Справа № 2-а-34 -2008
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 квітня 2008 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області
в складі:
головуючого - судді Деревльової О.О.
при секретарі - Смага Н.М.
з участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Лапіної О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області / УПСЗН Артемівської міської ради/ про визнання незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення в виплаті позивачеві щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій та стягнення з УПСЗН Артемівської міської ради заборгованості, по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2003-2007 рік в сумі 4820, 00 гривень,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Артемівської міської ради про визнання незаконною відмову УПСЗН Артемівської міської ради в виплаті позивачеві щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій та стягнення з УПСЗН Артемівської міської ради заборгованість по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2003-2007 роки в сумі 4820, 00 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на частину 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якої він має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Позивач зазначив, що він має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 09.11.2006 року. УПСЗН Артемівської міської ради щорічно виплачувало йому разову грошову допомогу до 5 травня за 2003 рік у розмірі 90 гривень, за 2004 рік у розмірі 120 гривень, за 2005 рік у розмірі 250 гривень, за 2006 рік у розмірі 250 гривень, за 2007 рік - 280 гривень.
Позивач надає розрахунок суми недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня, яка складає 4820, 00 гривень і посилається на частину 1 статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до якої ветеранам війни до 5 травня виплачують щорічну грошову допомогу саме органи праці та соціального захисту населення. При обґрунтуванні недоплаченої суми заборгованості позивач посилається ш: Закон України № 372-15 від 26.12.2002 року, Закон України № 1801 від 17.06.2004 року: Закон України № 2285-4 від 23.12.2004 року; Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідач з адміністративним позовом не погодився та надав письмові запереченні на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачає, що витрати, пов'язані з реалізацією цього закону, фінансуються за рахунок державного
бюджету. ст. 95 Конституції України регламентує, що тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Суми зазначеної допомоги, встановлені Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки були виплачені позивачу у повному обсязі.
Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявною в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наступне.
Позивач ОСОБА_1 має статус ветерана війни учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням.
У відповідності до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», він має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону № 3551-12, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та міського бюджету, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, відповідно до ст. 17-1 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
На відповідача покладений обов'язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається із матеріалів справи - листа УПСЗН Артемівської міської ради саме у зазначених розмірах позивач і отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу за 2003, 2004, 2005, 2006 та 2007 роки, що не спростовується сторонами.
Зазначені виплати здійснені у розмірах, встановлених на відповідні роки Законами України «Про Державний бюджет України».
Однак, відповідно до норм статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 120 гривень.
При цьому, у відповідності до п.1 Рішення Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 у справі № 1-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війки, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 120 гривень.
Враховуючи зазначене виплата одноразової щорічної допомоги у 2004 році здійснена відповідачем з порушенням норм спеціального Закону.
Спеціальним законом передбачено, що ветеранам війни-учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Отже, у відповідності до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла до 05 травня 2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік. яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики
За матеріалами Держкомстату середня заробітна плата за попередній рік - 2003, складала 462, 58 гривень.
Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком в 2004 році складав /462, 58 гривень х 20 %/ 92, 50 коп., а розмір разової грошової допомоги за 2004 рік, який повинен бути сплачений склав 92, 50 х 5 = 462, 50 гривень.
Замість передбачених за Законом №3551-12 п'яти мінімальних пенсій за віком -а саме 462, 50 гривень, позивачу виплачено тільки 120 гривень. Тобто недосплачена сума складає 462, 50 - 120 = 342 грн. 50 коп.
Враховуючи положення статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла на момент спірної виплати за 2007 рік, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017 - ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Суму прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. № 489-V у розмірі 406 гривень з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року.
При цьому, статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Отже, мінімальний розмір пенсії за віком станом на 01.04.2007 рік складав 410, 06 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 20077 рік, який повинен бути виплачений позивачеві складає: (410, 06 х 5) - 280 - 1770, 30 гривень.
Стосовно виплат, що здійснені відповідачем позивачу у 2003, 2005, 2006 роках у розмірах, передбачених Законами України «Про Держаний бюджет» на відповіді роки, зазначених вище, то суд вважає такі виплати правомірними, оскільки наявність статей Законів України «Про Державний бюджет на 2003 рік», «Про Державний бюджет на 2005 рік» та «Про Державний бюджет на 2006 рік», які встановлюють розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, які не визнані неконституційними, "доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги за вищезазначені роки.
Таким чином, вимоги позивача про визнання незаконною відмову УПСЗН Артемівської міської ради в виплаті позивачеві щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій та стягнення з УПСЗН Артемівської міської ради заборгованості по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2003-2006 а 2007 роки у розмірі 4820, 00 гривень підлягають частиковому задоволенню.
Керуючись , ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до УПСЗН Артемівської міської ради про визнання незаконною відмову УПСЗН Артемівської міської ради в виплаті позивачеві щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій та стягнення з УПСЗН Артемівської міської ради заборгованість по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2003-2007 рік в сумі 4820, 00 гривень задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову УПСЗН Артемівської міської ради в виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за 2004 та 2007 роки.
Стягнути з УПСЗН Артемівської міської ради недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у розмірі 342, 50 гривень та за 2007 рік у розмірі 1770, 30 гривень на користь ОСОБА_1.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Донецького адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.