Єдиний унікальний номер 262/5931/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3518/2014
Головуючий 1 інстанції Панас Н.Л.
Доповідач Биліна Т.І.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.,
при секретарях Мишко Д.О., Баранчикові Є.В., Бакунець Я.О., Степаненко В.Б.,
за участю:
представника позивача Кузнецова О.І.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2013 року,-
В С Т А Н О В И В :
30.08.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтованим тим, що 31.01.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №153/2-21, за яким відповідач отримала кредит в сумі 72180 грн. зі сплатою 14% річних за користування кредитом, та щомісячним погашенням 883 грн. до 10.02.2008 року, а з 10.03.2008 року до 10.01.2015 року щомісячним погашенням 859 грн. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31.01.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки №153/5-15. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 19.04.2013 року становить 102884 грн. 95 коп. Оскільки, в добровільному порядку відповідачі відмовляються погашати заборгованість, просив суд стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості та сплачений судовий збір.
Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 15 листопада 2013 року вказаний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (надалі ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задоволено.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №153/2-21 від 31.01.2008 року у розмірі 102884 грн. 95 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 15 листопада 2013 року.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4 зазначила, що позивач в якості доказів додав сумнівні розрахунки заборгованості, які не були перевірені судом. Крім того, із рішення суду вона дізналась, що 20.10.2008 року між ОСОБА_3 та банком, без її згоди, була укладена додаткова угода № 1, за якою відсоткова ставка збільшена з 14% до 21%, що стало підставою для збільшення обсягу її відповідальності. Зазначені обставини є підставою для припинення поруки. Крім того через відсутність в судовому засіданні вона була позбавлена заявити клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки останній платіж відповідач ОСОБА_3 здійснила у січні 2009 року, а позов був поданий у квітні 2013 року.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача Кузнецов О.І., в судовому засіданні просив скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме телефонограмою за № 331 від 30.07.2014 року, прийнятою особисто відповідачем ОСОБА_4 та поштовим відправленням на ім'я відповідача ОСОБА_3.(а.с.164-166)
Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №153/2-21 та договір застави № 153/5-14, предметом якого є транспортний засіб марки FORD Fiesta, 2007 року випуску, колір червоний, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, тип Т3 легковий-хечбек, реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, належний відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію Т3 серії НОМЕР_5 від 30.01.2008 року, загальна вартість якого за погодженням сторін становить 80200 грн.(а.с.11-13, 18-19) Відповідно до умов п.1.1. Кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 72180 грн. зі сплатою щомісячних платежів в розмірі 883грн. до 10.02.2008 року та 14% річних за користування кредитом, а з 10.03.2008 року до 10.01.2015 року зі сплатою щомісячних платежів в розмірі 859грн. Згідно п.4.1 кредитного договору у разі прострочення сплати відсотків, визначених п.2.4 цього договору а також прострочення строків повернення кредиту, визначених в п.1.1 цього договору, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Крім того між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 31.01.2008 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір поруки №153/5-15. Відповідно п.1.1 Договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом можливих штрафних санкцій, у розмірі та випадках, передбачених договором кредиту № 153/2-21 від 31.01.2008 року, а також відшкодування витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за договором кредиту та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту в порядку черговості, встановленої договором кредиту (а.с. 14-15). Під час виконання кредитного договору, за додатковою угодою №1 від 20.10.2008 року, укладеною між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, відсоткова ставка за користування кредитом з 20.10.2008 року була збільшена до 21% (а.с. 50).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконувала зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 19.04.2013 року виникла заборгованість в сумі 102884 грн. 95 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 55834 грн. 43 коп.; заборгованість за відсотками - 37109 грн. 04 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 4941 грн. 67 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 4668 грн. 45 коп.; інфляційні витрати за кредитом - 169 грн. 54 коп.; інфляційні витрати за відсотками - 161 грн. 81 коп.(а.с.16-17) Солідарно стягуючи вище вказану заборгованість зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 31.01.2008 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір поруки №153/5-15.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, оскільки вони зроблені без повного урахування обставин справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення щодо стягнення боргу з відповідача ОСОБА_3 не оскаржується, а тому в цій частині не ревізується.
На підставі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиню 1 ст.546 ЦК України передбачено, що зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з вимогами ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, укладення без згоди на те відповідача ОСОБА_4, додаткової угоди № 1 від 20.10.2008 року про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 14% до 21%, між позивачем та ОСОБА_3 Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за наслідками вказаної додаткової угоди був збільшений обсяг відповідальності як боржника так і поручителя.
Згідно п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
У відповідності до умов п.2.3 договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 у разі збільшення розміру забезпеченого порукою зобов'язання без внесення змін до цього договору, порука зберігається, а поручитель відповідає перед кредитором лише частково, в обсязі, визначеному в п.2.1 Договору поруки.
Зміст зобов'язання забезпеченого порукою викладено в п.2.1 Договору поруки та передбачає: погасити основну суму заборгованості за договором кредиту в сумі 72180,00грн. за графіком погашення, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 січня 2015 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених Договором кредиту, сплатити нараховані відсотки в розмірі 14 відсотків річних відповідно до положень умов Договору кредиту, сплатити можливі штрафні санкції за порушення умов договору, відшкодувати витрати кредитора, пов'язані з пред'явленням вимог і отриманням виконання за Договором кредиту та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за Договором кредиту.
У відповідності до положень ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції повинен був визначити розмір відповідальності поручителя ОСОБА_4 з урахуванням укладеного договору та задовольнити позов відносно неї в межах погоджених сторонами зобов'язань.
Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
З пункту 2.1.1 договору поруки, укладеного між ОСОБА_4 та позивачем вбачається, що кінцевий термін погашення заборгованості є 10 січня 2015 року.
У відповідності до положень п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 не була присутньою в судовому засіданні, тому не мала можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності, проте дана обставина стала доводом апеляційної скарги, з огляду на зазначене, з урахуванням положень ч.2 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд вважає даний довід обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Апеляційний суд враховує, що останній платіж по погашенню боргу за кредитом відповідач ОСОБА_3 здійснила 31.08.2009 року, до суду позивач звернувся 30.08.2013 року, з урахуванням строку позовної давності, позивач має право на стягнення боргу за кредитом з 30.08.2010 року.(а.с.167-169)
У відповідності до положень п.3.2 вказаного кредитного договору кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту щонайменше на один календарний місяць.
Вище вказане надає банку підстави вимоги до поручителя солідарно з боржником повернути суму простроченого боргу, та боргу строк сплати якого не настав.
Враховуючи, що за умовами договору, боржник повинен погашати кредит щомісячно до 10 числа в розмірі 859,00грн., за період з 30.08.2010 року по 30.08.2013 року борг дорівнює сумі 30924,00грн. (859,00грн. х 36 місяців). Крім того борг, строк сплати якого не настав дорівнює 12885,00грн.(859,00грн.х15 місяців).
Загальна сума заборгованості по кредиту, яку позивач має право вимагати погасити поручителя ОСОБА_4 солідарно з боржником ОСОБА_3 дорівнює 43809грн. (30924,00грн.+ 12885,00грн.)
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж по погашенню відсотків відповідач ОСОБА_3 здійснила 07.07.2010 року, до суду позивач звернувся 30.08.2013 року, з огляду на зазначене, з урахуванням строку позовної давності, позивач має право на стягнення в солідарному порядку з поручителя відсотків з 30.08.2010 року.(а.с.167-169)
Заборгованість за відсотками, які підлягають стягненню з поручителя - відповідача ОСОБА_4 дорівнює:
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
З огляду на зазначене пеня за несвоєчасне погашення кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 дорівнює:
Розрахунок пені за несвоєчасне погашення відсотків та їх сума дорівнює:
Сума інфляційних витрат за неповернутим кредитом і відсотками, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 дорівнює:
Тобто з відповідача ОСОБА_4 повинна бути стягнута заборгованість за кредитом в сумі 43809грн.; заборгованість за відсотками в сумі 11937.45грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 408,09 грн.,; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 126.16грн.; інфляційні витрати за кредитом та відсотками - 12.41 грн.
З урахуванням вище зазначеного доводи апелянта, що порука припинена у зв'язку з укладенням, без її згоди, додаткової угоди між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 про збільшення відсоткової ставки неспроможні, оскільки суперечать п.2.3 договору поруки, укладеного позивачем 31.01 2008 року з відповідачем ОСОБА_4
У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Враховуючи вище зазначене, оскаржуване рішення необхідно змінити, та стягнути з відповідача ОСОБА_4 суми, обчислені у відповідності до умов договору поруки, а саме необхідно стягнути заборгованість за кредитом - 43 809 грн.; заборгованість за відсотками - 11 937.45 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 4 941 грн. 67 коп.; пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 414,47 грн.; інфляційні витрати за кредитом - 9,46 грн.; інфляційні витрати за відсотками - 2,95 грн.
У відповідності до ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у сумі 1028,84грн., тобто враховуючи пропорційність задоволених вимог на користь позивача зі ОСОБА_3 підлягає стягненню 664,99 гривні, а з ОСОБА_4 363,85 гривні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2013 року змінити.
Стягнути зі ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Донецька, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитним договором №153/2-21 від 31 січня 2008 року у сумі 102 884 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 95 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 55 843 грн. 43 коп.; заборгованості за відсотками - 37109,04грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 941 грн. 67 коп.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 4 668 грн. 45 коп.; інфляційні витрати за кредитом - 169 грн. 54 коп.; інфляційні витрати за відсотками - 161 грн. 81 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Донецька, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в солідарному порядку зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитним договором №153/2-21 від 31 січня 2008 року у сумі 56293 (п'ятдесят шість тисяч двісті дев'яносто три) грн. 11 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 43809,00грн.; заборгованості за відсотками - 11 937.45 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 408 грн. 09 коп.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 126,16 грн.; інфляційні витрати за кредитом - 9,46 грн.; інфляційні витрати за відсотками - 2,95 грн.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у відшкодування витрат по сплаті судового збору зі ОСОБА_3 664(шістсот шістдесят чотири) гривні 99 коп., з ОСОБА_4 363 (триста шістдесят три) гривні 85 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Т.І. Биліна
Л.І. Соломаха