АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1628/1157/12

Номер провадження 11/786/57/14

Категорія: ч.2 ст.115 КК України О.Т.

Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П.

Доповідач ап. інст. Денисенко Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого Денисенко Л.М.

Суддів Нізельковської Л.В., Батрака В.В.

при секретарях: ГриньА.С., Петренко Л.Є., Погорілої Ю.І., Жури Н.Л., Котенко О.А.

за участю прокурорів: Стасовського М.М., Цирфи К.А.

обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9

захисників засуджених - адвокатів : ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

захисників з числа близьких родичів: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтави матеріали кримінальної справи за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Полтавської області, адвоката ОСОБА_10, засудженого ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_12 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.В»язове, Миргородського району Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, маючий на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, інвалід 2 групи, житель АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,-

засуджений :

- за ст. 185 ч.1 КК України - на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України - на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 263 КК України ( в редакції до 05.07.2012 року)- на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 4, 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначено до відбування 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

За ст. 263 ч.2 КК України визнаний невинним і виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Першотравневе Борівського району Харківської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, маючий на утриманні 1 неповнолітню дитину, працюючий механіко ОКВПВКГ «Миргородводоканал» м. Миргород, житель АДРЕСА_2, раніше не судимий,-

засуджений:

- за п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України - на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч.1 ст. 263 КК України ( в редакції до 05.07.2012 року) - на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 190 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч. 5 ст. 185 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначено до відбування 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Першотравневе Борівського району Харківської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, житель АДРЕСА_3, раніше судимий:

- 28.05.2001 року вироком Борівського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 81 КК України до 3 років позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік, штраф 680 гривень;

- 11.02.2002 року вироком Борівського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений постановою Октябрського районного суду м. Харкова від 25.06.2004 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 7 днів;

- 30.03.2005 року вироком Борівського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 164 КК України до штрафу в сумі 510 гривень, судимість за яким, згідно ст. 89 КК України знята і погашена у встановленому законом порядку.

засуджений:

- за п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України - на 12 позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч.1 ст. 263 КК України ( в редакції до 05.07.2012 року)- на 4 років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначено до відбування 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_4, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий,-

засуджений:

- за ст. 263 ч. 1 ( в редакції до 05.07.2012 року) КК України на 3 років 6 місяців позбавлення волі;

За п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнаний не винним і виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

За вироком суду, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнані винними у вчиненні наступних злочинів.

Засуджений ОСОБА_6, маючи корисливу мету - небажання повертати потерпілому ОСОБА_19 борг в сумі 5000 доларів США та заволодіння його майном, яким в подальшому мав намір розрахуватися за скоєне вбивство, на фоні образи на ОСОБА_19 за нереалізовані спільні бізнесові плани, запланував позбавити його життя. Виконання вбивства ОСОБА_19 замовив своєму давньому знайомому ОСОБА_7, так як знав, що останній досить швидко увійшов в довіру до ОСОБА_19 і вони тісно спілкуються та довіряють один одному.

В кінці січня 2011 року, засуджений ОСОБА_6 переконав ОСОБА_7 у вигідності вбивства ОСОБА_19, обов'язковою умовою якого було приховування трупу, пообіцявши йому винагороду у сумі 500 тисяч гривень.

Погодившись на пропозицію ОСОБА_6, та переслідуючи мотиви особистого збагачення за рахунок організації вбивства ОСОБА_19, будучи знайомим з останнім особисто, ОСОБА_7 вирішив залучити до виконання вбивства колишнього чоловіка своєї сестри - ОСОБА_8, якого викликав з м.Харкова у м. Миргород.

По приїзду ОСОБА_8 в м. Миргород в період часу із 29.01.2011 року по 02.02.2011 року ОСОБА_7 вмовив його скоїти вбивство ОСОБА_19 за винагороду в сумі 65 000 грн.

Готуючись до вбивства ОСОБА_19 у вказаний вище проміжок часу, ОСОБА_7 показав ОСОБА_8 потерпілого. Об'їхавши околиці м. Миргород, вибрав разом із ОСОБА_8 місце схову трупа, місце де також при нагоді можна буде сховати знаряддя вбивства та пообіцяв для полегшення виконання вбивства ОСОБА_19 придбати ОСОБА_8 вогнепальну зброю.

В перших числах лютого 2011 року, ОСОБА_7, реалізуючи свій спільний із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 умисел на вбивство ОСОБА_19, звернувся до свого знайомого - засудженого ОСОБА_9, якому не повідомив про дійсність своїх намірів, з проханням придбати для нього вогнепальну зброю, на що ОСОБА_9 погодився, зазначивши, що зброя буде коштувати 2 тисячі доларів США.

Після цього ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 про те, що він знайшов виконавця вбивства та вогнепальну зброю для нього, за що ОСОБА_6 необхідно надати 100000 гривень на придбання вогнепальної зброї та оплати послуги виконавця вбивства. Того ж дня в перших числах лютого 2011 року у вечірній час, неподалік свого житлового будинку по вул. Багачанській в м. Миргород, отримав від ОСОБА_6 на вказані цілі грошові кошти в сумі 100 тисяч гривень, з яких 16000 грн. 04 - 05 лютого 2011 року передав ОСОБА_9 для придбання вогнепальної зброї.

Готуючи вбивство ОСОБА_19, знаючи про довіру до нього зі сторони останнього та про наявність у потерпілого значних грошових коштів, ОСОБА_7 також вирішив без участі інших засуджених заволодіти грошима шахрайським способом. Для цього повідомив потерпілому ОСОБА_19 неправдиву інформацію, про те що він знайшов особу, яка хоче продати 500 тонн насіння соняшнику по ціні 3000 грн. за тонну на загальну суму 1500000 гривень.

Потерпілий ОСОБА_19, сприйнявши пропозицію ОСОБА_7 як правдиву, будучи введеним в оману та переконаним в тому, що останній дійсно має намір посприяти йому у придбанні насіння соняшнику, 07 лютого 2011 року близько 13 години, в АДРЕСА_5 передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 530000 грн., що складає на час вчинення злочину 1126,46 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому ОСОБА_7 не маючи наміру сприяти потерпілому у придбанні соняшнику, привласнив вищевказані грошові кошти, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_19 матеріальні збитки в особливо великих розмірах.

Виконуючи прохання ОСОБА_7, не знаючи і не здогадуючись про його намір вчинити вбивство ОСОБА_19 з використанням вогнепальної зброї, засуджений ОСОБА_9, за грошові кошти, які йому передав ОСОБА_7, 08 лютого 2011 року незаконно придбав у мешканця м. Миргород громадянина ОСОБА_20 вогнепальну зброю - револьвер калібру 5.6 мм., який був перероблений кустарним способом із сигнального револьверу виготовленого на основі конструкції револьверів Нагана зразка 1985 року та 14 набоїв до нього, після чого, без передбаченого законом дозволу зберігав їх деякий час при собі та в цей же день - 08 лютого 2011 року , в обідній час на виїзді з м. Миргород в районі Пенькового заводу, вказану вогнепальну зброю разом з набоями предав ОСОБА_7. Останній, у власному автомобілі марки "Шкода-Октавія", державний номерний знак НОМЕР_1, незаконно зберігав револьвер та набої, а потім в цей же день передав засудженому ОСОБА_8, щоб той використав цю зброю для вбивства потерпілого ОСОБА_19

Отримавши вказану зброю ОСОБА_8 протягом 08 лютого 2011 року, також незаконно зберігав її та боєприпаси при собі.

