Справа № 2-а-462/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2008 року Тернопільський міськрайонний суд в складі:
головуючого Очеретяного Є.В.
при секретарі Шпак Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання неправомірним рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління МВС України в Тернопільській області про визнання недійсним рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України в Тернопільській області від 11.12.2007 р. щодо неможливості надання йому статусу учасника бойових дій, посилаючись на те, що під час навчання на стаціонарній формі у Львівській середній спеціальній школі міліції МВС СРСР в період з 02 лютого по 23 травня 1989 року та в період з 20 липня по 06 серпня 1989 року, тобто протягом 129 діб, він проходив службу на території НКАО Азербайджанської РСР, а саме в м. Баку по охороні громадського порядку в умовах надзвичайного стану.
У зазначений вище період часу в республіці Азербайджан відбувався Нагірно-Карабахський конфлікт між вірменським та азербайджанським населенням, для подолання якого і були введені війська та підрозділи МВС СРСР.
Під час проходження служби у бойовій екіпіровці з автоматом та з правом його застосуванням він виконував завдання по охороні державних установ, захисту населення вірменської національності на блок-постах від можливих збройних нападів та насилля з боку конфліктуючої сторони. Про що представив комісії належні докази.
Вважає висновок УРП УМВС надуманим та безпідставним, оскільки він суперечить п.2 ст. 6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постанові KM України від 08.02.1994 р. № 63, а також не були взяті до уваги покази свідків та інші докази, а тому просить суд зобов"язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, що діє при УМВСУ в Тернопільській області визнати його учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.
У судовому засіданні позивач свій позов підтримав, з підстав, викладених у заяві та просить його задоволити в повному об"ємі.
Представник управління МВС України в Тернопільській області в судовому засіданні відносно позову заперечила, пояснивши, що НКАО Азербайджанської РСР де позивач безпосередньо проходив службу не входить в перелік держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановою KM України від 8 лютого 1994 року № 63, а тому підстав для надання ОСОБА_1 статусу учасника війни немає.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні факти.
ОСОБА_1 під час навчання на 1-му курсі Львівської середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР у званні сержанта в період з 02.02.1989 р. по 23.05.1989 р. та з 20.07.1989 р. по 06.08.1989 р. у складі батальйону спеціального призначення приймав участь у заходах по забезпеченню громадського порядку і безпеки у м. Баку Азербайджанської РСР під час введення там режиму надзвичайного стану, про що
свідчить довідка Львівського юридичного інституту МВС України № 10/47 від 13.04.2004
Р-
Наказом начальника Львівської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР № 7 від 19.01.1989 р. "Про передислокацію спеціального батальйону 1-го курсу для виконання завдання МВС СРСР" наказано відкомандирувати в м. Баку особовий склад школи у кількості 180 осіб на основі та для виконання наказу МВС СРСР № 0143 від
19.07.1988 р. У список 2-го взводу 1-ї роти під номером 9 увійшов сержант ОСОБА_1. -командир 3-го відділення.
Відповідно до наказу начальника Львівської ССШМ МВС СРСР № 90 від
15.05.1989 р. проведено заміну особового складу школи у м. Баку, та передислоковано
спеціальний батальйон 2-го курсу.
Як вбачається із наказу начальника Львівської ССШМ МВС СРСР № 123 від 26.06.1989 р. з 20.07.1989 р. у м. Баку повторно на виконання завдання МВС СРСР відкомандировано склад спеціального батальйону 1-го курсу школи, у списку 2-го взводу під номером 12 відбув сержант ОСОБА_1 -командир 2-го відділення.
Листом УМВС України в Тернопільській області № 2/7-3156 від 11.12.2007 р. ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, посилаючись на ст. 6 п.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до положень якого учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього СРСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, і якщо вони безпосередньо брали участь в бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту). Переліки таких держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановою KM України від 08.02.1994 р. №63. НКАО Азербайджанської РСР, де ОСОБА_1 безпосередньо проходив службу, в даний перелік не входить.
Згідно з ст. 6 п.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн; учасники бойових дій на території інших країн- військовослужбовці ОСОБА_2, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів); військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Таким чином, суд приходить до переконання, що у зазначений перід часу в Республіках Вірменія та Азербайджан відбувалися бойові дії, але на час існування СРСР не визнавалось, що у союзних республіках могли вестися бойові дії і реальна інформація про них замовчувалась. А тому Азербайджанська РСР та Вірменська РСР не могли бути включені в перелік держав і періодів бойових дій на їх території затверджений постановою KM України від 08.02.1994 р. № 63, а тому в даному випадку мають місце порушення прав позивача з боку відповідача, які підлягають захисту шляхом визнання недійсним рішення керівництва УРП УМВС України Тернопільській області від 11.12.2007 р. про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, та зобов"язанні комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, що
діє при УМВСУ в Тернопільській області визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 17, 71, 158-163, 186 КАС України, ч.2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою KM України від 08.02.1994 року № 63, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення керівництва УРП УМВС України в Тернопільській області від 11.12.2007 року про відмову у наданні ОСОБА_4 статусу учасника бойових дій.
Зобов"язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, що діє при УМВСУ в Тернопільській області визнати ОСОБА_4 учасником бойових дій, де він перебував 129 діб, та видати йому посвідчення встановленого зразка.
постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви, у строк, встановлений для подання заяви.