разом з тим, при визначенні розміру грошової компенсації, суд неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни судового рішення.
Так, при розгляді справи судом було встановлено, що з 14.07.1990 р. позивачка знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого мають одна дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з Підприємством, на якому працював в якості гірничого майстра. 08.02.2010 р. останній загинув при виконанні трудових обов'язків, про що складено акт за формою Н-1.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як вбачається з вищенаведених обставин, чоловік позивачки загинув при виконанні трудових обов'язків.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю
Виходячи з наведеного, враховуючи викладені позивачкою обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що смертю чоловіка останній завдано моральних страждань, обов'язок по відшкодуванню яких покладено на Підприємство.
Разом з тим, визначаючи розмір грошової компенсації у сумі 70000 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на доводи, фактичні обставини та надані на їх підтвердження докази.
Обґрунтовуючи розмір грошової компенсації, позивачка та суд першої інстанції посилалися на те, що загибель чоловіка позивачки завдає їй моральних страждань, оскільки вона втратила близького чоловіка, що привело до страшних потрясінь, які вона не може перенести до цього часу.
При цьому, суд взагалі не звернув уваги і не дав належної оцінки тому, що згідно акту розслідування нещасного випадку його причиною встановлено грубе порушення самим загиблим законодавства про охорону праці (гірничий майстер виїздив з шахти по головному нахильному стволу пласта К7 на вантажному скипі, який не передбачений для перевезення людей). Крім того, посилаючись на те, що після загибелі чоловіка позивачка до тепер не може відійти від страшних потрясінь, суд не звернув уваги на те, що 24.05.2013 р. позивачка вже уклала другий шлюб. Також суд взагалі не дав оцінки діям відповідача, який після нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3, вчинив всі можливі дії для зменшення та пом'якшення моральних страждань позивачки, зокрема прийняте рішення про проведення роботи по обкладенню фасаду будинку позивачки за допомогою робітників підприємства; вирубки сухих дерев на присадибній ділянці; забезпечення позивачку працевлаштуванням на підприємстві; надання юридичної допомоги в переведенні доньки загиблого з контрактної форми навчання на бюджетну. Доказів невиконання вказаного рішення Підприємством позивачкою не надано.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Виходячи з вищевикладених обставин, визначена судом першої інстанції сума грошової компенсації в розмірі 70000 грн., не може відповідати принципам розумності і справедливості.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму грошової компенсації до 40000 грн.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що доводи відповідача про необхідність відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, оскільки відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України, шкода, завдана потерпілому, в наслідок його умислу, не відшкодовується є необгрунтованими. Як вбачається з даної норми права, на виникли правовідносини вона не розповсюджується, оскільки йдеться про відшкодування шкоди потерпілому.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2014 року змінити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 40000 (сорок тисяч) грн..
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: