Єдиний унікальний номер 249/6620/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5334/2014
Головуючий в 1 інстанції : Пархоменко І.О.
Доповідач: Биліна Т.І.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Биліни Т.І.
суддів Пономарьової О.М., Соломахи Л.І.
при секретарях Бакунець Я.О., ЧекінійА.А.,
за участю
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2014 року,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2014 року задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DOW0GK40000088 від 26.06.2007р. в сумі 190926,50 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - заставне майно - будинок АДРЕСА_1, площею 65,70кв.м., житловою площею 34,60кв.м. Реалізацію заставленого майна вирішено здійснити на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну заставленого майна, визначеного іпотечним договором, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Крім того вирішено питання щодо виселення відповідача ОСОБА_2
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2014 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 вказав на необґрунтованість посилання позивача на порушення ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, щодо неповернення чергової частини суми кредиту та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Він постійно виконував умови договору, погашав кредит, відповідно до відсоткової ставки та щомісячного платежу зазначеного у кредитному договорі №DOW0GK 40000088 від 26.06.2007 року, що підтверджується квитанціями, а також до чергового платежу ним було сплачено додаткову суму. Докази зазначеного, а саме квитанції, він не міг надати суду через відсутність в судовому засіданні.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник позивача та відповідач в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази вказаного мають місце в матеріалах справи на аркушах 127,128. .
Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно укладеного договору №DOW0GK40000088 від 26.06.2007 року ОСОБА_2 26.06.2007 року отримав кредит у розмірі 60000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.06.2027 року. У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 25.10.2013 року має заборгованість в сумі 190926,50грн., яка складається з заборгованості за кредитом 57646,11грн заборгованості по процентам за користування кредитом 70954,37грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 5269,61, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором 47726,58грн., штрафу(фіксована частина) 250грн., штрафу (процентна складова) - 9079,83грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором сторони 26.06.2007 року уклали договір іпотеки №229 DOW0, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1, площею 65,70кв.м., житловою площею 34,60кв.м., обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки 60000,00грн. Листом №30.1.0.0/2-328 від 15.09.2013 року позивач попередив про наявність непогашеної заборгованості та про намір банку звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі, вірно визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини, застосував належний закон та дійшов правильних висновків щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. ст. 38 Закону України «Про іпотеку» установлено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Отже, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.
Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та узгоджується з матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач постійно виконував умови договору, погашав кредит, відповідно до відсоткової ставки та щомісячного платежу зазначеного у кредитному договорі №DOW0GK 40000088 від 26.06.2007 року, що підтверджується квитанціями, а також до чергового платежу ним було сплачено додаткову суму неспроможні.
Представник відповідача надала квитанції про погашення боргу своїм довірителем, відповідно яких, відповідач належним чином виконував умови укладеного договору та не мав простроченої заборгованості до 27.03.2009 року. Після вказаної дати відповідач погашаючи борг не враховував підвищену до 27.42% відсоткову ставку на рік, про що був повідомлений листом від 31.12.2008 за №20.1.3.2/6-34764.(а.с.14) Крім того відповідач порушував терміни внесення чергових платежів, що видно з розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Зазначене стало підставою для нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 47726,58грн. та штрафів: фіксована частина - 250грн., процентна складова - 9079,83грн.(а.с.4-7)
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - заставне майно - будинок АДРЕСА_1, площею 65,70кв.м., житловою площею 34,60кв.м. та виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1, площею 65,70кв.м., житловою площею 34,60кв.м., ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скарги не спростовують висновків суду в частині виселення ОСОБА_2 з вказаного будинку.
Апеляційний суд вважає висновки суду обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи та вимогами закону.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді: О.М. Пономарьова
Л.І. Соломаха