Судове рішення #3847825
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

Справа 22-ц-58-Ф/08  Головуючий суду першої інстанції                        Кисельов Є.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                    Мудрова В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

12 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії в складі:

головуючого - судді                   Ломанової Л.О.,

суддів                                          Притуленко О.В.,

Мудрової В.В.

при секретарі                              Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,  за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,  за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 жовтня 2007 року,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю - жилим будинком АДРЕСА_1,  шляхом виселення.

Вимоги позову мотивовані тим,  що позивачка є власником 2/3 частки вказаного домоволодіння. Власником 1/3 частки є її брат ОСОБА_3 У цьому будинку проживає ОСОБА_2,  яка поселилася без законних на то підстав,  чим порушує права позивачки,  як власника цього домоволодіння. За час проживання ОСОБА_2 спричинила позивачці матеріальні збитки у розмірі 2760 грн.,  оскільки демонтувала металеву огорожу,  дві ємкості для води,  металеві труби і кутки.

У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу вказаного домоволодіння та визнання права власності на цей будинок.

Вимоги зустрічної позовної заяви мотивувала тим,  що вона 26 серпня 2004 року зі ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1.  В підтвердження цієї угоди вона сплатила останньому 2000 доларів США. про що складено розписку. З дозволу ОСОБА_3 вона вселилася до вказаного будинку. При укладенні договору купівлі-продажу сторони домовились про те,  що угоду в подальшому буде нотаріально посвідчено,  однак ОСОБА_3 ухилився від цього.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 26 жовтня 2007 року у позові ОСОБА_1 та зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну

скаргу,  до якої від імені ОСОБА_3 приєднався - адвокат ОСОБА_4,  в якій

просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та

ухвалите нове в цієї частині - про задоволення її позову у повному обсязі.                 

 

 2

Вимоги скарги обгрунтовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт вважає,  що судом першої інстанції не захищені її законі права передбачені статтями 386,  387 та 391 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  дослідивши матеріали справи,  вислухавши пояснення сторін,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення,  суд першої інстанції виходив з безпідставності як первісного позову ОСОБА_1,  так і зустрічного позову ОСОБА_2

Зі змісту апеляційної скарги (а.с.  45-46) вбачається,  що рішення суду оскаржується лише у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 у частині спричинення ОСОБА_2 матеріальних збитків у розмірі 2670 грн.,  оскільки це не підтверджено матеріалами справи.

Проте,  з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позову ОСОБА_1 у частині усунення перешкод у користуванні будинком не може погодитись колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається,  що на праві спільної власності 2/3 частини спірного будинку належить ОСОБА_1,  а 1/3 - ОСОБА_3 (а.с.  19).

Судом встановлено та не заперечується сторонами,  що у серпні 2004 року маючи намір продати будинок АДРЕСА_1,  ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 10 600 грн. При цьому ОСОБА_1 не було відомо про вказані дії ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу будинку сторони нотаріально не оформляли.

Відповідно до положень частини 1 статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом не встановлено.

За таких обставин,  та враховуючи те,  що у матеріалах справи відсутні докази укладення інших угод про законне користування ОСОБА_2 зазначеним будинком,  колегія суддів дійшла висновку,  що у ОСОБА_2 відсутні відповідні правові підстави для користування вказаним домоволодінням.

Згідно зі статтею 109 Житлового кодексу України виселення з займаного житлового приміщення допускається на підставах встановлених законом.

Як роз'яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання,  що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року при розгляді спорів,  що не урегульовані житловим законодавством,  суд застосовує норми цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено,  що у добровільному порядку ОСОБА_2 виселятися з указаного будинку не бажає,  що випливає з її пояснень (а.с.  40),  чим створює ОСОБА_1 перешкоди у користуванні своїм майном.

За таких обставин,  висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення не можна визнати обгрунтованим.

 

 3

А відтак,  оскаржуване рішення суду у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення підлягає скасуванню,  відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України,  з ухваленням нового - про задоволення позову ОСОБА_1 в цієї частині.

На підставі наведеного,  статті 391 Цивільного кодексу України та керуючись статтею 303,  пунктом 2 частини 1 статті 307,  пунктом 4 частини 1 статті 309, - статтями 313,  314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах,

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 жовтня 2007 року задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 жовтня 2007 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення скасувати.

Ухвалите нове рішення в цієї частині,  яким усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 жилим будинком АДРЕСА_1,  шляхом виселення ОСОБА_2.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,  однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація