Єдиний унікальний номер 269/2143/13-ц Номер провадження 22-ц/775/6052/2014

Єдиний унікальний номер 269/2143/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/6052/2014

Головуючий в 1 інстанції Апалькова О.М.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„12 " серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Зайцевої С.А.

Суддів: Маширо О.П. , Папоян В.В.

При секретарі: Сулімі Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя, про розподіл спільної власності, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року ОСОБА_1звернулася до суду із вказаним позовом. Зазначала, що перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі з 1994 року по 2008 рік. Відповідачу в користування для будівництва жилого будинку була надана земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. За час спільного проживання на земельній ділянці сторонами було побудовано жилий будинок з надвірними будівлями та придбано в кредит два автомобілі: «Шевролет Ніва» та «Хюндай Туссон». Позивач просила визнати жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, легкові автомобілі «Шевролет Ніва» та «Хюндай Туссон» спільною власністю подружжя. Визнати за нею право власності на 1/2 частину жилого будинку. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію ? частки вартості автомобіля «Шевролет Ніва» в сумі 39 720 грн, 1/2 частку платежів, внесених за кредитним договором на придбання автомобіля «Хюндай Туссон» в сумі 67 502 грн, а всього: 107 222 грн.

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 24 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності. Визнано, що жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, легкові автомобілі «Шевролет Ніва» та «Хюндай Туссон», є спільною власністю подружжя -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину жилого будинку, загальною площею 260,9 кв.м, житловою площею 104,9 кв.м, з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію ? частини вартості автомобіля «Шевролет Ніва», 2006 року випуску, в сумі 26 647 грн 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію ? частини внесених платежів по кредитному договору № 5045252 від 18 жовтня 2006 року, укладеному між ОСОБА_2 та ЗАТ « ПУМБ », за період з моменту укладання договору до 1 вересня 2008 року в сумі 67 502 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 06 лютого 2014 року у частині вирішення позову про поділ автомобілів скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до цього суду.

В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

В апеляційний скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на доводи, викладені в позовній заяві та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд необґрунтовано відмовив їй у позовних вимогах щодо автомобілів ,оскільки спірні автомобілі були придбані під час шлюбних відносин та відповідач розпорядився ним на свій розсуд без її згоди.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити , рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині поділу автомобілів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у вказаній частині , з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення частки вартості автомобіля та внесених платежів за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на те,що це майно подружжя не є наявним на час розгляду справи, а позивачем не надані докази про те,що відповідач без її згоди та відома продав спірні автомобілі та гроші витратив на особисті потреби.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно ст. ст. 60, 61 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини (навчання,ведення домашнього господарства,догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна,що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно статті 70 СК України, у разі поділу майна,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,частки майна дружини та чоловіка є рівними,якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1994 року. 10 січня 1997року вони зареєстрували шлюб. В серпні 2008 року між сторонами були припинені шлюбні відносини, а 18 травня 2009 року на підставі рішення Совєтського районного суду м. Макіївки шлюб був розірваний. Під час розірвання шлюбу питання про розподіл сумісного майна не вирішувалося.

Судом встановлено, що згідно договору № Н 06 жовтня 08/к від 07 жовтня 2006 року та кредитного договору № 5045252 від 18 жовтня 2006 року відповідач ОСОБА_2 придбав у власність автомобіль «Хюндай Туссон» за 144 900,00 грн.( т.1 а.с.52-61).

Також на ім'я відповідача за час шлюбних відносин в 2006 році було придбано автомобіль марки «Chevrolet Niva», що не спростовується відповідачем.

Отже, судом встановлено, що спірні автомобілі були придбані сторонами в період шлюбних відносин, є спільною сумісною власністю сторін.

Згідно повідомлення Макіївського РЕВ ДАІ від 02 липня 2013 року (т.1 а.с.105) автомобілі марки «Chevrolet Niva» та «Хюндай Туссон» належали ОСОБА_2 та зняти з обліку для реалізації по заяві власника відповідно 10 березня 2009 року та 29 вересня 2010 року.

Таким чином судом встановлено, що відповідач на власний розсуд розпорядився спільним сумісним майном. Ним не надано суду доказів того, що автомобілі відчужувалися за письмовою згодою його колишньої дружини або того, що частина коштів від продажу автомобілів була передана їй.

Тому , позовні вимоги в частині поділу автомобілів підлягають частковому задоволенню.

Стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає грошова компенсація ? частини вартості автомобіля «Chevrolet Niva», 2006 року випуску, в сумі 26 647 грн. 50 коп., оскільки апеляційним судом встановлено, що спірний автомобіль був проданий відповідачем за суму 53 295 грн.(т.1 а.с.69,73,89).

Скасовуючи рішення апеляційного суду Донецької області ,суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину внесених платежів по кредитному договору від 18 жовтня 2006 року, суд не врахував того, що автомобіль «Хюндай Туссон» був придбаний за кредит, отриманий в період шлюбу.

Отже обов'язок по поверненню кредиту лежав на кожному з подружжя як солідарному боржнику.

Чинним законодавством не передбачена можливість стягнення на користь одного з подружжя 1/2 частини внесених за рахунок спільних коштів грошей на погашення кредиту. Таке право виникає у солідарного боржника в разі виконання ним солідарного обов'язку особисто (ст. 544 ЦК України). При вирішенні спору суд мав визначити вартість автомобіля на момент розпорядження ним відповідачем без згоди позивача, стягнути з нього ? його вартості та врахувати, що у разі доведення відповідачем погашення спільного боргу подружжя за рахунок особистих коштів, розмір компенсації підлягає зменшенню на цю суму.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

При новому розгляді справи апеляційним судом встановлено ,що в період спільного життя подружжям внесена за кредитним договором № 5045252 від 18 жовтня 2006 року в період з 18 жовтня 2006 року по 01 вересня 2008 року - сума у розмірі 10 484,78 доларів США , що підтверджується довідкою банку (т.2 а.с.39) та не оспорюється сторонами у судовому засіданні .

Після припинення шлюбних стосунків з вересня 2008 року позивачка участі у проведенні сплати за кредитним договором не приймала.

В період з 01 вересня 2008 року по 28 вересня 2010 року відповідачем ОСОБА_2 самостійно сплачена сума у розмірі 14 586,79 доларів США ,що підтверджено довідкою банку (т.2.а.с.39 ) та не оспорюється сторонами.

Позивачка у судовому засіданні апеляційного суду підтвердила ,що в період з 01 вересня 2008 року по 28 вересня 2010 року на погашення вказаного кредиту коштів не сплачувала.

Під час розгляду справи позивачкою була надана оцінка товарної біржі (т.1.а.с.237-240) про вартість автомобіля «Хюндай Туссон»,2006 року випуску (пробіг 96 200 км ) станом на 29 вересня 2010 року. Тобто, на момент розпорядження ним відповідачем без згоди позивачки, вартість автомобіля складала 135 004 грн.31 коп. ( курс долара США 7,9135 за 1 грн. ).

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти такої оцінки, посилаючись на те, що експерт надає вартість спірного автомобіля , без зазначення механічних та інших пошкоджень,поновлювального ремонту , проте на підтвердження заперечень будь-яких нових доказів суду не надано.

Враховуючи визначену вартість автомобіля «Хюндай Туссон», 2006 року випуску на момент розпорядження ним відповідачем без згоди позивачки , апеляційний суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки ? частину його вартості , з врахуванням самостійного погашення відповідачем спільного боргу подружжя за рахунок особистих коштів у розмірі 14 586,79 доларів США, що становить 115 432 грн.56 коп ., а саме у розмірі - 9 785 грн.87 коп.(135 004,31грн. -115 432,56 грн. = 19 571,75 грн.: 2 = 9 785 грн.87 коп.).

Суд першої інстанції наведені обставини не врахував та дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині поділу автомобілів.

Згідно із пунктом 4 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи наведене ,апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу ,скасовує рішення Совєтського районного суду м.Макіївки від 24 жовтня 2013 року в частині поділу автомобілів з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині .

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 жовтня 2013 року в частині поділу автомобілів скасувати .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя, про розподіл спільної власності, про визнання права власності задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобілю «Chevrolet Niva», 2006 року випуску, в сумі 26 647 (двадцять шість тисяч шістсот сорок сім) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля «Хюндай Туссон», 2006 року випуску , в сумі 9 785 (дев*ять тисяч сімсот вісемдесят п*ять) грн.87 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: