Єдиний унікальний номер 227/1463/14-ц Номер провадження 22-ц/775/6132/2014
Головуючий 1 інстанції Любчик В.М.С.І.
Доповідач Биліна Т.І.
Категорія 24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Биліни Т.І.,
суддів Пономарьової О.М., Соломахи Л.І.,
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайоннного суду м.Донецька від 22 травня 2014 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
27 березня 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1, проживаючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, отримує послуги з теплопостачання, які добровільно не оплачує та має заборгованість, згідно уточнених позовних вимог, за період з 01.10.2006 року по 01.04.2013 року в сумі 10973.69 грн.
Рішенням Добропільського міськрайоннного суду Донецької області від 22 травня 2014 року позов про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 10973.69 грн. задоволено. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила скасувати рішення Добропільського міськрайоннного суду .Донецької області від 22 травня 2014 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, визначивши суму боргу з урахуванням строку позовної давності, а саме в сумі 5335,82грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що вона під час розгляду справи не визнавала суму боргу в повному обсязі, а тільки в межах строку позовної давності, проте, суд всупереч зазначеного задовольнив позов в повному обсязі, тобто за період з 01.10.2006 року по 01.04.2013 року в сумі 10973.69 грн.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме телефонограмами за №,№2391, 2359 від 13.08.2014 року, зареєстрованими в журналі телефонограм апеляційного суду, докази вказаного мають місце в матеріалах справи на аркушах 45,46.
Від сторін надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Представник позивача пцросив скаргу відхилити. Відповідач підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрована та мешкає у квартирі АДРЕСА_1. Сума боргу за отримані та неоплачені відповідачем послуги підтверджена довідкою-розрахунком про заборгованість в сумі 10973.69 грн.(а.с.4, 5-9, 25)
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ст.ст.67,68 ЖК України і виходив з того, що плата за комунальні послуги стягується за затвердженими в установленому порядку тарифами, щомісяця.
Проте, в повній мірі із зазначеним висновком не можна погодитись, оскільки він зроблений при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Апеляційним судом встановлено наступне.
Між сторонами склалися правовідносини з житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Такий обов'язок кореспондується споживачу теплової енергії також вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідач є споживачем послуг з центрального опалення, які надає позивач та згідно з розрахунком має заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2006 року по 01.04.2013 року в сумі 10973.69 грн. (а.с.5-9,25)
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2013 року судовий наказ від 25.11.2013 року про стягнення заборгованості на користь позивача в сумі 9282,37грн. та судового збору в сумі 114.70грн. був скасований за заявою відповідача, яка посилалась, що при визначені боргу не були застосовані строки позовної давності.(а.с.3)
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач заявляла клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для підготування та подання заяви про застосування строку позовної давності.(а.с.29)
Задовольнивши вказане клопотання, та відклавши розгляд справи, суд першої інстанції в наступному судовому засіданні не з'ясував, чи підтримує відповідач своє клопотання про застосування строку позовної давності, чи відмовилася від нього.
У відповідності до положень п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виконуючи вимоги статті 167 ЦПК, головуючий має роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, зокрема ті, що передбачені статтями 10, 11, 27 і 31 ЦПК, а також попередити про те, що вони зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Клопотання осіб, які беруть участь у справі, з питань, пов'язаних з розглядом справи, суд вирішує негайно. Відкладення вирішення клопотань не допускається. Відмова в їх задоволенні не позбавляє права осіб, які беруть участь у справі, знову заявляти клопотання з того самого питання в процесі судового розгляду, якщо при цьому немає зловживання процесуальними правами. Суд вправі при вирішенні повторного клопотання з урахуванням зміни обставин у ході розгляду справи постановити іншу ухвалу по суті заявленого клопотання.
Враховуючи, що відповідач двічі порушувала питання про застосування строків позовної давності, а саме в заяві про скасування судового наказу та під час розгляду справи в позовному провадженні, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про застосування строку позовної давності мала місце.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зважаючи на зазначене, висновок суду, що відповідач визнала борг в повному обсязі не ґрунтується на обставинах справи, а тому рішення в частині розміру стягнутого боргу підлягає зміні.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно із частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Так, згідно з ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування заборгованості проведено з жовтня 2006 року по квітень 2013 року. Оплата послуг з теплопостачання, яка перервала строк позовної давності відповідачем була здійснена в березні 2012 року.(а.с.5-9)
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач перервала строк позовної давність в березні 2012 року, оскільки вартість наданих послуг дорівнювала - 355,56грн., а сплачено було 515,09грн., внаслідок чого позивач, має право на стягнення боргу з березня 2009року.
Крім того з розрахунку заборгованості вбачається, що споживач в березні 2009 року мав заборгованість в сумі 3104,48грн., тому позивач має право на стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 7869,21грн.(10973.69 грн. - 3104,48грн.)
Вирішуючи спір, суд на вказане уваги не звернув, не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; доводи відповідача суд належним чином не перевірив та не навів факти, які б спростували ці доводи, та взявши до уваги лише пояснення та докази, надані позивачем, дійшов передчасного висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
У відповідності до п.п.3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене рішення суду підлягає зміні в частині розміру боргу, який підлягає стягненню з відповідача, визначивши розмір боргу з урахуванням строку позовної давності в розмірі 7869,21грн.
У стягненні решти заборгованості за опалення у сумі 3104,48грн. суд відмовляє за спливом трьохрічного строку позовної давності.
В решті рішення підлягає залишенню без змін
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайоннного суду м. Донецька від 22 травня 2014 року, в частині розміру стягнення заборгованості, змінити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Добропілля, ІПН НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Добропіллявугілля»(85000, м.Добропілля, Донецької області, пр.-т Шевченка, 2, ЄДРПОУ 37014600) заборгованість за період з 01 березня 2009 року по 01 квітня 2014 року в сумі 7869 (сім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять)гривень 21 копійки.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді: О.М. Пономарьова
Л.І. Соломаха