Продовжуючи реалізовувати замовлення ОСОБА_6 щодо вбивства ОСОБА_19, засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стали діяти відповідно до попередньо обумовленого ними плану.

Засуджений ОСОБА_7, 08 лютого 2011 року, у вечірній час на власному автомобілі "Шкода-Октавія", державний номерний знак НОМЕР_1, під приводом організації зустрічі потерпілого ОСОБА_19 із продавцем насіння соняшнику, для придбання якого потерпілий ОСОБА_19 07 лютого 2011 року дав ОСОБА_7 гроші в сумі 530000 гривень, і роль якого повинен був відігравати ОСОБА_8 , відвіз потерпілого ОСОБА_19 у місто Хорол, куди ОСОБА_9, не знаючи про дійсні наміри цих засуджених, привіз ОСОБА_8.

Після того як ОСОБА_19 та ОСОБА_8 обговорили деталі майбутніх комерційних відносин, ОСОБА_7 запросив їх до себе у автомобіль та повіз у м. Миргород Полтавської області.

Рухаючись у м. Миргород, близько 20:45 години, ОСОБА_7, маючи намір вчинити вбивство ОСОБА_19, зупинив свій автомобіль на автодорозі Хорол-Миргород поблизу зупинки громадського транспорту у районі с. Попівка Хорольського району, та відійшов від нього на узбіччя начебто у туалет.

В цей час ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_19 також вийшли з автомобіля та стояли на узбіччі дороги, знаходячись при цьому в полі зору ОСОБА_7.

ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, по телефону дав команду ОСОБА_8 на вбивство потерпілого ОСОБА_19

Отримавши таку команду, ОСОБА_8 здійснив не менше чотирьох пострілів з револьвера у потерпілого ОСОБА_19, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді наскрізного поранення м'яких тканин правої бокової поверхні шиї з ушкодженням поверхневих м'язів; сліпого поранення грудей та живота (торако-абдомінальне) нижньої третини грудної клітки зліва по переднє-пахвовій лінії з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, міжребернихм'язів, пристінкової плеври, лівого купола діафрагми, сліпим пораненням правої долі печінки; сліпого поранення передньої поверхні грудної клітки зліва по навкологруднинній лінії на рівні реберної дуги, проникне в черевну порожнину, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м'язів передньої черевної стінки, парієтальної брюшини; сліпого торако-абдомінальне поранення грудної клітки по лівій лопатковій лінії на рівні 5-го ребра з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, парієтальної плеври, грудного відділу аорти, крововиливом в стравохід, пораненням правого купола діафрагми, парієтальної брюшини та м'язів живота, які призвели до гострої крововтрати та смерті ОСОБА_19 на місці вчинення злочину.

Таким чином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконали замовлення ОСОБА_6, довівши свій злочинний умисел на вбивство ОСОБА_19 до кінця.

Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 загрузили тіло потерпілого ОСОБА_19 у багажник, належного ОСОБА_7 автомобіля марки "Шкода-Октавія" та відвезли на стихійний смітник, де раніше знаходилася будівля хімскладу, розташований неподалік с. Вовнянка Миргородського району та міста Миргорода, де разом витягли його із автомобіля.

В подальшому з метою приховування трупа, ОСОБА_8 відтягнув та скинув його у одну із ям, яка знаходилася на території смітника, де за допомогою лопати закидав труп сміттям, землею та уламками бетонних конструкцій.

В цей час ОСОБА_7 зібрав одяг потерпілого ОСОБА_19 з метою приховати сліди злочину, приїхав в м. Миргород, де забрав ОСОБА_9, якому не повідомив про вчинений ними злочин. Після чого разом відвезли одяг з трупа ОСОБА_19 на дачу ОСОБА_9, що в с. Гоголеве Великобагачанського району, де мали намір його знищити шляхом спалювання.

Після цього ОСОБА_7 відвіз ОСОБА_9 в м. Миргород, потім поїхав до місця поховання трупа ОСОБА_19, неподалік якого підібрав ОСОБА_8, та в подальшому відвіз останнього до річки Псьол, що неподалік смт. В.Багачка Полтавської області, де останній викинув з дамби у воду мобільний телефон, ключі загиблого, сокиру та лопату, Після чого ОСОБА_8 повернув револьвер та невикористані патрони ОСОБА_7, які той продовжував зберігати у себе, не маючи на це передбаченого законом дозволу.

09 лютого 2011 року, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 про виконання замовлення на вбивство ОСОБА_19 Виконуючи обіцянку перед ОСОБА_7 про оплату організації вбивства ОСОБА_19, перебуваючи на території м. Миргорода, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що у с. Воскобійники Шишацького району на території току СТОВ "Воскобійники" зберігається майно загиблого, а саме насіння соняшника, надав цю інформацію ОСОБА_7 та підказав схему його викрадення, а саме, що вивезти соняшник зможе ОСОБА_21, який має відповідні документи.

ОСОБА_7, вирішив викрасти це насіння соняшника, з метоюподальшого привласнення коштів від його продажу, в рахунок оплати замовлення ОСОБА_6 на виконання вбивства ОСОБА_19

Не бажаючи бути викритим у викраденні насіння соняшника, ОСОБА_7 скориставшись тим, що працівники СТОВ "Воскобійники" в с. Воскобійники Шишацького району, та водій автомобіля ДАФ - ОСОБА_21 не володіли інформацією про смерть ОСОБА_19, дав наказ ОСОБА_21 здійснювати вивезення насіння соняшнику належного ОСОБА_19, що знаходилося на зберіганні в складах СТОВ "Воскобійники" з подальшим перевезенням на олійницю приватного підприємця ОСОБА_22

ОСОБА_21 не володіючи інформацією про смерть його роботодавця - потерпілого ОСОБА_19 та не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вважаючи, що ОСОБА_7 діє виключно в інтересах потерпілого ОСОБА_19 та виконує його волю, маючи відповідні документи на вивіз насіння соняшника, протягом 10-14 лютого 2011 року із току СТОВ "Воскобійники" в с. Воскобійники Шишацького району Полтавської області, здійснив вивезення вантажним автомобілем 99240 кг., насіння соняшника, яке належало ОСОБА_19, вартістю 4442,24 гривні за 1000 кг., яке перевіз на олійницю приватного підприємця ОСОБА_22, який за привезене насіння соняшника розрахувався грошовими коштами із ОСОБА_7.

Таким чином, засуджений ОСОБА_7 реалізував спільний із засудженим ОСОБА_6 умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_19 загальною вартістю 440847,90 гривень, що складає 936,98 неоподаткованих мінімумів та є особливо великими розмірами.

Крім того, ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за те, що в період липня - серпня 2009 року з земельної ділянки потерпілого ОСОБА_23, що по АДРЕСА_6, таємно викрав 30 бетонних блоків загальною вартістю 8400грн.. ввівши в оману громадянина ОСОБА_24, якому продав ці блоки, як свої, останній вивіз їх із участку на своє будівництво.

В апеляціях:

- прокурор відділу прокуратури Полтавської області який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції Цирфа К.А., з врахуванням внесених змін до апеляції, ставить питання про скасування вироку в зв'язку з м»якістю покарання та постановлення нового вироку апеляційним судом стосовно засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 посилаючись на те, що при призначенні покарання засудженим, суд не в повній мірі врахував тяжкість вчинених ними злочинів, невизнання вини, відсутність щирого каяття, невідшкодування завданої шкоди потерпілим, наявність узгодженого плану на вбивство, тривалий час його підготовки та реалізації.

З врахуванням наведеного прокурор просить при постановлені нового вироку засудити: ОСОБА_6 за ч.4 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 185, ч.4 ст. 27 ч.5 ст. 185, ч.5 ст. 27 ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; ОСОБА_8 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.70 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Обгрунтованість виправдання ОСОБА_6 за ст.263 ч.2 КК України в апеляції прокурора не оспорюється.

- адвокат ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_6 вважає його необґрунтовано засудженим, просить вирок скасувати та постановити виправдувальний вирок.

На думку адвоката, суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, викладаючи у вироку мотив та деякі обставини вбивства потерпілого ОСОБА_19 У справі відсутні докази, що засуджений мав намір заволодіти підприємницькою діяльністю потерпілого.

Суд не дав оцінки доказам, які спростовують обвинувачення. Зокрема мотив вбивства спростовується показаннями свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28. Висновок суду про наявність неприязних стосунків між засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_19 не ґрунтується на матеріалах справи. Не встановлено, що засуджений ОСОБА_6 мав борг у 5000 дол. США перед потерпілим, оскільки такі розписки у справі відсутні. Як зазначається в апеляції адвоката, визнаючи винним ОСОБА_6 у причетності до вбивства, суд безпідставно взяв до уваги непослідовні, суперечливі показання іншого засудженого ОСОБА_7, який ще на досудовому слідстві відмовився від своїх показань щодо замовного вбивства і в судовому засіданні заявив, що оговорив себе і ОСОБА_6 під тиском працівників міліції та недозволеними методами слідства.

Як зазначає апелянт, суд безпідставно не взяв до уваги долучені до справи сфальшовані протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7, які стали підставою для його незаконного арешту та є доказами тиску на останнього.

Коштів у сумі 100000 грн. ОСОБА_7 не отримував від ОСОБА_6 для придбання знаряддя злочину - револьверу.

При цьому суд залишив без уваги показання свідка ОСОБА_22, який у 2011 році передав ОСОБА_7 100000 грн. за соняшник і за ці кошти останній міг придбати револьвер без допомоги ОСОБА_6.

В апеляції також звертається увага на те, що суд незаконно послався у вироку, як на доказ вини на пояснення засудженого ОСОБА_7 в судових дебатах та останньому слові, які суперечили його показанням в ході судового слідства, без поновлення судового слідства, як цього вимагає процесуальний закон.

Як вважає захист, аналіз судом у вироку моніторингу телефонних розмов ОСОБА_7 та ОСОБА_6, є припущенням. Криміналістична експертиза про можливість та дійсність таких розмов не проводилась. Більш того, висновки суду є суперечливими.

У справі відсутні докази того, що ОСОБА_6 причетний до викрадення 99240 кг. насіння соняшнику на суму 440847,89 грн. з СТОВ «Воскобійники», яке за версією обвинувачення належало потерпілому ОСОБА_19 На думку захисту, суд першої інстанції не взяв до уваги об'єктивні докази, які спростовують не тільки причетність до крадіжки ОСОБА_6, а взагалі сам факт крадіжки насіння. До справи долучені документи, які свідчать про договірні стосунки з СТОВ «Воскобійники» не потерпілого ОСОБА_19, а підприємця ОСОБА_29, який разом із свідком ОСОБА_21 з 31.01. по 14.02.2011 року вивозив належне йому насіння соняшнику з СТОВ «Воскобійники». На цей факт вказував і свідок ОСОБА_30

За таких обставин ОСОБА_6 незаконно засуджений за п.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України, як підбурювач та посібник вчинення цього злочину засудженим ОСОБА_7

Також адвокат зазначає в апеляції, що ОСОБА_6 необґрунтовано засуджений за ч.1 ст. 185 Кк України за крадіжку 48 бетонних блоків. При цьому апелянт посилається на те, що висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у крадіжці ґрунтується на суперечливих доказах. Суд дав неправильну оцінку доказам і безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_31, ОСОБА_24, ОСОБА_32, ОСОБА_26 та інших, які спростовують обвинувачення.

Необґрунтовано оцінив суд і показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_33, який стверджував, що оговорив ОСОБА_6 під тиском працівників міліції, які шантажували його.

Також на думку адвоката, судом першої інстанції порушено право на захист засудженого ОСОБА_6, оскільки останній перебував у тяжкому хворобливому стані після операції під дією заспокійливих ліків і не міг реально сприймати події, які відбувалися у судовому засіданні.

- засуджений ОСОБА_6 просить вирок стосовно нього скасувати в зв'язку з його непричетністю до вчинених злочинів. На думку ОСОБА_6 в основу обвинувачення судом покладені суперечливі показання іншого засудженого ОСОБА_7, який співпрацює з міліцією.

Вирок суду є несправедливим, постановлений з порушенням вимог ст.324 КПК України.

В апеляції ОСОБА_6 також посилається на те, що судове засідання проводилось упереджено, в більшості його клопотань відмолено.

- засуджений ОСОБА_7 просить виключити з вироку вказівку суду про звернення стягнення для забезпечення цивільного позову на його автомобіль «Skoda oktavia-tour», оскільки автомобіль є спільною власністю подружжя і 1\2 частина належить його дружині. Автомобіль також не підлягає конфіскації, оскільки не визнаний знаряддям злочину.

З вироком в іншій частині ОСОБА_7 погодився і не оспорює обґрунтованість засудження та призначене йому покарання,в доповненнях до апеляції просить застосувати ст..69 КК України та пом»якшити покарання.

- засуджений ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин справи встановлених судом та кваліфікації його дій, просить застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити покарання, посилаючись на те, що вину він визнав, щиро кається, на досудовому слідстві та в суді добровільно розповів про всі обставини злочину, співпрацював зі слідством, написав явку з повинною, має батька похилого віку.

- в апеляції адвокат ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_9 просить змінити вирок, застосувати ст. 69-1КК України та пом*якшити йому покарання. Посилається в апеляції на те, що ОСОБА_9 засуджений за ст. 263 ч.1 КК України до внесення до неї змін Законом № 5064-17 від 5.07.12, яким посилилось покарання з 5 до 7 років.

ОСОБА_9 щиро кається, сприяв розслідуванню справи, вину визнав і при відсутності обставин, що обтяжують покарання суд першої інстанції за змістом ст. 69-1 Кк України міг призначити засудженому покарання, яке не може перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого санкцією статті, тобто не більше 3 років 4 місяців.

Колегія суддів,заслухавши доповідача,промову прокурорів Цирфи К.А. та Стасовського М.М. на підтримку своєї апеляції з внесенними змінами,засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах адвоката ОСОБА_10,які заперечували проти задоволення апеляції прокурора та просили скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_6 в зв»язку з непричетністю його до злочинів за які він засуджений,засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_7, та адвоката ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_9,які просили про пом»якшення покарання з застосуванням ст..69 КК України,провівши часткове судове слідство,дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,вважає,що апеляції прокурора прокуратури Полтавської області Цирфи К.А.,адвоката ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення,а апеляції засуджених ОСОБА_7,ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_9 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Доводи апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_6 про недоведеність його вини у замовлені вбивства потерпілого ОСОБА_19 у пособництві придбання для його вбивства вогнепальної збої, підбурюванні та пособництві у викраденні насіння соняшнику в особливо великих розмірах, є слушними.

Відповідно до ч.2 ст. 327 КПК України 1960 р. обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у замовленні вбивства ОСОБА_19 та пособництві у придбанні вогнепальної зброї для вбивства,підбурюванні та пособництві у викраденні насіння соняшнику в особливо великих розмірах ґрунтується тільки на припущеннях. Про це свідчать, як матеріали справи, так і проведене судове слідство апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту вироку в основу обвинувачення ОСОБА_6 у замовленні вбивства ОСОБА_19 суд поклав тільки суперечливі показання іншого обвинуваченого ОСОБА_7 на досудовому слідстві та роздруківки вхідних та вихідних дзвінків із мобільних телефонів засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( т.5 а.с. 204 -207, 230, 237, т.7 а.с. 48-49, 63, т.9 а.с. 86-87, 88, 94, 182 - 189, т.6 а.с. 28-29).

Обґрунтовуючи наявність у ОСОБА_6 мотиву для замовлення вбивства потерпілого ОСОБА_19, суд послався у вироку на показання свідків ОСОБА_35 ( т.4 а.с. 120-121), ОСОБА_27 ( т.4 а.с. 120 - 121), ОСОБА_34 ( т.4 а.с.226-228,т.16 а.с.194-195). ОСОБА_28 та інших, а також потерпілої ОСОБА_36

Постановляючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_6, суд не взяв до уваги істотні обставини справи, які суттєво впливали на правильність прийняття рішення.

В ході досудового та судового слідства засуджений ОСОБА_6 категорично заперечував свою причетність до замовлення та вбивства потерпілого ОСОБА_19

Засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також жодного разу не вказали на ОСОБА_6, як на замовника вбивства, про існування останнього навіть не знали.

Висновок суду першої інстанції про те, що первинні показання на досудовому слідстві засудженого ОСОБА_7 та на відтворенні обстановки і обставин події злочину за його участю про причетність до вбивства засудженого ОСОБА_6, є правдивими, не відповідає матеріалам справи і не підтверджується об'єктивними доказами.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та матеріалів перевірки недозволених методів слідства, ОСОБА_7 двічі піддавався адміністративному арешту місцевими судами, а саме - Лохвицьким районним судом Полтавської області на 3 доби з 12.04 по 15.04.2011 року,та Шишацьким районним судом Полтавської області на 5 діб з 15.04. по 20.04.2011 р., і тільки після цього на допитах та при відтворенні обстановки і обставин події 25.04.; 27.04; 28.04.2011 року вказував на ОСОБА_6, як на замовника вбивства ОСОБА_19 ( т.4 а.с. 75-80), т.4 а.с. 31-37, 86-102, 107-108), а потім від цих показань відмовився і став стверджувати , що оговорив ОСОБА_6 у вчиненні злочинів під тиском працівників міліції. На це вказував і в судовому засіданні.

При проведені судових дебатів та в останньому слові у суді першої інстанції ОСОБА_7 заявив, що він підтверджує в повному обсязі обвинувачення і суд послався на цю обставину, як на доказ вини, в тому числі і ОСОБА_6, не поновивши всупереч вимог ст. 318 КПК України (в ред..1960 року) судового слідства.

Цей недолік усунув апеляційний суд, провівши судове слідство, в ході якого засуджений ОСОБА_7 підтвердив, що він оговорив ОСОБА_6 під тиском працівників міліції. Але потім ОСОБА_7 знов змінив свої показання,мотивуючи це тим,що напередодні судових засідань в суді апеляційної інстанції на нього посилився тиск зі сторони засудженого ОСОБА_6,який погрожує йому та його родині.

В ході часткового судового слідства в суді апеляційної інстанції така заява засудженого ОСОБА_7 була перевірена належним чином і не знайшла свого підтвердження, про що слідчим СУ УМВС України в Полтавській області Карнаух О.І. була винесена постанова про закриття кримінального провадження від 19 серпня 2014 року у зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.129 КК України. Допитана в ході перевірки дружина ОСОБА_7 -ОСОБА_38 повідомила,що зі сторони ОСОБА_6 та його родини погроз не надходило,до неї та її родини фізичне насильство не застосовувалось. А тому,судова колегія критично відноситься до зміни показань ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції з цих підстав.

Суд навів у вироку аналіз з'єднань мобільних телефонів засуджених та потерпілого ОСОБА_19, надавши їм свої пояснення. Розмови до вбивства вів тільки ОСОБА_7 з потерпілим ОСОБА_19 та засудженим ОСОБА_6, з якими підтримував робочі стосунки. Протягом останніх 9 днів, починаючи з 1.02.2011 року до вбивства ОСОБА_19 засуджений ОСОБА_7 з ним не спілкувався.

Зміст вказаних вище розмов не встановлений, як не встановлений і зміст розмов між засудженими ОСОБА_7 і ОСОБА_8

За таких обставин, долучені до справи роздруківки розмов телефонних з»єднань не можуть бути об'єктивними, беззаперечними документами, які підтверджують показання ОСОБА_7 на досудовому слідстві про причетність до вбивства засудженого ОСОБА_6.

Більш того, такі показання засудженого ОСОБА_7 є сумнівними, поскільки отримані на досудовому слідстві після перебування його в ізоляторі тимчасового утримання за правопорушення, яких він за його ж поясненнями не вчиняв. Незаконний арешт був способом тиску на нього.

Об'єктивність прокурорської перевірки щодо законності притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності та утримання в ІТТ, на яку посилається суд у вироку, беручи до уваги перші показання ОСОБА_7 як доказ вини ОСОБА_6, викликає сумнів.

Як вбачається з матеріалів цієї ж перевірки ОСОБА_7 арештовувався двічі різними місцевими судами за період з 12.04. по 20.04.2011 року, а останнє адміністративне правопорушення, як встановлено, вчинив в присутності працівників міліції зразу ж після відбуття покарання за перше адміністративне правопорушення.

Сам по собі факт отримання слідчим зазначених показань в присутності захисника не надає їм переконливості за таких обставин.

На необ'єктивність слідства та фальсифікацію доказів ОСОБА_7 неодноразово звертався зі скаргами до прокурора ( т.16 а.с.10,11,12,242,243-244.

Наведені у вироку мотиви для замовлення ОСОБА_6 вбивства ОСОБА_19 не є вагомими та переконливими.

Дійсно між засудженим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_19 останнім часом погіршились стосунки. ОСОБА_6 вимагав у ОСОБА_19 збільшити йому грошову винагороду за допомогу у поверненні боргів сільськогосподарськими підприємствами.

З показань свідка ОСОБА_27 у судовому засіданні, які суд першої інстанції залишив позаувагою, вбачається, що потерпілий ОСОБА_19 не боявся ОСОБА_6, а лише остерігався, оскільки вів бізнес по чужих документах, а останній мав зв'язки у міліції. Підприємницькою діяльністю потерпілого засуджений ОСОБА_6 не міг заволодіти, оскільки не мав агрономічної освіти і відповідних зв'язків у сфері торгівлі мінеральними добривами.

Потерпіла ОСОБА_36 у судовому засіданні пояснила, що зі слів свого чоловіка ОСОБА_19 їй відомо, що він боявся ОСОБА_6, оскільки останній «направляв на нього міліцію».

Сам суд першої інстанції дійшов висновку та зазначив у вироку, що потерпілий ОСОБА_19 працював у сфері агропромислового бізнесу, займався поставками сільськогосподарської хімії, посівного матеріалу, продажем зернових та олійникових культур , при цьому працював через підставну особу, зокрема ФОП «ОСОБА_29» і тому боявся відповідної реакції на це з боку правоохоронних органів.

Безпідставно суд не взяв до уваги і показання свідка ОСОБА_35 у судовому засіданні, з яких вбачається, що вона не помічала, щоб між ОСОБА_6 та ОСОБА_19 були неприязні стосунки.

Як потерпіла ОСОБА_36, так свідки ОСОБА_35, ОСОБА_27, дійсно вказували на наявність боргу у засудженого ОСОБА_6 перед ОСОБА_19 в сумі 5000 дол. США, але ця обставина сама по собі не давала підстав для висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 замовив вбивство ОСОБА_19 щоб не повертати останньому борг.

Мотивуючи такий висновок, суд першої інстанції залишив поза увагою суттєві обставини справи, які вплинули на правильність прийняття рішення.

Постановляючи вирок, суд визнав винним ОСОБА_7 у тому, що ще у січні 2011 року у останнього виник умисел шахрайським шляхом заволодіти значними грошовими коштами ОСОБА_19, який він реалізував до вбивства потерпілого 7.02.2011 року, заволодівши його коштами в сумі 530000 грн. під виглядом придбання насіння соняшника по дешевим цінам, а потім і після вбивства ОСОБА_19 10-14 лютого 2011 року викрав належне йому насіння соняшника на загальну суму 440 тис. 847 грн. 90 коп.

Обґрунтованість його засудження за ці злочини ОСОБА_7 не оспорює в своїй апеляції.

Таким чином останній мав вагомі підстави для вбивства потерпілого ОСОБА_19 без участі ОСОБА_6.

Висновок суду про те, що засуджений ОСОБА_6 в перших числах лютого 2011 року передав ОСОБА_7 100000 грн. для придбання вогнепальної зброї для вбивства ОСОБА_19 та розрахунку з виконавцем вбивства ОСОБА_8, також ґрунтується тільки на суперечливих показаннях засудженого ОСОБА_7, який відмовився від них та стверджував, що оговорив ОСОБА_6 під тиском працівників міліції.

На таких же, нічим не підтверджених показаннях засудженого ОСОБА_7 ґрунтується і висновок суду першої інстанції про підбурювання та пособництво ОСОБА_6 засудженому ОСОБА_7 у крадіжці насіння соняшнику в кількості 99240 кг. вартістю 440847,90 грн., яке належало потерпілому ОСОБА_19

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 увійшов у довіру ОСОБА_19, активно допомагав останньому у підприємницькій діяльності, потерпілий довіряв ОСОБА_7 значні суми грошей, останній отримував їх у боржників та реалізовував сільхозпродукцію належну ОСОБА_19 і таким чином мав фінансову можливість придбати вогнепальну зброю.

На досудовому слідстві ( т.3 а.с.3-6) засуджений ОСОБА_8, на показання якого посилається у вироку суд, стверджував, що отримав від засудженого ОСОБА_7 за вбивство потерпілого ОСОБА_19 65000 грн. ранком 9.02.2011 року. Походження грошей ОСОБА_8 невідоме.

Як встановлено судом, у ОСОБА_7 на цей час малися гроші у значних розмірах, оскільки 7.02.2011 року він вже заволодів шахрайським шляхом грошима ОСОБА_19 в сумі 530000 грн.

Не заслуговують на увагу і показання ОСОБА_7 про те,що він боявся ОСОБА_6 та скоїв убивство ОСОБА_19 на його замовлення ОСОБА_6, поскільку мав перед ним боргові зобов»язання в зв»язку з покупкою автомобіля. Гроші вчасно повернути не зміг,в зв»язку з чим ОСОБА_6» поставив його на лічильник».Такі показання ОСОБА_7 повністю спростовуються долученою в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_6 копією кредитного договору від 20 грудня 2007 року у філії банку «Форум» м. Миргорода про надання йому кредитних коштів на придбання автомобіля марки «Opel». А згідно довідки Миргородського ВРЕР УМВС України в Полтавській області автомобіль «SKODA» був придбаний ОСОБА_7 та зареєстрований 12.01.2008 року,що свідчить про неможливість в цей період надання ОСОБА_6 ОСОБА_7 грошей в борг.

Всі можливості досудового слідства по збиранню нових доказів в підтвердження вини ОСОБА_6 у замовлені вбивства потерпілого ОСОБА_19, пособництві у придбанні вогнепальної зброї та підбурюванні і пособництві ОСОБА_7 за попередньою змовою з ним викрадення насіння соняшника на загальну суму 440847.90 грн.., повністю вичерпані,а наявні у справі докази, не підтверджують вини ОСОБА_6.

Наведені у вироку докази щодо злочинного заволодіння насінням соняшнику, торкаються тільки ОСОБА_7, який був довіреною особою ОСОБА_19 і володів наявним станом справ останнього, а тому знав де зберігається насіння, яке належало потерпілому і не потребував допомоги ОСОБА_6 у вивезені, викраденні та збуті насіння.

Висновок суду про те, що викрадене насіння ОСОБА_7 на суму 440847,90 грн. є платою йому засудженим ОСОБА_6 за організацію та вбивство ОСОБА_19 нічим не підтверджений і суперечить наявним у справі доказам.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_6 за ч.4 ст. 27 п.п.6,11,12, ч.2 ст. 115; ч.5 ст. 27 ч.1 ст.263,; ч.4,5 с.27,ч.5 ст. 185 КК України скасувати та провадження по справі стосовно нього закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю в його діях складу злочину.

Закон ( ст. 22 КПК України 1960 р.) зобов'язує прокурора, слідчого вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом»якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з тим, вимоги цього закону органами досудового слідства в повному обсязі не виконані.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у крадіжці 30-ти бетонних блоків загальною вартістю 8400 грн., які належали потерпілому ОСОБА_23. ґрунтуються на припущеннях та неперевірених доказах, на що правильно звертається увага адвокатом ОСОБА_10 в апеляційній скарзі.

Засуджений ОСОБА_6 категорично заперечує свою причетність до крадіжки фундаментних блоків з присадибної ділянки потерпілого ОСОБА_23

До матеріалів справи долучений відмовний матеріал стосовно громадянина ОСОБА_33 по цьому ж факту ( т.13 а.с.58-78).

Ще у серпні 2009 року потерпілий ОСОБА_23 звертався з заявою у Миргородський РВ про вжиття заходів до ОСОБА_33, який вивіз з його присадибної ділянки 48 шт. фундаментних блоків ( т13. а.с.53)

Постановою від 3.09. 2009 р. у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_33 відмовлено на підставі ст.6 п.2.

З цією постановою погодився потерпілий ОСОБА_23 і не оскаржив її.

