Справа № 22ц -1230/08 Головуючий у 1 інстанції Грушицький А.І.
Категорія: 25 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ __________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2008 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2.
представника відповідача Бердоус О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків, заподіяних споживачу невиконанням договору страхування за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 6 листопада 2008 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 6 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків, заподіяних споживачу невиконанням договору страхування відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд помилково зробив висновок про правомірність розрахунку страхових виплат при складанні страхового акту. Він подав документи про реально понесені ним збитки і згідно умов договору страхування відповідач зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування. Однак акт про настання страхового випадку складений не на підставі всіх документів, що підтверджують розмір витрат на здійснення відновлювального ремонту. При встановленні розміру збитків, суд взяв до уваги лише звіт оцінювача Галіка В.М. і не звернув уваги на рахунки і документи про оплату подані позивачем до складання страхового акту від 24.10.2007 р.
2
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Судом встановлено, і це відповідає обставинам справи, що 5 квітня 2007 року між стронами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля «MITSUBISHI Pajero», р.н. НОМЕР_1, належного позивачу (а.с.6-10). Розмір страхової суми згідно Полісу ДКСНТ /21/48/44/39 №011437 від 05.04.2007 року становить 205335 грн.(а.с.121).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 5 серпня 2007 року з вини водія автомобіля «Пежо-405», р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_3, автомобіль позивача отримав пошкодження.
24.10.2007 року на підставі отриманих документів, а саме: заяви ОСОБА_1 від 16.10.2007 року, копій рахунків та платіжних доручень, відповідачем складено страховий акт, а 25.10.2007 року прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 70918,20 грн., яке перераховано останньому 30.10.2007 року (а.с.125,126). Також встановлено, що після надання позивачем постанови суду від 21.11.2007 року, якою встановлена вина третьої особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відповідач зменшив франшизу у два рази та доплатив страхове відшкодування в сумі 1026,67 грн.
Як встановлено з досліджених судом наявних у справі доказів, розрахунок страхового відшкодування, визначений відповідачем в розмірі 70918,20 грн., ґрунтувався на підставі звіту оцінювача Галіка В.М. від 23.08.2007 року № 1270 (а.с.29-35).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесено витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля у більшому розмірі в порівнянні з тим, що брався в розрахунок при складанні страхового акту.
Разом з тим, п.14.7 договору страхування передбачено, що страховик не відшкодовує перевищення витрат порівняно з тими, що встановлені у страховому акті навіть у тому разі, якщо страхувальником буде надано документи, що підтверджують розмір витрат на здійснення відновлювального ремонту більший, порівняно з тим, що приймався в розрахунок при складанні страхового акту (а.с.9).
3
А тому суд дійшов правильного висновку, що різниця у фактично понесених позивачем витратах на ремонт автомобіля та виплаченою йому сумою страхового відшкодування стягненню не підлягають.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду.
Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 6 листопада 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді