Єдиний унікальний номер 219/5101/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2587/2014

Головуючий 1 інстанції Ониско Р.В.

Доповідач Биліна Т.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.,

при секретарях Мишко Д.О., Баранчикові Є.В. Бакунець, Чекіній А.А.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Кахраманова Р.Н., Бондаренка Д.Ю., Петрикіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення неправомірно знятих з карткового рахунку грошових коштів та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

10.06.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»(надалі ПАТ КБ «Приватбанк») про стягнення неправомірно знятих з карткового рахунку грошових коштів та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтував тим, що між ним та відповідачем 12.06.2007 року був укладений кредитний договір за № DN81AR00270012 у вигляді не поновлювальної лінії в сумі 107297,20грн. на строк з 12.06.2007 року по 11.06.2014 року, включно. Станом на 25.10.2010 року виникла заборгованість, яка дорівнювала 152923,41 грн. Внаслідок зазначеного 12.10.2011 року Артемівським міськрайонним судом ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет застави автомобіль «Soueast Lioncer», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, належний йому на праві власності, шляхом укладення відповідачем від імені позивача договору купівлі-продажу з іншою особою, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 26.12.2011 року вказане рішення залишено без змін. У 2012 році між ним та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до якого банком відкрито картковий рахунок за НОМЕР_3 з якого 09.05.2013 року відповідач неправомірно, без отримання дозволу позивача здійснив списання грошових коштів у розмірі 148051,00грн. в рахунок погашення кредиту № DN81AR00270012 від 12.06.2007 року, після чого на картковому рахунку залишилося 0,00грн. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, просив повернути безпідставно списані суми та відшкодувати спричинену моральну шкоду. У розмірі 20000грн.

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 148051 грн., неправомірно списані з карткового рахунку НОМЕР_3, відкритого на ім'я позивача, та у відшкодування моральної шкоди стягнуто грошові кошти в розмірі 500 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приват Банк» посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ КБ «Приват Банк» зазначив, що позивач за умовами договору погодив з банком можливість списання грошових коштів зі своїх рахунків, тому допустивши заборгованість за кредитним договором, банк набув право на списання грошових коштів з його карткового рахунку. Крім того позивач не довів в чому полягає моральна шкода, та що саме працівники банку навмисно її спричинили.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги просила відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представники відповідача: Кахраманов Р.Н., Бондаренко Д.Ю., Петрикін О.Ю. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існують цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до якого банком відкрито картковий рахунок за НОМЕР_3. Наслідками укладення такого договору є виникнення у банку зобов'язань перед клієнтом щодо здійснення банківських операцій за розпорядженням клієнта. Крім того між сторонами 12.06.2007 року за №DN81AR00270012 укладено договір застави, яким забезпечено виконання зобов'язань заставодавця за кредитним договором від 12.06.2007 року № DN81AR00270012 по поверненню кредиту, наданого у вигляді не поновлювальної лінії в сумі 107297,20грн. у строк з 12.06.207 року по 11.06.2014 року включно.(а.с.24-30)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав права проводити списання грошових коштів з карткового рахунку позивача, оскільки відсутні розпорядження останнього. Крім того рішенням Артемівського міськрайонного суду від 12.10.2011 року звернуто стягнення на предмет застави автомобіль «Soueast Lioncer», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шляхом укладення відповідачем від імені позивача договору купівлі-продажу з іншою особою. Після незаконного списання Банком грошових коштів з карткового рахунку позивача у розмірі 148051.00грн у відповідача залишився належний позивачу автомобіль вартістю 60 000,00грн., тобто відповідач вилучив у позивача суму 208051грн., що не пропорційно сумі боргу за кредитним договором у розмірі 152923,41грн. Крім того суд першої інстанції дійшов висновку, що діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, та визначено її розмір 500,00грн.

Проте із зазначеними висновками не можна погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на законі. .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.06.2007 року між сторонами був укладений кредитний договір за № DN81AR00270012 за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 107297,19грн. зі сплатою відсотків за користування у розмірі 9,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.06.2014 року. У порушення умов договору, ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 25.10.2010 року виникла заборгованість в сумі 152923,41 грн. Відповідно п.6.7 кредитного договору при порушенні позичальником умов договору, укладеного із банком про надання кредитних коштів, а також у випадку звернення позичальника для перерахування грошових коштів на адресу третіх осіб, позичальник доручає банку сформувати касові документи для перерахування грошових коштів для погашення заборгованості за договором. Згідно рішення апеляційного суду Донецької області від 26.12.2011 року позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні зустрічного позову до відповідача про розірвання кредитного договору та перерахуванні заборгованості, внаслідок чого кредитний договір за № DN81AR00270012 від 12.06.2007 року чинний. .(а.с.19-22)

З наведеного витікає, що у банка не було потреби для отримання дозволу позивача на списання грошових коштів з його карткового рахунку, оскільки такий захід був передбачений умовами кредитного договору від 12.06.2007 року, при наявності заборгованості.

Задовольняючи частково позовні вимоги з підстав відсутності співмірності стягнутої з позивача суми з урахуванням вилучення автомобіля, суд першої інстанції не пересвідчився, яку суму боргу мав позивач перед відповідачем станом на 09.05.2013 року, тобто на дату списання грошових коштів з його карткового рахунку.

Крім того суд першої інстанції не з'ясував чи був на дату списання грошових коштів з карткового рахунку проданий належний позивачу автомобіль «Soueast Lioncer», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та за яку суму.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник відповідача надав розрахунки заборгованості за кредитним договором № DN81AR00270012 від 12.06.2007 року, укладеного між сторонами станом на 21.01.2014 року(а.с.123-128, 162-165) та довідку, відповідно якої 09.05.2013 року з карткового рахунку НОМЕР_3, відкритого на ім'я ОСОБА_2, були списані кошти у сумі 148051,00грн., з яких сума 57908,98грн. була спрямована на погашення боргу по вказаному кредитному договору, а сума 90142 була направлена на погашення штрафів та за зберігання і утримання предмету застави на майданчику Банку. 23.12.2013 року відбулася реалізація заставного автомобіля. Сума реалізації склала 35500,00грн., з яких кошти в сумі 11933,80грн. були спрямовані на погашення заборгованості по вказаному кредитному договору, а сума 23566,20грн. на погашення штрафів та за зберігання і утримання предмету застави на майданчику Банку.

Враховуючи вище зазначене, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача списаних з карткового рахунку грошових коштів, оскільки вказаний захід було здійснено у відповідності до умов п.6.7 укладеного сторонами кредитного договору за № DN81AR00270012 від 12.06.2007 року.

Висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 500,00грн. також не відповідають вимогам закону.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року N 4 (з відповідними змінами) зазначено, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте задоволення такої вимоги за умови її пред'явлення можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

З урахуванням зазначеного та вимог закону, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо доведеності позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до положень ч.ч.1,2 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки, позивач не довів, що відповідач не мав права на списання грошових коштів з його карткового рахунку, та що діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В и р і ш и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення неправомірно знятих з карткового рахунку грошових коштів та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівськ Донецької області, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Т.І. Биліна

Л.І. Соломаха