Справа №2-1059/2008р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2007 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого
судді Мельник О.О.
при секретарі Хутінаєвої О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства земельних ресурсів України, про визнання наказів недійсними та поновлення на роботі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, і в судовому засіданні, він та його представник підтримали письмовий текст позовної заяви з уточненими позовними вимогами про те, що його 27.07.2007 року призначено на посаду виконуючого обов"язки начальника відділу земельних ресурсів у М. Бориспіль Київської області. 03.03.2008 р. відповідачем був виданий наказ № 79-кт, яким його було звільнено із займаної ним посади за угодою сторін. Того ж дня відповідачем було видано наказ № 83-кт, яким на займану ним посаду, з 04.03.2008 року, було призначено ОСОБА_2 в порядку переведення. Вважає своє звільнення з посади та вищевказані накази незаконними та такими, що суперечать нормам чинного трудового законодавства і порушують його право на працю та на отримання заробітної плати, оскільки він особисто згоди на своє звільнення із займаної ним посади не надавав та не був ознайомлений з таким наказом відносно нього. Крім того, оскільки він працює на даній посаді більше 4-х місяців і трудовий договір ні ним, ні відповідачем розірваний не був, він вважається таким, що призначений на посаду начальника відділу земельних ресурсів постійно, і відповідно перебуває у трудових відносинах з відповідачем на підставі безстрокового договору, що укладається на невизначений строк, а тому вважає, що застосування п.1 ст. 36 КЗпП України, як підстави його звільнення, є неправомірним. Крім того, припускає, що при його звільненні, відповідачем, як його згода на звільнення, була використана написана ним раніше недатована заява про звільнення, що не була подана ним для її реєстрації в березні 2008 року. Також, з наказу про призначення ОСОБА_2 на займану ним посаду не вбачається, що останній призначений на неї тимчасово, у його відсутність, враховуючи, що він покладені на нього обов'язки виконував і був присутній на робочому місці, а також те, що норми чинного законодавства не передбачають призначення на одну посаду декількох осіб, оскільки штатним розкладом передбачено лише одна посада начальника відділу земельних ресурсів з отриманням відповідної заробітної плати. Тому просить визнати недійсними наказ про його звільнення із займаної посади та наказ про призначення на дану посаду ОСОБА_2, поновити його на посаді начальника відділу земельних ресурсів у м. Борисполі та допустити негайне виконання рішення в останній частині.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що призначення та звільнення осіб з керівних посад територіальних органів Держземагенства здійснюється вищим уповноваженим керівним органом на підставі подання, а таке подання може бути подано лише на підставі заяви працівника. Тому він вважає, що позивач був звільнений з займаної ним посади правомірно, і підстави для задоволення позову відсутні.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.
Як встановлено в судовому засіданні, наказом Голови Державного агенства земельних ресурсів України № 201-к від 27.07.2007 року позивач, з 27.07.2007 року, призначений на посаду виконуючого обов"язки начальника відділу земельних ресурсів у м. Борисполі Київської області з присвоєнням 13 рангу державного службовця, як такий, що пройшов за конкурсом. При цьому посада начальника відділу земельних ресурсів у М. Бориспіль Київської області була вакантною.
03.03.2008 р. Держземагентством був виданий наказ № 79-кт „Про звільнення ОСОБА_1.", згідно з яким позивач був звільнений від виконання обов"язків начальника відділу земельних ресурсів у місті Борисполі Київської області за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Підставою для звільнення є подання в.о.начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області. Інші підстави відсутні.
Позивач не давав згоду на звільнення його з даної посади та з фактом свого звільнення обізнаний не був.
Наказом Першого заступника Голови Державного Агенства земельних ресурсів України № 83-кт від 03.03.2008 року, на займану позивачем посаду, з 04.03.2008 року, в порядку переведення з управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області призначено ОСОБА_2
Вищенаведене підтверджується даними копії наказу № 201-к від 27.07.2007 року, яким на посаду виконуючого обов"язки начальника відділу земельних ресурсів у м. Борисполі Київської області призначено позивача(а.с. 5), копії наказу № 83-кт від 03.03.2008 року на займану позивачем вищевказану посаду, з 04.03.2008 року, в порядку переведення призначено ОСОБА_2.(а.с. 6), копії наказу № 79-кт від 03.03.2008 року, яким позивача звільнено від виконання обов"язків начальника відділу земельних ресурсів у м. Борисполі Київської області та даними листа з Головного управління земельних ресурсів у Київській області(а.с. 25-26).
Твердження представника відповідача на обов"язковість подання вищестоящого органу як підстави призначення та звільнення з посад керівників і заступників керівників територіальних органів Держземагенства, суд вважає безпідставним, оскільки п.10 Положення «Про Державне агенство земельних ресурсів України», на який посилається відповідач, не передбачено внесення такого подання, а норми Положення «Про Головне управління земельних ресурсів у області», якими останній керується у своїх письмових запереченнях, регулюють порядок призначення та звільнення з посади безпосередньо начальника Головного управління, на посаді якого позивач ніколи не перебував та призначений на неї не був.
Крім того, порядок звільнення з вказаної посади в першу чергу регулюються Конституцією України та КЗпП України, а вказані положення чинні лише у частині, що їм не суперечать. Вслід чого, працівник не може бути звільнений з посади за угодою сторін на підставі подання, а не на підставі самої угоди.
Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право громадян України на працю-тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру та реалізація працівниками такого права шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою передбачено ст. 2 КЗпП України.
Згідно із ст. ст. 21, 24 КЗпП України трудовим договіром є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цієї угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін та укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Відповідно до п.10 Положення «Про Державне агенство земельних ресурсів України», затверджене Постановою КМУ № 614 від 04.04.2007 р. голова Держземагенства призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку керівників і заступників керівників територіальних органів Агенства.
П.2 Роз'яснення Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 p. N 30/39 „Про порядок оплати тимчасового заступництва" обумовлено, що призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою не допускається. Таке призначення можливе лише за посадою, призначення на яку провадиться вищестоящим органом управління чи за його погодженням. У цьому разі, не пізніше місячного строку з дня прийняття працюючого на роботу, до вищестоящого органу мають бути подані документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний строк з дня одержання документів має розглянути їх і прийняте відповідне рішення.
Таким чином, за вакантною посадою працівник може бути призначений на цю посаду на строк не більше, ніж два місяці.
Відповідно до п.11 Указу Президії Верховної Ради СРСР „Про умови праці тимчасових робітників і службовців" від 24 вересня 1974 року № 311 -IX, трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями вважається продовженим на невизначений строк у випадку, коли тимчасовий робітник або службовець пропрацював відповідно зверх двомісячного строку, і ні одна з сторін не зажадала припинення трудових відносин. При цьому відповідні робітники або службовці не вважаються тимчасовими з дня першого укладення трудового договору.
Вищезазначений Указ Президії Верховної Ради СРСР та П.2 Роз"яснення Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС є чинними у відповідності до постанови Верховної Ради України „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" 12 вересня 1991 року № 1545-ХП, згідно з якою до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Тому, враховуючи, що після двомісячного строку перебування позивача виконуючим обов'язки начальника відділу земельних ресурсів у М. Бориспіль Київської області, жодна з сторін не зажадала припинення трудових відносин, суд вважає, що між сторонами існує трудовий договір, укладений на невизначений строк.
Відповідно до чинного законодавства України за ініціативи власника або уповноваженого ним органу трудовий договір може бути розірваний лише за наявністю підстав, зазначених у ст. ст. 40, 41 КЗпП України.
Таким чином, враховуючи, що звільнення позивача із займаної ним посади відбувалось всупереч волі останнього, відповідач, будучи своєчасно повідомленим про час і місце розгляду справи та зобов»язаним надати докази та заперечення до 11.03.2008р., не надав суду належних доказів, які б вказували на факт дійсного волевиявлення ОСОБА_1 на його звільнення, зокрема особистого подання ним про це заяви та погодження цієї заяви з відповідачем(тобто відсутня угода як така)в самому наказі відсутня така підстава як угода сторін, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем п.1 ст. 36 КЗпП України, при звільненні позивача на підставі лише подання, є неправомірним, та відповідно звільнення останнього із займаної ним посади є незаконним, враховуючи також, що з фактичних обставин справи не вбачається наявність підстав, визначених у ст. ст. 40, 41 КЗпП України, для звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу земельних ресурсів у М. Борисполі Київської області, за ініціативою власника або уповноваженими ним органу. З вищевказаних підстав, суд вважає, що наказ № 83-кт від 03.03.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з вищевказаної посади слід визнати недійсним, як такий, що суперечить п.1 ст. 36 КЗпП України, а також порушує конституційні права позивача на працю та на заробітну плату, і позивача слід поновити на посаді начальника відділу земельних ресурсів в М. Борисполі Київської області.
Також, оскільки посаду начальника відділу земельних ресурсів у М. Бориспіль Київської області займає ОСОБА_1, а з наказу відповідача № 83-кт від 03.03.2008р. не вбачається, що ОСОБА_2 був призначений виконуючим обов"язки для заміни тимчасового відсутнього ОСОБА_1, приймаючи до уваги, що ст. 24 КЗпП України не допускає одночасного призначення двох осіб на одну й ту ж посаду, суд дійшов висновку, що даний наказ слід визнати недійсним як такий, що суперечить нормам чинного трудового законодавства.
Враховуючи, що згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, слід допустити негайне виконання судового рішення.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 21, 24 КЗпП України, п.10 Положення «Про Державне агенство земельних ресурсів України», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 614 від 04.04.2007 p., п.2 Роз'яснень Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС „Про порядок оплати тимчасового заступництва" № 30/39 від 29 грудня 1965 р., п. 11 Указу Президії Верховної Ради СРСР „Про умови праці тимчасових робітників і службовців" № 311 -IX від 24 вересня 1974 року, Постановою Верховної Ради України „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" № 1545-ХІІ від 12 вересня 1991 p., ст. ст. 8, 10, 11, 60, 62, 64, ч.3 ст. 209, 212-215, п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 79-кт від 03 березня 2008р. „Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов"язків начальника відділу земельних ресурсів у М. Борисполі Київської області за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України - недійсним.
Визнати наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 83-кт від 03 березня 2008р. „Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки начальника відділу земельних ресурсів у М. Борисполі Київської області" - недійсним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу земельних ресурсів у місті Борисполі Київської області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайсуд, на протязі 10 днів, шляхом подачи заяви про апеляційне оскарження, з подальшим поданням, на протязі 20 днів, з дня подачи заяви, апеляційної скарги.