ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11245/14 21.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон"

2. Корпорації "Альтіс-Холдинг"

про стягнення 5 132 124,12 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

від позивача: - Самокиша В.Ю. дов. №20-12/13-2 від 20.12.2013 року

від відповідача 1 - не з'явилися

від відповідача 2 - не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" та Корпорації "Альтіс-Холдинг" про стягнення з останніх солідарно заборгованості по договору купівлі-продажу №PR 600-08/13 від 09.08.2013 р. у розмірі 5 132 124,12 грн. з яких: 4 117 139,19 грн. - заборгованість по погашенню вартості обладнання; 819 184,97 грн. - заборгованість з оплати відсотків по товарному кредиту; 195 799,96 грн. - пеня; крім того просив судові витрати у розмірі 73 080,00 грн. також покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 порушено провадження у справі №910/11245/14 та призначено розгляд справи на 09.07.2014.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2014 розгляд справи відкладено на 21.07.2014.

Представник позивача у судове засідання 21.07.2014 з'явився, підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання 21.07.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/11245/14 від 11.06.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/11245/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.07.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі - Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (надалі - Покупець, Відповідач-1) було укладено договір купівлі-продажу №PR-600-08/13 (надалі - «Договір»), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а покупець прийняти та оплатити обладнання згідно додатку №1 (специфікації), що є невід'ємною частиною цього договору. Асортимент, комплектність, кількість і якість обладнання визначені в додатку №1 (специфікація), що є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість обладнання становить 9 927 926,15 грн., крім того ПДВ 20 % у розмірі 1 985 585,23 грн., всього 11 913 511,38 грн. Покупець зобов'язався сплачувати продавцю вартість обладнання в розмірах, що встановлені сторонами в графіку.

Відповідно до п.п. 2.2 та 2.3 Договору Покупець зобов'язався сплачувати зазначені в графіку (додаток №2) платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі даного договору. При цьому датою сплати платежів, зазначених графіку, вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок Продавця.

Згідно з п. 2.5 Договору окрім вартості обладнання відповідач1 зобов'язався оплачувати позивачеві відсотки по товарному кредиту, що нараховуються на неоплачену відповідачем1 вартість обладнання, за придбання обладнання у розстрочку.

Товарний кредит нараховується на неоплачену суму обладнання, починаючи з дати передачі обладнання Покупцю за процентною ставкою 15 % відсотків річних, до дати повної оплати вартості обладнання. Покупець зобов'язався оплатити нараховані відсотки по товарному кредиту на користь Продавця в строки, що визначені сторонами в п. 2.3 договору, в т.ч. ПДВ (п.п. 2.6., 2.7. Договору).

Відповідно до п. 2.8 Договору нараховані відсотки товарного кредиту не зараховуються до вартості обладнання.

Згідно з п.2.9 Договору строк дії товарного кредиту та кінцевий строк оплати за обладнання складає 17 місяців з дати отримання обладнання Покупцем.

Пункт 2.10 Договору визначає, що Сторони підписують акт прийму-передачі послуг надання товарного кредиту (на суму нарахованих відсотків) в день закінчення строку товарного кредиту або його дострокового припинення. Покупець не має права відмовитись від підписання такого акту, односторонній акт підписаний Продавцем має юридичну силу.

Датою поставки за Договором є дата підписання Продавцем та Покупцем акту приймання-передачі обладнання без будь-яких претензій Покупця по якості, кількості та комплектності обладнання. При наявності зазначених вище претензій датою поставки буде дата підписання Покупцем та Продавцем акту про усунення недоліків обладнання. Передача обладнання Покупцю здійснюється в місці поставки шляхом підписання Продавцем та Покупцем акту приймання-передачі обладнання (п.п. 3.5., 3.6. Договору).

Згідно з графіком платежів від 09.08.2013 сторони, серед іншого, встановили обов'язок Покупця щодо сплати платежів, включаючи відсотки по товарному кредиту, з листопада 2013 року по травень 2014 року у наступному розмірі:

Строк погашенняПогашення вартостіВідсотки по товарному кредитуПлатіж

Листопад 2013 року350 000,00135 793,89485 793,89

Грудень 2013 року350 000,00131 418,89481 418,89

Січень 2014 року0,00131 418,89131 418,89

Лютий 2014 року837 162,50120 954,36958 116,86

Березень 2014 року741 029,24111 691,49852 720,73

Квітень 2014 року999 095,4499 202,801 098 298,24

Травень 2014 року839 852,0188 704,65928 556,66

14.01.2014 Позивач направив Відповідачеві-1 вимогу №32-01/2014 від 10.01.2014, проте сплати заборгованості або відповіді від Відповідача-1 не отримав.

09.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та Корпорацією "Альтіс-Холдинг" (надалі - Поручитель, Відповідач-2) було укладено договір поруки №600/08/13-1, за умовами якого сторони встановили, що Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Продавцем відповідати по зобов'язанням Відповідача-1, які виникають за договором купівлі-продажу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплати будь-яких платежів на умовах договору купівлі-продажу, вартості обладнання, відсотків по товарному кредиту, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та, у випадках, передбачених договором купівлі-продажу, а також виконати інші умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Сторони договору встановили, що зобов'язання Відповідача-2 перед Позивачем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором, не потребують (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно п.2.1 Договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання Відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу, Відповідач-2 несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і Відповідач-1, включаючи сплату основного боргу за договором купівлі-продажу, вартості обладнання, нарахованих відсотків по товарному кредиту, інших платежів та неустойки.

Згідно з п. 2.5 Договору поруки у випадку невиконання Відповідачем-1 боргових зобов'язань перед Продавцем за договором купівлі-продажу Поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Продавцем, протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Продавця. Виконання грошових боргових зобов'язань здійснюється Відповідачем-2 шляхом перерахування відповідної суми на рахунок позивача, який буде повідомлено Відповідачу-2 додатково.

Відповідно до п. 2.6 Договору поруки подання вимоги Продавцем щодо виконання частини боргових зобов'язань не позбавляє Продавця права подати вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобов'язань. Обов'язок Поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від Продавця відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо позивач надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі.

14.01.2014 позивач направив Відповідачеві-2 вимогу №34-01/2014 від 10.01.2014, проте Відповідачем-2 зобов'язання з оплати заборгованості виконано не було.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати

Виконання Позивачем його зобов'язань з постачання товарів підтверджуються наданими Позивачем документами. Крім того, належне виконання Позивачем договірних зобов'язань встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2013 по справі №910/21400/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014.

Доказів сплати Відповідачем-1 платежів згідно встановленого договором графіку відповідачами суду не надано.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт невиконання Відповідачем-1 зобов'язань зі сплати вартості отриманих за Договором купівлі-продажу товарів та відсотків по товарному кредиту належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем-1 не спростований.

Стаття 553 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з 555 Цивільного кодексу Україна поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Матеріалами справи підтверджено порушення Відповідачем-1 строків виконання грошових зобов'язань, передбачених Договором купівлі-продажу. Матеріалами справи також підтверджується факт звернення Позивача до Відповідача-2, в якості поручителя за Договором поруки, з вимогою про виконання зобов'язань Відповідача-1 за Договором купівлі-продажу.

Щодо стягнення с Відповідача-1 та Відповідача-2 пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п.4.3 Договору купівлі-продажу у разі несвоєчасної оплати обладнання Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Факт невиконання Відповідачем-1 зобов'язання за договором купівлі-продажу належним чином доведений, документально обґрунтований.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 солідарно пені в розмірі 195 799,96 грн. підлягають задоволенню згідно наданого Позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-в, код ЄДРПОУ 34731008) та Корпорації "Альтіс-Холдинг" (03146, вул. Качалова, буд. 5-в, код ЄДРПОУ 32048530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд.9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 5 132 124,12 грн. заборгованості, у тому числі заборгованість з погашення вартості обладнання в розмірі 4 117,139,19 грн., заборгованість зі сплати відсотків по товарному кредиту в розмірі 819 184,97 грн., пеня в розмірі 195 799,96 грн.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-в, код ЄДРПОУ 34731008) та Корпорації "Альтіс-Холдинг" (03146, вул. Качалова, буд. 5-в, код ЄДРПОУ 32048530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд.9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 25.07.2014.

Суддя Митрохіна А.В.