Справа № 22-ц-97 2009 р. Головуючий 1 інстанції
Лосєва Д.А.
Категорія: угоди
Доповідач: Овсяннікова А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Бурлака І.В., Коваленко І.П.
при секретарі - Голіковій О.П., Ніколаєнко Ю.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2005 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2003 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.
В обгрунтування позову ОСОБА_3 вказала,що 20 грудня 1993 року між нею і відповідачем було укладено договір довічного утримання.
Згідно цього договору ОСОБА_1 зобов'язується утримувати її, а вона передає йому належну їй квартиру АДРЕСА_1
Однак, в останній час ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання, що змушує її заявити такий позов.
В ході розгляду справи ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Правонаступник ОСОБА_3 -ОСОБА_2 позов підтримала.
Відповідач позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_3 - його тітка. У 1993 році вони уклали договір довічного утримання і весь цей час він добросовісно виконував свої обов`язки. В останні місяці він працевлаштувався і не міг приходити часто до ОСОБА_3 Однак, за його проханням догляд за нею здійснювала ОСОБА_4, якій він платив гроші.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і відмовити в задоволенні позову, в іншій скарзі - закрити провадження по справі, посилаючись на те, що він добросовісно виконував свої обов`язки. Крім того, ОСОБА_3 померла, а такі правовідносини не допускають правонаступництва. При цьому ОСОБА_1 не має ніякого відношення до квартири, оскільки на час видачі заповіту квартира належала йому, а не ОСОБА_3
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 травня 2005 року рішення скасовано і провадження по справі закрито по п. 4 ст. 227 ЦПК України.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2008 року, який діяв як суд касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Харківської області від 05.05.2005 року залишена без зміни.
Ухвалою Верховного Суду України від 02 жовтня 2008 року ухвали суду від 05.05.2005 року та від 11.04.2008 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судова колегія, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що скарги задоволенню не підлягають.
При цьому колегія виходить з наступного.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 20 грудня 1993 року між ОСОБА_3та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_3, забезпечувати її та надавати необхідну допомогу (а.с. 6).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 428 ЦК України (у редакції 1963 року) договір довічного утримання може бути розірваний за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов`язків, взятих на себе за договором.
07 липня 2003 року ОСОБА_3 звернулась до суду з таким позовом, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с. 38).
Правонаступник після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позов підтримала.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору суд першої інстанції обгрунтовано виходив з тих обставин, що позивачем відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України надано докази на підтвердження таких вимог.
Факт неналежного виконання умов договору ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, частково поясненнями свідка ОСОБА_4; самого відповідача, а також матеріалами справи.
Свідок ОСОБА_6 - завідуюча терапевтичним відділенням лікарні № 26 пояснювала, що як лікар певний час наглядала за ОСОБА_3; досить часто бувала у неї вдома і зі слів останньої знає, що був укладений договір довічного утримання з племінником, який не надає їй ніякої допомоги, а тому вона бажає розірвати цей договір. Останнім часом з ОСОБА_3проживала ОСОБА_1, яка добре піклувалася нею.
Свідок ОСОБА_4 пояснювала, що з червня 2003 року проживала у ОСОБА_3 і знає, що догляд за нею здійснювала ОСОБА_1
ОСОБА_3 вже не вставала, а ОСОБА_1 ніякої допомоги не надавав, а навпаки, як говорила ОСОБА_3, приходив дуже рідко і в нетверезому стані, вимагаючи у останньої гроші.
За той час, коли ОСОБА_4 доглядала за ОСОБА_3 їй платила ОСОБА_1 і взагалі всі витрати несла ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_7 підтвердила пояснення ОСОБА_4
Матеріали справи свідчать, що незважаючи на укладення у 1993 році договору довічного утримання, згідно якого власником квартири став ОСОБА_1, всі документи по сплаті комунальних послуг та за телефон і надалі були оформлені на ОСОБА_3 (а.с. 182-503) і як пояснювала свідок ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_3 з її пенсії оплачувала комунальні послуги.
Що стосується пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 стосовно належного догляду за ОСОБА_3до самої смерті відповідачем, судова колегія відноситься критично, оскільки вони заінтересовані у справі (дружина відповідача, її рідна сестра, батько відповідача) і, крім того, їх пояснення спростовуються вище вказаними доказами.
Пояснення свідка ОСОБА_11 стосуються періоду догляду за позивачкою, починаючи з 1995 року. Стосовно останнього часу пояснити нічого не могла, оскільки з початку травня 2003 року з ОСОБА_3не спілкувалася зовсім.
Пояснення свідка ОСОБА_4, що з початку вересня 2003 року вона за ОСОБА_3не доглядала також частково підтверджують доводи позивача.
До того ж деякі її пояснення стосовно часу проживання ОСОБА_1 у ОСОБА_3 у 2003 році; обставини оплати її роботи суперечать поясненням ОСОБА_1
Колегія суддів критично відноситься і до пояснень ОСОБА_1 стосовно видачі ним щомісячно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 200 гривень, враховуючи пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також матеріальне становище відповідача, який з 1995 року ніде не працював, має дружину, дітей, заробітна плата дружини становить 800 гривень (а.с. 530, 78-79, 118-119) та його пояснення, що навіть розірвати договір через нотконтору з цих обставин було важко.
Безпідставні пояснення ОСОБА_1 і стосовно того, що він помирився з ОСОБА_3 остання відкликала свій позов, а пред'явлення позову було викликано необхідністю скорішого продажу квартири для отримання грошей на лікування ОСОБА_3
Так, позов ОСОБА_3було пред'явлено 07 липня 2003 року. На неодноразові виклики відповідача до суду він не з'являвся. Перше його реагування на позов датоване 09 жовтня 2003 року, тобто вже після смерті ОСОБА_3 (а.с. 2-3, 14-15, 20, 21-26; 30-32).
Суд вимушений був через адресне бюро розшукувати відповідача, що також підтверджує доводи позивача про відсутність відповідача в цей час у ОСОБА_3 і здійснення належного догляду за нею.
Факт примирення сторін, враховуючи і заяву ОСОБА_4 від 09.09.2003 року, спростовується послідуючими діями ОСОБА_3, яка 08.09.2003 року відкликала доручення на її ім`я; видала доручення на ім`я ОСОБА_1 та оформила на неї заповіт.
Отже, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не виконував належним чином свої обов`язки по наданню ОСОБА_3 відповідної допомоги.
Знаючи про вкрай важкий стан здоров`я ОСОБА_3, яка вже була інвалідом 1 групи, а в лютому 2003 року довідалася про своє захворювання раком і потребувала додаткових зусиль для організації свого життя, у серпні 2003 року зовсім виїхав з міста в село до свого батька для надання йому допомоги по ремонту будинку.
Пох ованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1
Колегія суддів вважає, що рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування з відмовою у задоволенні позову або закриття провадження по справі не вбачається.
Посилання апелянта на відсутність підстав для прийняття заяви ОСОБА_3 від 08.09.2003 року про відкликання доручення від 03.07.2003 року на ім`я ОСОБА_4, оскільки в цій заяві відсутній підпис ОСОБА_3 (а.с. 569) - судовою колегією не приймається, оскільки така заява і не повинна містити такий підпис. У даному випадку приватним нотаріусом передається зміст заяви, а не сама заява.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304; 307 ч.1 п.1; 308; 313; 315; 317; 319; 325 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2005 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
Вірно: суддя -