УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-404/11 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. К.

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Матюшенка І.В.

при секретарі Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 липня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна. В обгрунтування вимог зазначала, що відповідно до договору дарування їй та відповідачці належать в рівних частках кожному 0,43 га земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1. Як на неї так і на відповідачку в березні 2004 року було виготовлено державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та на ділянку площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства. Просила виділити їй в натурі ? частину кожної із зазначених земельних ділянок.

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі, яка ухвалою Брусилівського районного суду від 23.05.2013 року об»єднана в одне провадження з первісним позовом. Позов обгрунтовувала тим, що відповідно до договору дарування від 17 березня 2003 року вона та ОСОБА_1 є власниками по ? частині земельної ділянки площею 0,43 га., яка складається з двох частин. Відповідно до договору дарування житлового будинку від 17 листопада 2010 року їй, ОСОБА_2, на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1, який розташований на спірній земельній ділянці площею 0,25га. Оскільки між ними склався фактичний порядок володіння та користування земельною ділянкою, відповідачка ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою 0,18га, просила виділити їй, ОСОБА_2 в натурі земельну ділянку площею 0,25 га, яку вона на протязі 10 років обробляє та доглядає , та на якій розміщений житловий будинок.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 липня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки задоволено.

Розділено земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку розміром 0,18 га. для ведення особистого селянського господарства між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розташовану в АДРЕСА_1 по 1 (першому) варіанту розподілу, виділивши ОСОБА_1 у власність ? частину земельної ділянки площею 0,1250 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та 0,09 га. для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_2 у власність ? частину земельної ділянки площею 0,1250 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та 0,09 га. для ведення особистого селянського господарства по 1 (першому) варіанту розподілу, розташовану в АДРЕСА_1.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення їй в натурі земельної ділянки розміром 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність, необгрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове рішення, яким виділити їй в натурі належну їй на праві власності ? частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка прилягає до належного їй житлового будинку. Зазначає, що суд виділив їй в натурі земельну ділянку не біля її будинку, а на протилежному кінці спірної ділянки, керуючись при цьому не законом, а варіантами експертизи, які практично всі однакові. При цьому суд порушив ч.6 ст.147 ЦПК України відповідно до якої висновок експерта для суду є необов"язковим і оцінюється судом поряд з іншими доказами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки /ч.3 ст.88 ЗК України/. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки /ч.4 ст.88 ЗК України/.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 березня 2003року згідно договору дарування земельної ділянки ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках земельну ділянку площею 0,43га для ведення житлового будівництва та обслуговування житлового будинку і для ведення особистого підсобного господарства /а.с.3/.

9 березня 2004 року на ім"я ОСОБА_2 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 140303 площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 із зазначенням співвласників цієї земельної ділянки - ОСОБА_2 - 50% та ОСОБА_1 - 50% /а.с.10,39,115/. Цього ж дня видано аналогічний Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 140302 площею 0,18га для ведення особистого селянського господарства із зазначенням співвласників цієї земельної ділянки - ОСОБА_2 /50%/ та ОСОБА_1 /50%/а.с.22,38/.

Згідно договору дарування житлового будинку від 17 листопада 2010 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1250га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд /а.с.112/.

Звертаючись до суду з первісним позовом ОСОБА_1 просила поділити земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України для з"ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки для вирішення питання поділу земельних ділянок в натурі потрібні спеціальні знання, суд обґрунтовано призначив по справі судову земельно-технічну експертизу, про проведення якої просили самі сторони як в позовній заяві так і в запереченнях на позовну заяву.

Висновком експерта №368/13-25 від 14.05.2014 року визначено три варіанти поділу земельних ділянок.

В судовому засіданні сторони не заперечували щодо першого варіанту розподілу.

Як перший, так і інші варіанти розподілу, враховували доступ першого співвласника ОСОБА_2 до житлового будинку та надвірних будівель і споруд. А тому доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд виділив їй в натурі земельну ділянку не біля її будинку, а на протилежному кінці спірної ділянки, є безпідставними.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що всі варіанти експертизи є практично однаковими, ОСОБА_2 в той же час не заявляла клопотань про призначення повторної експертизи, якщо наявний в матеріалах справи висновок експерта викликав у неї сумнів.

Доводи ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції ст.ст.212,213 ЦПК України з тих підстав, що суд взяв до уваги при розгляді справи висновок експерта, який для суду не є обов"язковим в силу положень ч.6 ст.147 ЦПК України, також є безпідставними, оскільки при вирішенні саме вказаного спору необхідні спеціальні технічні знання в галузі земельного законодавства і висновок експерта у цій справі є необхідним.

Суд першої інстанції дійшов також обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про виділення в натурі ОСОБА_2 0,25га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, оскільки згідно договору дарування на її ім"я житлового будинку від 17.11.2010 року житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1250га.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вона фактично користувалась земельною ділянкою площею 0,25га не може слугувати підставою для виділення їй земельної ділянки в такому розмірі, оскільки юридично їй належить 50% від зазначеної площі, що встановлено у судових засіданнях та й не заперечується самою ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з"ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308 ,313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді