Справа №2-35/11

Провадження №2/443/173/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сидорака Б.Г.

при секретарі Щур Т.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представників відповідача: Процан Г.А. та Соколовського І.П.,

представників третьої особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області та третьої особи ОСОБА_10 про визнання незаконними рішення сільської ради та державного акта на право приватної власності на землю,-

встановив:

ОСОБА_1 у вересні 2010 року звернулась до суду із позовом до Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області та третьої особи ОСОБА_10 про визнання незаконними рішення сільської ради та державного акта на право приватної власності на землю. В обгрунтування позовних вимог посилась на те, що рішенням виконавчого комітету Жидачівської районної ради народних депутатів Львівської області від 05 вересня 1974 року її братові ОСОБА_11 виділено земельну ділянку площею 0,08 га. для будівництва житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства у с.Тейсарів Жидачівського району Львівської області. Братом на вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок, який вона успадкувала та є його власником. Відповідно до записів у погосподарських книгах Вільховецької сільської ради за 1985-2009 роки за належним їй будинком рахується земельна ділянка загальною площею 0,49 га, яка відповідає дійсним розмірам земельної ділянки, що перебуває в її користуванні, та знаходиться поряд із земельною ділянкою ОСОБА_10. При її зверненні у вересні 2009 року із заявою про приватизацію земельної ділянки, що знаходиться у її користуванні, рішенням Вільховецької сільськолї ради від 02.10.2009 року №520 у неї було вилучено земельну ділянку площею 0,06 га та передано до земель запасу Вільховецької сільської ради. Рішенням Вільховецької сільської ради від 23.12.2009 року №729 ОСОБА_10 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4850 га, до складу якої увійшла і вилучена у неї земельна ділянка площею 0,06 га, та видано державний акт на право приватної власності на неї. Вважає, що вказані рішення відповідача прийняті із порушенням вимог ст.ст.12,142,159 ЗК України, а тому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати ці рішення незаконними, а також державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,04850 га, виданий ОСОБА_10 07 липня 2010 року.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 8 грудня 2011 року та додатковим рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 5 листопада 2012 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними рішення Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 2 жовтня 2009 року № 520 "Про переведення земельної ділянки, якою самовільно користується ОСОБА_1, що знаходиться у с.Тейсарів з садибою ОСОБА_10 у землі запасу Вільховецької сільської ради", та рішення Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 23 грудня 2009 року № 720 щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,04850 га, та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_10.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.01.2014 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 8 грудня 2011 року, додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 5 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції, як на підставу скасування рішень першої та апеляційної інстанції зазначив, що ними в порушення вимог ст.ст.214-215, 315 ЦПК України не перевірено та не встановлено чи на законних підставвах спірною земельною ділянкою користувалась ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_12.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні при новому розгляді справи позовні вимоги підтримала із підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 за угодою про надання правової допомоги - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги своєї довірительки підтримав та посилаючи на те, що відповідачем Вільховецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області при розгляді її заяв про приватизацію земельної ділянки у 2009 році були порушені вимоги ст.ст.12,118,142,159 ЗК України, просив визнати незаконними рішення відповідача №520 від 02.10.2009 року та №720 від 23.12.2009 року, а також державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,04850га від 07.07.2010 року, виданий на ім"я ОСОБА_10.

Представники відповідача - Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області за довіреністю Процан Г.А. та Соколовський І.П. в судовому засіданні позовні вимоги заперечили та просили у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржувані рішення прийняті радою відповідно до вимог чинного законодавства. За цими рішеннями земельної ділянки у позивача ОСОБА_1 ніхто не вилучав, оскільки їй вона ніколи не виділялась у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_10 - ОСОБА_6 в судовому засіданні подала письмові заперечення на позовну заяву, суть яких зводиться до того, що оскаржуваним рішенням відповідача №520 від 02.10.2009 року спірна земельна ділянка у ОСОБА_1 не вилучалась, оскільки відповідачем їй не передавалась ні у користування, ні у власність. За вказаних обставин, оскажуване рішення відповідача про перевід земельної ділянки до земель запасу не вимагало від відповідача погодження даного питання з позивачем, оскільки остання не була суб"єктом прав на неї та воно прийнято відповідачем відповідно до наданої компетенції. За таких обставин позивачу ОСОБА_1 не належить право на звернення до суду з приводу оскарження рішення відповідача №520 від 02.10.2009 року. Оскаржуване рішення відповідача №720 від 23.12.2009 року також прийняте радою в межаж компетенції, визначеної ст.ст.12, 121 ЗК України(2001р.), оскільки ОСОБА_10 раніше зверталась із заявою про передачу у власність вказаної земельної ділянки, однак відповідачем питання по суті не було вирішено.

Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_10 - ОСОБА_5 в судовому засіданні висловив таку ж позицію.

Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_10 - ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на їх безпідставність

Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_10 - ОСОБА_8, в судовому засіданні просила у задоволені позовних вимог позивача відмовити, оскільки позивач є неналежним позивачем і оскаржуваними рішеннями не було порушено жодних її прав.

Заслухавши позивача, її представника, представників відповідача та представників третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської районної ради народних депутатів Львівської області від 5 вересня 1974 року ОСОБА_11, братові позивача ОСОБА_1, відведено земельну ділянку, площею 0,08 га, на території с. Тейсарів Жидачівського району Жидачівського району Львівської області для будівництва житлового будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 23 січня 1998 року ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а власником іншої 1/2 частини будинку була її мати - ОСОБА_12, яка померла.

Згідно із рішенням сесії Вільховецької сільської ради від 30 жовтня 2000 року ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,20 га, в полі для ведення особистого селянського господарства в урочищі "За додатковим".

Рішенням сесії Вільховецької сільської ради від 24 листопада 2004 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку, площею 0,23 га для обслуговування будинку (присадибна земельна ділянка у с.Тейсарів Жидачівського району Львівської області).

Відповідно до рішення сесії Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 2 жовтня 2009 року № 520 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_10 від 18 серпня 2009 року №173 та заяви ОСОБА_1 від 5 вересня 2009 року № 199, вирішено перевести земельну ділянку, якою самовільно користувалась ОСОБА_1 площею 0,06 га, що знаходиться у с.Тейсарів з садибою ОСОБА_10 у землі запасу Вільховецької сільської ради.

Рішенням Вільховецької сільської ради від 23 грудня 2009 року №720 ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,04850 га, до складу якої увійшла і вилучена у ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 0,06 га, та видано державний акт на право приватної власності на неї.

Як вбачаться із матеріалів справи, ОСОБА_10 згідно із державним актом серії ЯК №870512, який виданий 07.07.2010 р. на підставі рішення Вільховецької сільської ради №720 від 23.12.2009 року, належить на праві приватної власності земельна ділянка в АДРЕСА_2 площею 0,0485га для ведення садівництва та ця ділянка прилягає до приватизованої ОСОБА_10 у 1998р. земельної ділянки площею 0,5742 га для обслуговування житлового будинку за вказаною адресою та ведення селянського господарства. Вказані ділянки складають цілісну земельну ділянку прямокутної форми за адресою вул.Партицького,21, яка межує з дорогою, за якою знаходиться садиба позивачки та земельною ділянкою на якій побудовано Народний дім..

Частиною 1 статті 16 ЗК УРСР 1970 року визначено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.

Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та по господарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Відповідно до інформації Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 03.04.2014 року за ОСОБА_12 - матір"ю позивача ОСОБА_1 рахувалось - 0,49 га землі, в тому числі 0,39 га присадибної ділянки за адресою АДРЕСА_3 та 0,10га для ведення особистого підсобного господарства в урочищі "За Мацюняк", яка надана згідно із рішенням сільської ради від 30.08.1991 року. Вказані земельні ділянки загальною площею 0,49 га перебували у користуванні ОСОБА_12, та нею не приватизовані. Актом від 25.09.2009р. комісія Вільховецької сільської ради, зробивши обміри підтвердила, що біля присадиби ОСОБА_12 рахується 0,39 га землі.

Із оглянутих в судовому засіданні 06.06.2014 року господарських книг Вільховецької сільської ради по с.Тейсарів Жидачівського району Львівської області вбачається, що станом на 2000р. в користуванні ОСОБА_12 перебувало 0,49 га землі, з них 0,39 га біля присадиби та 0,10 в урочищі "За Мацюняк".

Також судом встановлено, що відповідно до книг погосподарського обліку по с.Тейсарів Жидачівського району Львівської області, земельні ділянки, якими користувалась ОСОБА_12 загальною площею 0,49 га була умовно розділені на дві земельні ділянки, а саме 0,23 га передано позивачу ОСОБА_1, як співвласниці будинку, а 0,26 га залишено у користуванні ОСОБА_12.

Згідно із інформацією Вільховецької сільської ради від 03.04.2014 року вбачається, що у користуванні позивача ОСОБА_1 на території ради перебувають наступні земельні ділянки: 0,20 га для ведення особистого підсобного господарства в урочищі "За Датковим", яка надана на підставі рішення Х1У сесії сільської ради від 20.10.2000 року; 0,23 га земельної ділянки біля присадиби, яка надана на підставі рішення ХІІІ сесії сільської ради від 24.11.2004 року №274 та якою користувалась до дня смерті її мати ОСОБА_12 та 0,20 га земельної ділянки під сінокіс без правовстановлюючих документів.

Вказана інформація була підтверджена даними, оглянутих в судовому засіданні 06.06.2014 року книг погосподарського обліку, відповідно до яких за позивачем ОСОБА_1 станом на 2005 рік рахувалось 0,43га землі відповідно до рішень ради від 20.10.2000 року та 24.11.2004 року.

Інші земельні ділянки за позивачем відповідно до даних книг погосподарського обліку за позивачем не обліковано і рішеннями органу місцевого самоврядування не підтверджено.

Позивач ОСОБА_1 15.09.2009 року звернулась до Вільховецької сільської ради з заявою про приватизацію земельної ділянки площею 0,39 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_3.

Виходячи зі змісту заяви, площі і місця розташування земельної ділянки, яку мала намір приватизувати позивач, заява не стосується приватизації спірної земельної ділянки площею 0,0485 га.

Позивачем ОСОБА_1 при розгляді справи не було надано жодних доказів законності користування спірною земельною ділянкою її матір"ю ОСОБА_12, яка також жодних прав на вказану земельну ділянку за життя не заявляла.

Також позивач ОСОБА_1 не представила суду доказів прийняття відповідачем, як органом місцевого самоврядування рішень про надання їй в користування спірної земельної ділянки площею 0,0485га за адресою: АДРЕСА_2, оскільки чинний ЗК України пов'язує виникнення права користування та права власності на земельну ділянку з рішеннями органу місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.ст.15,16 ЦПК України судовому захисту підлягають не визнані або порушені права.

Згідно із ст.152 ЗК України визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, як спосіб захисту прав громадян на земельні ділянки належить власникам земельних ділянок або землекористувачам.

Оскаржуване рішення Вільхівецької сільської ради №520 від 02.10.2009 року не стосується прав позивача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку площею 0,06(0,0485) га, оскільки на момент його прийняття, позивач будь-яких прав на неї не набула, вона їй не передавалась відповідачем ні у користування, ні у власність. За таких обставин, позивач жодних прав на цю ділянку не має.

Окрім того, прийняте відповідачем рішення про перевід земельної ділянки до земель запасу не вимагало від органу місцевого самоврядування погодження із позивачем ОСОБА_1, оскільки остання не є суб'єктом прав на цю ділянку та при цьому відповідач, як орган місцевого самоврядування, діяв в межах наданої йому компетенції у сфері регулювання земельних правовідносин на території ради, а саме відповідно до до ст.12 ЗК України та п.34 ст.26, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення Вільхівецької сільської ради №720 від 23.12.2009 року, то суд прийшов до висновку про їх безпідставність із огляду на те, що воно прийняте відповідачем в межах компетенції, визначеної ст.ст.12,121 ЗК України( в ред.2001р.), оскільки ОСОБА_10 раніше зверталась до відповідача із заявою про передачу у власність вказаної земельної ділянки, яка відповідачем, як уповноваженим органом, по суті не була вирішена.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем при прийнятті вказаних рішень було порушено вимоги ст.118 ЗК України, якою визначено порядок приватизації земельних ділянок громадянами України, то суд вважає, їх безпідставними, оскільки оскарженими рішеннями питання приватизації земельної ділянки площею позивачу розміром 0,39 га, з приводу чого нею подавалась заява від 15.09.2009р. №199 до відповідача, не вирішувалось.

Оскільки судом визначився із прийняттям рішення про відмову у задоволені позовної вимоги позивача про визнання незаконним рішення Вільховецької сільської ради №720 від 23.12.2009 року на підставі якого ОСОБА_10 07.07.2010 року було видано державний акт серії ЯК №870512 відповідно до якого останній належить на праві приватної власності земельна ділянка в АДРЕСА_2 площею 0,0485га для ведення садівництва, тому і у задоволені позовної вимоги про визнання незаконним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку також слід відмовити.

Оскільки у задоволені позовних вимог позивача відмовлено, тому суд приходить до висновку, що судові витрати слід віднести за рахунок позивача ОСОБА_1.

На підставі наведеного та керуючись ст.16 ЗК УРСР (ред.1970р.), ст.ст.12,118,121,152 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області та третьої особи ОСОБА_10 про визнання незаконними рішення сільської ради та державного акта на право приватної власності на землю - відмовити за недоведеністю.

Судові витрати віднести за рахунок ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий-суддя___________________________________________

Примітка: повний текст рішення складено 16 серпня 2014 року.