ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2014 року Справа № 904/3439/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Кузнецової І.Л.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Євстигнеєв А.О. представник, довіреність № 20/3-145 від 30.12.13;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 2-975 від 29.07.14; ОСОБА_3 фізична особа-підприємець, свідоцтво Серія НОМЕР_1 від 06.07.99;

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року по справі № 904/3439/14

за позовом Департамента корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропектровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

про стягнення 50508грн. 45коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 у справі № 904/3439/14 (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради 16527,13 грн. - заборгованості, 614,30 грн. - пені, 32463,07 грн. - неустойки, 992,09 грн. - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню разом із встановленими сумами штрафних санкцій за порушення зобов'язання.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу про скасування зазначеного рішення та відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що копію позовної заяви не отримувала, не була повідомлена про час та місце судового засідання, у зв'язку з чим не приймала участь у розгляді справи.

Посилається на норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій України».

Також посилається на норми ст. 188 ГК України, ст.ст. 5, 11 ГПК України, а саме, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем вимоги про розірвання договору до відповідача та відсутні відомості про отримання даної вимоги, не надано можливості врегулювання спору у досудовому порядку.

Вказує, що заборгованість виникла у зв'язку з неодноразовим та тривалим лікуванням, що перешкоджало передачі орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами та вимогами не згоден, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції в силі з огляду на наступне.

Копію позовної заяву було надіслано на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012р. у справі №3/5005/9501/2012 було розірвано договір оренди та зобов'язано повернути об'єкт оренди, що не було здійснено відповідачем.

А також, що заявлена до стягнення неустойка за безпідставне користування об'єкту оренди була нарахована за період з 16.01.2013 по 20.03.2014 не є збитками.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. було апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Величко Н.Л. (доповідач), суддів - Іванова О.Г., Подобєда І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати № 699 від 08.08.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Подобєда І.М. у відпустці, було визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя - Величко Н.Л. (доповідач), суддів - Іванова О.Г., Кузнецової І.Л.

У судовому засіданні 11.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

Між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради) (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) 15.07.2008р. було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 368-УКВ/08, предметом якого є передання в строкове платне користування, комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення - загальною площею 87,7 кв.м. розміщене за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 361372грн. без ПДВ, що перебуває на балансі КВ ЖРЕП Індустріального району, для використання під швейну майстерню з ремонту одягу.

Термін дії договору з 15 липня 2008 р. до 01 липня 2011 р. включно.

П. 3.3 договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує: - 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкритті управліннями Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря, платника податків та зборів, в районних інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 - розмірі 844,91 грн.; - 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 844,91 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.

Згідно з п. 3.4. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 5.5. договору передбачено обов'язок орендаря у разі припинення договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.

На виконання договору, нежитлове приміщення площею 87,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 15.07.2008р., передане орендарю в користування за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012р. по справі №3/5005/9501/2012 з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради було стягнуто борг з орендної плати - 6 365,91 грн., пеню - 319,27 грн. Розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, укладений Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 15.07.2008р. № 368-УКВ/08. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 повернути Дніпропетровській міській раді, в особі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району нежитлове приміщення загальною площею 87,7 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку.

30.05.2014р. державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 3/5005/9501/2012 виданого 09.01.2013р. про зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 повернути Дніпропетровській міській раді, в особі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району нежитлове приміщення загальною площею 87,7 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку. Згідно акту державного виконавця від 30.05.2014р. ключі від приміщення передані стягувачу.

30.05.2014р. комісія КП ЖРЕП Індустріального району у складі: юриста - представника підприємства за довіреністю Смірнова А.А., інженера ВТВ Моісеєнко І.Е. було складено акт, який містить висновок, що приміщення по АДРЕСА_2 фактично звільнене орендарем.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 18, 19 Закону України "Про орендну державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 договору оренди встановлено, що орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкту оренди включно, у разі припинення договору(п.5.5 договору) протягом 5-ти календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди № 368-УКВ/08 від 15.07.2008р. розірвано за рішенням суду у справі № 3/5005/9501/2012 від 25.12.2012р., рішення суду про зобов'язання звільнити приміщення виконано відповідачем 30.05.2014р.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.2. Договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що після ухвалення судового рішення від 25.12.2012 року у справі № 3/5005/9501/2012 відповідач не повернув позивачу орендоване нерухоме майно, яким продовжував користуватись, не сплачуючи при цьому орендну плату, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 16527грн. 13коп. за період з січня 2013 по 22.03.2014р., пені у розмірі 614грн. 30коп. за період з 22.06.2013р. по 15.11.2013р. та неустойку у сумі 32463грн. 07коп.

Враховуючи те, що орендна плата за фактичне користування майном після розірвання договору оренди та неустойка за весь час прострочення повернення майна з оренди мають різну правову природу, оскільки передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, доводи апелянта, щодо неправомірності нарахування неустойки не приймаються апеляційним судом.

Доводи апелянта про те, що позивачем не було направлено копію позовної заяви та не було повідомлено судом належним чином про час та місце судового засідання, не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Позивачем до позовної заяви додано належним чином засвідчену копію фіскального чеку від 20.05.2014р. та оригінал опису вкладення з відбитком поштового штемпеля 20.05.2014р., які свідчать про направлення копії позовної заяви з додатками від 24.04.2014р. №12/3-462 відповідачу за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дарницька, 11/95.

В матеріалах справи наявний Спеціальний витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28.05.2014р., у якому зазначено місце проживання ОСОБА_3 - 49000, АДРЕСА_1.

Крім того, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014р. була надіслана на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві та у Спеціальному витязі з єдиного державного реєстру на яку і було направлено кореспонденцію господарського суду.

Відповідно до ст. 64 ГПК України та враховуючи правову позицію зазначену у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, зазначені дії є належним повідомленням відповідача місцевим господарським судом.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 36, 64, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року у справі №904/3439/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 18.08.2014р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова