Єдиний унікальний номер 233/689/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5272/2014
Головуючий в 1 інстанції : Бєлостоцька О.В.
Доповідач: Биліна Т.І.
Категорія 53
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Биліни Т.І.
суддів Пономарьової О.М., Соломахи Л.І.
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український бекон» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український бекон»(надалі ПАТ «Український бекон») про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Український бекон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 02 листопада 2013 року по 06 листопада 2013 року включно у розмірі 331 грн. 44 коп., з вказівкою утримання податку та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Український бекон» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що на підприємстві вона працювала укладчиком-пакувальщиком з 10 серпня 2013 року по 1 листопада 2013 року. Після звільнення їй не доплатили 64грн.51 коп. за роботу в святкові дні (24.08.2013 року); 363,58грн. за роботу в додаткові нічні зміни 20.06.2013р. та 29.08.2013 року. За весь серпень оплатили 1650,73грн., а повинні були оплатити 2001,50грн. В жовтні 2013 року замість 1557,90грн. виплатили 1343,04грн., невірно обчислені лікарняні, чотири дні лікарняного обчислено листопадом, хоча треба було обчислити жовтнем місяцем 2013 року, тобто повинні були нарахувати за ці дні 623,16 грн., а оплатили 544,76грн. Крім того не нарахована та не виплачена компенсація за шість днів відпустки 2013 року та дні додаткової відпустки, як матері одиначці. Мало місце порушення ст..ст.116, 117 КЗпП, оскільки, трудову книжку вона отримала 01.11.2013 року, а повний розрахунок проведено 06.11.2013 року. Не отримала відповіді чому розрахунок із соцстрахом був проведений 26.11.2013 року та 13.12.2013 року. Від відповідача не отримані копії заяв та наказів про прийняття на роботу та звільнення, довідку про середній заробіток та розмір середньоденної заробітної плати. Відмовлено у проведенні бухгалтерської експертизи. На підприємстві відсутній колективний договір, крім того вона не бачила уставу підприємства. Зазначені обставини спричинили їй моральну шкоду, яку вона оцінила в розмірі 8000,00грн. Внаслідок вказаного вона не згодна з розміром моральної шкоди, оскільки судовий розгляд тривав більше трьох місяців, що негативно вплинуло на стан її здоров'я, вона має діагноз: резедуальна енцефалопатія, їй не можна хвилюватись.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази вказаного мають місце в матеріалах справи на аркушах 177 - 180.
Представник відповідача надіслав до суду листа з клопотанням розглянути справу у його відсутність.
Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 10 серпня 2013 року по 01 листопада 2013 року працювала укладчиком-пакувальщиком в ПАТ «Український бекон», виконуючи обов'язки передбачені посадовою інструкцією, з якою була особисто ознайомлена, за графіком роботи з урахуванням фонду робочого часу працівників підприємства, затвердженого Головою Правління ПАТ «Український бекон» 05 грудня 2012 року на 2013 рік. (а.с.2, 82-86, 87-89, 128-134). З табелів обліку робочого часу за серпень, вересень, жовтень 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 працювала в змінах А,В,С, перевід в інші зміни відбувався за наказами відповідача та за згодою позивача. (а.с.24-27) Розмір нарахованої на користь позивачки заробітної плати за серпень 2013 року становить 2014,56 грн., за вересень 2013 року - 867,90 грн., за жовтень 2013 року - 1286,47 грн., що підтверджується довідкою №108 від 06 лютого 2014 року (а.с.28). Оплата праці у вечірній час узгоджена з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.03.2011 року за №2774/0/14-11/18. Компенсація за 6 днів невикористаної відпустки, обчислена у відповідності до положень п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, була сплачена на користь ОСОБА_1 у розмірі 403,31грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу була переплачена сума 113,45грн., яка полягала в помилковій оплаті підприємством лікарняних. Крім того не вірно була нарахована заробітна плата за 24 серпня 2013 року - святковий день, де відповідач повинен був оплатити 4 години з 20 години по 24 годину, як святкові, та з 22 години по 24 годину, як нічні, що дорівнює 64 грн.51 коп. Крім того остаточний розрахунок з позивачем було проведено не в день звільнення 01.11.2013 року, а 06.11.2013 року, враховуючи розмір середньоденної заробітної плати в розмірі 165,72грн. та два робочих дня за графіком, позивач набула право на отримання 331,44грн.
Апеляційний суд вважає висновки суду обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи та вимогами закону.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абз.3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто в даному випадку, що передують події невірного нарахування заробітної плати в серпні місяці 2013 року, - це перша подія; та друга подія - це не проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення.
Апеляційний суд погоджується з розрахунком середньоденного заробітку, визначеного судом першої інстанції у відповідності до положень вище зазначених нормативних актів та розрахунком середньої заробітної плати за час затримки розрахунку. Відповідач рішення суду не оскаржує.
Кількість днів за час затримки розрахунку судом визначено вірно та обґрунтовано застосовані вимоги п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», тому апеляційний суд погоджується з тим, що середній заробіток за час затримки розрахунку слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 331,44 грн., з обов'язковим утриманням податку та інших обов'язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги, що позивачу не доплатили 64,51 грн. за роботу в святкові дні, а саме 24.08.2013 року та за роботу в додаткові нічні зміни 20.08.2013р. та 29.08.2013 року - не обґрунтовані. З уточненої позовної заяви станом на 08.04.2014 року позивач зазначала, що заборгованість за серпень 2013 року дорівнює 52,70грн. Саме вказана позивачкою сума була визнана та задоволена судом на підставі проведених розрахунків.
Вимоги, щодо стягнення з відповідача 363,58грн. за роботу в додаткові нічні зміни 20.08.2013р., 29.08.2013 року та стосовно оплати днів додаткової відпустки, як матері одиначці, позивачем не висувалися та не надавалися докази, які б їх обґрунтовували.
У відповідності до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги, що за серпень оплатили 1650,73грн., а повинні були оплатити 2001,50грн. неспроможні.
Доводи апеляційної скарги, що на підприємстві відсутній колективний договір, або інший документ, який його замінює, та що позивач не бачила уставу підприємства не впливають на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. В матеріалах справи має місце витяг з журналу про ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку.(а.с.30,31)
Доводи апеляційної скарги, що позивач не отримала довідки про середній заробіток та розмір середньоденної заробітної плати непереконливі. В матеріалах справи мають місце розрахункові листки та довідка про доходи, надані відповідачем. Позивач у відповідності до положень ст.27 ЦПК України не позбавлена права ознайомитись з матеріалами справи та отримати їх копії.(а.с.28-30,60)
Доводи апеляційної скарги, що позивач не отримала від відповідача копії заяв та наказів про прийняття на роботу та звільнення, а також відповіді чому розрахунок із соцстрахом відбувся 26.11.2013 року та 13.12.2013 року необґрунтовані, не стосуються предмету позову та не є підставою для скасування рішення.
Доводи апеляційної скарги, що позивачу відмовлено у проведенні бухгалтерської експертизи непереконливі. В матеріалах справи відсутнє клопотання позивача щодо проведення експертизи із зазначенням питань, які потребують фахового дослідження.
Доводи апеляційної скарги, що позивачу не нарахована та не виплачена компенсація за шість днів невикористаної відпустки 2013 р. неспроможні, оскільки в матеріалах справи має місце довідка про розрахунок компенсації за невикористану відпустку, здійснений на підставі п.7 Порядку №100 та виплату компенсації в сумі 403,31грн.(а.с.42)
Доводи апеляційної скарги, що в жовтні 2013 року замість 1557,90грн. позивачу виплатили 1343,04грн. та невірно обчислені лікарняні неспроможні. В уточненій позовній заяві, станом на 08.04.2014 року, позивач визнавала, що у вересні 2013 року відбулося нарахування за одну невідпрацьовану зміну, внаслідок чого розмір переплачених коштів складає 181,79 грн., з яких повинні були бути проведені відрахування на загальну суму 32,84грн. Суд першої інстанції при визначенні розміру заробітної плати за жовтень місяць врахував переплату здійснену у вересні місяці та дійшов вірного висновку про її розмір.
Доводи апеляційної скарги, що мало місце порушення ст.116, 117 КЗпП, оскільки, трудову книжку отримано 01.11.2013 року, а повний розрахунок проведено 06.11.2013 року неспроможні, оскільки вказані обставини були враховані під час ухвалення рішення судом першої інстанції та стали підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, що позивач не згодна з розміром моральної шкоди, не переконливі, оскільки розмір відшкодування визначено з урахуванням строків невиплати належних при звільненні сум та їх розміру, а також з урахуванням додаткових зусиль для організації свого є життя, засад розумності, виваженості та справедливості.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді: О.М. Пономарьова
Л.І. Соломаха