Через 2 роки - 16.09.2011 року ОСОБА_23 повторно звернувся з заявою до Миргородського МВ, але вже про притягнення до відповідальності ОСОБА_6 за крадіжку цих же 48 шт. фундаментних блоків, коли вже останній перевірявся на причетність до вбивства ОСОБА_19 ( т.13 а.с. 56).

Органами досудового слідства не з'ясовано та не перевірено, що змусило потерпілого ОСОБА_23 повторно звернутися в міліцію з заявою про крадіжку через 2 роки і вказати в заяві про причетність до крадіжки блоків зовсім іншої особи, зокрема засудженого ОСОБА_6

Як стверджував потерпілий ОСОБА_23, 48 фундаментних блоків, які були у нього викрадені та використані на будівництві кафе громадянина ОСОБА_24, виготовлені з наповнювачем кримського ракушняка ( т. 22 а.с. 71-74).

Свідок ОСОБА_24 пояснював, що придбав у ОСОБА_6 тільки 10 звичайних старих бетонних блоків без наповнювача ракушняка і погодився, щоб відповідні спеціалісти оглянули використані ним фундаментні блоки та 2 блоки, які придбані ним у ОСОБА_6 і залишились невикористаними ( т. 22 а.с. 84).

Разом з тим, незважаючи на вказані суперечності та суперечності у показаннях свідків ОСОБА_32, ОСОБА_31 та інших щодо кількості вивезених блоків з присадибної ділянки потерпілого ОСОБА_23, відповідна судова будівельна експертиза не проведена та не з'ясовано чи взагалі використовувались при будівництві ОСОБА_24 фундаментні блоки з наповнювачем ракушняка, якщо так, то в якій кількості. А тому в цій частині справа стосовно ОСОБА_6 підлягає поверненню на додаткове розслідування.

Від з»ясування цих обставин залежить правильність вирішення справи в цій частині.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні вбивства.

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебували в родинних та дружніх стосунках і не мали підстав оговорювати один одного в злочинах.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив їх показання на досудовому слідстві,та дав їм належну оцінку.

Так засуджений ОСОБА_7 при допиті, як підозрюваний (та обвинувачений) з участю захисника стверджував, що у кінці січня 2011 року він запросив у м. Миргород свого колишнього родича ОСОБА_8, якого за винагороду вмовив вчинити вбивство ОСОБА_19 Разом з ОСОБА_8 вони вибрали місце на території бувшого хімскладу, що поблизу м. Миргород, де можна сховати труп ОСОБА_19 та домовилися, що для полегшення виконання вбивства дістане для ОСОБА_8 вогнепальну зброю. Після цього він попрохав ОСОБА_9 підшукати йому зброю і той привіз йому револьвер та набої. Однак він не говорив ОСОБА_9, що вогнепальна зброя потрібна для вбивства ОСОБА_19

8 лютого 2011, по приїзду ОСОБА_8 в м.Миргород , стали готуватися до вбивства, для цього придбали лопату в будівельному магазині, а у ОСОБА_9- пістолет. Ввечері разом з ОСОБА_19 приїхав у м.Хорол, куди пізніше ОСОБА_9 привіз ОСОБА_8. Для чого ОСОБА_9 необхідно було привезти ОСОБА_8 у м.Хорол, не пояснював. Після цього він з ОСОБА_19 та ОСОБА_8 поїхали в м.Миргород і по дорозі, неподалік с.Попівка Хорольського району зупинився Коли всі вийшли із автомобіля, він згідно домовленості по телефону дав команду ОСОБА_8 вбити ОСОБА_19 Після першого пострілу ОСОБА_19 став тікати, а ОСОБА_8 гнався за ним та продовжував стріляти, доки не вбив ОСОБА_19 Після цього він з ОСОБА_8 загрузили труп ОСОБА_19 у багажник автомобіля і відвезли на стихійний смітник неподалік м.Миргород, до завчасно вибраного місця на території бувшого хімскладу поблизу м. Миргород. Там ОСОБА_8 витяг ОСОБА_19 з багажника автомобіля, а він поїхав у м. Миргород, де зустрівся з ОСОБА_9 та поїхав до останнього на дачу у м. Гоголеве, де залишив ОСОБА_9 одяг ОСОБА_19, щоб той спалив ці речі. Про те, що це речі щойно убитого ОСОБА_19 він ОСОБА_9 не пояснював. Після цього він повернувся у м.Миргоод, де залишив ОСОБА_9 та забрав ОСОБА_8 з автодороги Миргород - В.Багачка. Після цього вдвох поїхали на дамбу за смт. В Багачка, там ОСОБА_8 викинув у воду лопату, сокиру, ключі від автомобіля та розібраний мобільний телефон (т.4 а.с. 31-37, 75-80, 107-108).

Про правдивість таких показань ОСОБА_7 та його участь у вбивстві ОСОБА_19 свідчить зафіксований дзвінок з мобільного телефону ОСОБА_7 на мобільний телефон ОСОБА_8 8 лютого 2011 р. о 20 год.46 хв. тривалістю 15 сек.(т.6 а.с.80).

При цьому, обоє абонентів знаходились в зоні дії вежі «МТС» в с.Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області під одним азимутом - 210 D. Це підтверджує такі показання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про дзвінок останнього з командою на вбивство ОСОБА_19, який мав місце в с.Попівка Хорольського району,Полтавської області.

Підозрюваний ОСОБА_7 детально розповів про обставини злочину та показав на місці, як саме він із підсудним ОСОБА_8 вчинив вбивство ОСОБА_19, вказав на місцевості де ОСОБА_8 здійснював постріли в потерпілого ОСОБА_19, де в подальшому був захоронений труп, місце де знищувалися знаряддя злочину та одяг потерпілого ОСОБА_19, а також вказав де він переховував вогнепальну зброю та місце розташування сміттєвого баку куди він в подальшому її викинув ( т. 4 а.с. 86-102).

