УХВАЛА
Іменем України
27 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Матюшенка І.В.
суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.
при секретарі судового
засідання Лаговській О.О.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду від 6 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу,
встановила:
У листопаді 2006 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом в якому просили стягнути з відповідачів 60600 грн. боргу та 606 грн. судового збору. На обґрунтування позову зазначали, що 19 лютого 2004 року між ними та їх сином ОСОБА_3було укладено договір позики за яким останній отримав від них 6467 доларів США для придбання квартири для обох відповідачів і зобов'язувався повернути борг до 19 лютого 2006 року у сумі, що не менша середньої вартості однокімнатної квартири в м. Полтаві. Боргове зобов'язання відповідачами не виконане.
Рішенням Овруцького районного суду від 6 листопада 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 33628 грн. 40 коп. боргу, що по курсу Нацбанку України дорівнює 6467 доларам США та 336 грн. 28 коп. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на невірну оцінку судом доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі. Апелянти зазначають, що: судом безпідставно не прийнято до уваги зміст зобов'язань щодо повернення богу у сумі не меншій від середньої вартості квартири в м. Полтаві; висновок суду про необізнаність відповідачки ОСОБА_4 щодо укладеного договору та недоведеності позивачами тієї обставини, що саме за позичені ними кошти була куплена відповідачами квартира, є помилковим.
ОСОБА_4 подала до апеляційного суду письмові заперечення (а.с.85-97) проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим. Зазначає, що про існування договору позики їй нічого відомо не було і що даний спір виник лише після розірвання шлюбу між нею та відповідачем ОСОБА_3та подання нею позову про поділ майна подружжя.
Відповідач ОСОБА_4 заперечень на апеляційну скаргу не подав, до суду апеляційної інстанції повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 106-107, 119-120, 128-129).
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що 19 лютого 2004 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, як позикодавцями, та ОСОБА_4, як позичальником, було укладено договір позики 6467 доларів США.
Відповідно до положень ст. ст. 1046, 1048-1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а у разі порушення договору позичальником - повернення суми з урахуванням індексу інфляції та неустойки. А відтак, доводи апелянтів про неврахування судом першої інстанції домовленості між ними та відповідачами щодо повернення позики у розмірі не меншому від середньої вартості однокімнатної квартири в м. Полтаві є безпідставними.
Безпідставними визнаються і доводи апелянтів щодо обізнаності відповідачки ОСОБА_4 щодо умов договору позики та доводи щодо придбання відповідачами квартири в м. Овручі саме за позичені долари США, оскільки ОСОБА_4 заперечує проти цього, не є стороною договору позики від 19 лютого 2004 року а квартира АДРЕСА_1 куплена відповідачами за 26460 гри. (а.с.5-6). Крім того, ні позивачами ні відповідачем ОСОБА_4, який визнав позов у суді першої інстанції, не надано суду жодних доказів про використання позики на придбання квартири (розрахунок в доларах США, їх одмін на гривні, тощо).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове обґрунтування позивачами позовних вимог та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Овруцького районного суду від 6 листопада 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Справа № 22ц/161 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Білоусенко І.В.
Категорія 18 Суддя-доповідач Матюшенко І.В.