З показань засудженого ОСОБА_8, даних ним в якості підозрюваного вбачається, що в кінці січня 2011 року йому зателефонував ОСОБА_38 та попрохав приїхати до нього у м. Миргород. Через декілька днів він приїхав до ОСОБА_7 У розмові ОСОБА_7 запропонував прибрати одного чоловіка, який заважає йому працювати та пояснив, що це буде оплачено. У цей же вечір ОСОБА_7 показав йому цього чоловіка, пояснивши, що це ОСОБА_19, якого необхідно вбити. На початку лютого 2011 року йому зателефонував ОСОБА_7 та попрохав приїхати. Він приїхав у м. Миргород, його зустрів ОСОБА_7 та відвіз на найману квартиру, пояснивши, що ввечері він зустрінеться із ОСОБА_19 Пізніше ОСОБА_7 привіз йому револьвер під дрібнокаліберний патрон. Ввечері його забрав ОСОБА_7, відвіз на автозаправку, де той зустрівся із ОСОБА_19, а його залишив на автозаправці, наказавши чекати. Пізніше від автозаправки його забрав невідомий чоловік та відвіз на автостанцію у м. Хорол. У м. Хоролі його забрав ОСОБА_7 та разом із ОСОБА_19 привіз у кафе "Кристал", де вони повечеряли та познайомились, після чого поїхали у м. Миргород. По дорозі ОСОБА_7 зупинив автомобіль та вийшов у туалет. Він із ОСОБА_19 також вийшов з автомобіля. В цей час йому зателефонував ОСОБА_7 та наказав убити ОСОБА_19 Він витяг револьвер і почав стріляти у потерпілого, а той став тікати у кювет, вистрілив у потерпілого близько 5 раз, перший постріл був у груди. Далі він з ОСОБА_7 почав грузити ОСОБА_19 у багажник автомобіля. Після цього вони поїхали у раніше обране місце неподалік автодороги на смт. В.Багачка, де були викопані ями. Там витягли ОСОБА_19 з багажника. В цей час він подумав, що ОСОБА_19 живий, взяв із багажника сокиру та кілька разів ударив обухом по голові та тулубу та став тягнути разом із ОСОБА_7 труп до ями, та залишився там, щоб закопати труп. ОСОБА_7 забрав одяг ОСОБА_19 дублянку, светр та черевики та поїхав у невідомому напрямку. Через декілька годин як закидав яму він вийшов на дорогу та зателефонував ОСОБА_7, де його забрав ОСОБА_7 та відвіз у м. Миргород. Наступного дня до нього приїхав ОСОБА_7 та віддав йому 65 тисяч гривень. Після цього він поїхав додому. 31 березня 2011 року він приїхав у м. Миргород, де за допомогою ОСОБА_7 найняв тракториста і той на бульдозері розрівняв площадку, де був закопаний труп ОСОБА_19 (т. 4 а.с. 8-10, т. 13 а.с. 9-10)4 9 т.1 а.с. 169-172; 173-177; 239-241).

Цю обставину підтвердив і допитаний в якості свідка бульдозерист ОСОБА_42 (т.22 а.с.11).

При відтворенні обстановки та обставин події злочину 20 квітня 2011 року підозрюваний ОСОБА_8 показав як він здійснював вбивство ОСОБА_19, шляхом пострілів із вогнепальної зброї, показав місце де схований ним труп, та місце де на р.Псьол викидав у воду речі ОСОБА_19 ( т.1 а.с. 199-230).

Відтворення обстановки і обставин вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_19 з участю ОСОБА_7 і ОСОБА_8 фіксувалося на відеоплівку, яка досліджена судом першої інстанції і на якій зафіксовано, що ОСОБА_7.та ОСОБА_8 добровільно розповідали і показували як вчинили вбивство, та приховували сліди злочину. ( т.т.1 а.с.199,т.4 а.с.86).

Показання засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на досудовому слідстві викладені у перелічених вище протоколах допитів в якості підозрюваних та обвинувачених щодо обставин вбивства ними двома ОСОБА_19, суд першої інстанції обґрунтовано визнав правдивими та поклав в основу їх обвинувачення, оскільки вони підтверджуються об'єктивними, беззаперечними доказами, які повністю узгоджуються між собою.

З долученої до справи явки з повинною вбачається, що ОСОБА_8 розповів про вчинення вбивства ОСОБА_19 та про місце приховування трупу у ґрунті на сміттєзвалищі поблизу с.Вовнянка Миргородського району та накреслив схему місцевості з позначенням місця приховування трупу, де в цей же день - 18.04.11 р. у місці вказаному ОСОБА_8 був виявлений працівниками міліції при огляді місця події труп потерпілого ОСОБА_19, який розшукувався до цього 2 місяці після вбивства ( т.1 .с. 147 - 154; 194).

Органами досудового слідства ретельно перевірялась версія ОСОБА_7 про те, що після вбивства ОСОБА_19 він викинув револьвер у контейнер для сміття 9 т.4 а.с. 86 - 102),та знайшла своє підтвердження.

Свідок ОСОБА_43, який займався заготовкою вторсировини підтвердив, що 29.04.11 р. знаходився на сміттєзвалищі поблизу с.Білики Миргородського району і знайшов пакунок з револьвером про, що повідомив міліцію ( т.4 а.с. 180). Цей пакунок з револьвером та коробок з малокаліберними патронами в кількості 7 шт. були вилучені працівниками міліції ( т.4 а.с. 173-179) та долучені до справи, як речові докази ( т. 13 а.с. 169 - 173).

Свідок ОСОБА_20, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, поясняв, що на початку лютого 2011 року за 16000 грн. продав підсудному ОСОБА_9 револьвер під дрібнокаліберний патрон та 14 набоїв до нього. Для чого йому потрібна була вогнепальна зброя він не говорив. За продаж револьвера він був засуджений до умовного покарання ( т. 10 а.с. 2-4, т. 16 а. с. 173-174, т.18 а.с. 223-225).

Цей факт підтверджував і засуджений ОСОБА_9, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні та пояснив, що придбав зброю та набої до неї на прохання засудженого ОСОБА_7 і передав її обвинуваченому 8 лютого 2011 р.

Згідно протоколу пред'явлення револьверів для впізнання ОСОБА_20 від 26.07.2011 року, останній, серед пред'явлених револьверів, упізнав револьвер (серія та заводський номер «НОМЕР_2»), виявлений на території міського сміттєзвалища м. Миргорода, як той, який він продав ОСОБА_9 та протоколом пред'явлення револьверів для впізнання засудженому ОСОБА_8 від 24.06.2011 року /т. 10 а.с. 6-9, 112-113 /, та показаннями цього засудженого в судовому засіданні, який впізнав револьвер, що був вилучений на міському сміттєзвалищі м. Миргород, як той з якого він вчинив вбивство ОСОБА_19 Що підтверджує факт придбання засудженим ОСОБА_7 у засудженого ОСОБА_9 вогнепальної зброї, яка в подальшому була використана для вбивства потерпілого ОСОБА_19, та спростовує показання в судовому засіданні засудженого ОСОБА_7, що зброю він придбавав для ОСОБА_19 та показання ОСОБА_8, що вбивство він вчинив із свого власного пістолета;

Із висновків балістичної експертизи № 370 від 07.06.2011 року та повторної судово-балістичної експертизи № 6209/6210 від 16.08.2013 року, вбачається, що вилучені на міському сміттєзвалищі м. Миргород 7 патронів являються бойовими припасами придатними для стрільби, а вилучений на міському сміттєзвалищі м. Миргорода револьвер (серія та заводський номер «НОМЕР_2»), є переробленим револьвером калібру 5.6 мм, який відноситься до категорії вогнепальної зброї, який було перероблено саморобним (кустарним) способом із 7.62 мм. радянського револьвера Наган, зразка 1985 року (модифікації 1930 року) в конструкцію якого було внесено зміни, що дозволяють здійснювати з нього стрільбу спортивними та спортивно мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5.6 мм. Вказаний револьвер (серія та заводський номер «НОМЕР_2») є придатним для стрільби спортивними та спортивно-мисливськими пітронами кільцевого запалення калібру 5.6 мм. Кулі, які були вилучені із трупа ОСОБА_19 були відстріляні із наданого на дослідження револьверу (серія та заводський номер «НОМЕР_2») (т. 3 а.с. 6-9, т. 20 а.с. 58-73); ( т.1 а.с. 29-33; 195).

У господарстві засудженого ОСОБА_9слідчими органами вилучені та долучені до справи рештки одягу та взуття потерпілого ОСОБА_19, що підтверджує пояснення засудженого ОСОБА_7 на досудовому слідстві про їх знищення шляхом підпалу та приховування слідів злочину.

Виявлена там же і дублянка вбитого ОСОБА_19, яку впізнала його дружина - потерпіла ОСОБА_36 ( т.4 а.с. 71-73), т.2 а.с. 129 - 132, т.3 а.с. 104 - 108, т.4 а.с. 190, т.10 а.с. 229 - 232).

Вказані вище речі вбитого ОСОБА_19 привіз і передав ОСОБА_7 засудженому ОСОБА_9, показання якого не викликають в цій частині сумнівів.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги версію ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про те, що вбивство потерпілого ОСОБА_19 вчинив засуджений ОСОБА_8 без участі ОСОБА_7, на ґрунті помсти за розрахунок фальшивими доларами потерпілим ОСОБА_19 за виготовлення для нього підробленого паспорта, навівши у вироку переконливі докази для спростування цієї версії.

Від такої версії самі засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 відмовилися ще на досудовому слідстві і стверджували, що вчинили з користі умисне вбивство ОСОБА_19, а потім до цієї версії повернулись у судовому засіданні надавши їй дещо іншу інтерпретацію, яка не знайшла у судовому засіданні підтвердження. Намагаючись уникнути відповідальності за вбивство та пояснити беззаперечний факт придбання ним револьвера у ОСОБА_9, засуджений ОСОБА_7 вимушений був визнати що вказаний револьвер він дійсно придбав у ОСОБА_9, але для потерпілого ОСОБА_19 для самозахисту і передав його останньому.

Разом з тим, такі твердження ОСОБА_7 повністю спростовуються наведеними вище об'єктивними доказами, які узгоджуються, як між собою із визнавальними показаннями ОСОБА_8 і ОСОБА_7, свідчать про те, що саме з револьвера, який ОСОБА_7 передав ОСОБА_8, останній по його команді здійснив з нього декілька пострілів, і убив потерпілого ОСОБА_19

Невиявлення органами слідства при неодноразових оглядах місця події та місць приховування слідів злочину, підробленого паспорта на ім'я ОСОБА_19, або його останку, також свідчить про надуманість такої версії.

Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів вчинили умисне вбивство потерпілого ОСОБА_19, яке організував ОСОБА_7.

Засуджені заздалегідь, тобто до початку вбивства, домовились про його спільне виконання, підшукали та узгодили місце приховання трупу, ОСОБА_7 придбав вогнепальну зброю.

Дії ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були взаємоузгоджені. ОСОБА_7 автомобілем вивіз потерпілого в безлюдне місце і хоч безпосередньо не здійснював пострілів, але за домовленістю з ОСОБА_8 дав йому команду вбити ОСОБА_19, що той і зробив. Зразу же після вбивства, впевнившись, що ОСОБА_19 помер, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 завантажили труп в багажник автомобіля, і ОСОБА_7 вивіз його на сміттєзвалище, де разом приховали в раніше обраному місці.

Таким чином, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 діяли як співвиконавці, про що суд зазначив у вироку, навівши відповідні докази та належно мотивував свій висновок.

Підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, поскільки вирок стосовно ОСОБА_6, як замовника вбивства, підлягає скасуванню за відсутністю складу злочину в його діях і ця кваліфікуюча ознака не доведена матеріалами справи.

Дії засуджених правильно кваліфіковані і за іншими статтями: ОСОБА_7 за ч.1 ст.263, ч.4.ст.190,ч.5 ст.185 КК України,ОСОБА_8

ч.1 ст.263 КК України,ОСОБА_9за ч.1 ст.263 КК України.

Покарання засудженим ОСОБА_7,ОСОБА_8та ОСОБА_9 призначене судом з урахуванням тяжкості вчинених ними злочинів, даним про особу кожного засудженого та обставин,які пом»якшують та обтяжують покарання,а тому підстав для його пом»якшення з застосуванням ст..69 КК України не вбачає. колегія суддів не вбачає.

Не заслуговують на увагу доводи апеляції прокурора про скасування вироку суду та постановлення нового щодо засудженого ОСОБА_8 в зв»язку з м»якістю призначеного йому покарання,постільку вину він визнав повністю,в скоєному розкаявся.

Відповідно до постанови (т.13 а.с.169-170) автомобіль марки «SKODA ОCTAVIA TOUR 2.01»реєстраційний номер НОМЕР_1,що належить ОСОБА_7 визнано речовим доказом по справі. Згідно п.1 ст.81 КПК України 1960 року знаряддя злочину,що належать засудженому-конфіскуються. Виходячи з того,що вказаний автомобіль не визнано по справі знаряддям злочину,він не підлягає конфіскації,а тому суд правильно звернув на нього стягнення в рахунок відшкодування задоволеного судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_36

Згідно з параграфом 17,18 Інструкції № 34/15 про речові докази по справі вилучені в ході досудового слідства у кримінальних справах вогнепальна зброя,набої,гільзи,патрони,холодна зброя повинні передаватися в установи МВС України,а тому вирок в цій частині підлягає зміні в порядку ст..365 КПК України,а холодна зброя-ніж в шкіряному чохлі,передачі до УМВС України в Полтавській області.

В частині цивільного позову та судових витрат вирок стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню та виключенню останнього з числа солідарних боржників про стягнення з нього на користь потерпілої ОСОБА_3620808 грн.70 коп;440847 грн.40 коп. матеріальної шкоди,та 240000 грн.моральної шкоди,а також в зв»язку з цим слід виключити з вироку вказівку суду про звернення стягнення на майно засудженого ОСОБА_6

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України вредакції 1960 року та п. 11 Перехідних положень КПК України 2012 року,

колегія судів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора прокуратури Полтавської області Цирфи К.А., адвоката ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Апеляції засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року стосовно засудженого ОСОБА_6 в частині його засудження за ч.4 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115, ч.4,5 ст. 27 ч.5 ст. 185 КК України, ч.5 ст. 27 ст. 263 ( в редакції до 5.07.12 року) КК України скасувати на підставі п.2 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю складу злочину в його діях і провадження по справі в цій частині стосовно нього закрити.

В частині засудження ОСОБА_6 за ч.1 ст. 185 КК України вирок скасувати в зв'язку з істотною неповнотою досудового слідства і справу в цій частині повернути прокурору для проведення додаткового розслідування.

В частині цивільного позову та судових витрат вирок стосовно ОСОБА_6 скасувати та виключити останнього з числа солідарних боржників про стягнення з нього на користь потерпілої ОСОБА_36 20 808 грн. 70 коп; 440 847 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, та 240 000 грн. моральної шкоди, 2853 грн. 04 коп. судових витрат, а також в зв'язку з цим виключити з вироку вказівку суду про звернення стягнення на майно засудженого ОСОБА_6

З під варти ОСОБА_6 звільнити негайно в залі суду.

В порядку ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду стосовно засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінити.

Виключити з вироку стосовно них вказівку про засудження за п.11 ч.2 ст. 115 КК України ( вбивство на замовлення).

Речовий доказ - холодну зброю - ніж в шкіряному чохлі, передати - до УМВС України в Полтавській області.

В іншій частині вирок стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_6 залишити без зміни.

С У Д Д І :

______________ ___________ _________________

Денисенко Л.М. Батрак В.В. Нізельковська Л.В.

копія:

з оригіналом згідно: