Справа   № 1-83/09

 В И Р О К

                                                                    І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

23 січня 2009 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі                          головуючого    судді                                                                                                 Гримут В.І        

при секретарі                                                                                                          Тиводар Г.М.

з участю прокурора                                                                                                Рошинець В.А.

потерпілого                                                                                                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  громадянина України, має середню  освіта, не одруженого, раніше судимого: вироками Тячівського районного суду від 12.07.1988 р. за ст. 140 ч. 3 КК України на 2 роки позбавлення волі, від 10.03.1992 р. за ст. 101 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі, від 20.12.1999 р. за ст. 149 ч. 3, 140 ч. 2, КК України на 5 років позбавлення волі, від 16.03.2005 за ст. 185 ч. 3, 357 ч. 3 на три роки позбавлення волі, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

            28 серпня 2008 року, приблизно о 1.30 год. біля будинку № 1  по вул. Комарова в с. Грушево підсудний ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, підбігши ззаду, повалив на землю ОСОБА_1. та наніс йому один удар рукою по обличчю внаслідок чого спричинив йому легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_2 відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «Нокія 5070», з двома сім картами операторів «Київстар» та «Діджус» вартістю 306 гривень та грошима у сумі 250 гривень, які витягнув із кишень штанів потерпілого ОСОБА_1 завдавши йому  матеріальну шкоду на загальну суму 556 гривень.

В судовому засіданні підсудний  ОСОБА_2 свою вину не визнав. Пояснив що 27.08 2008 р. близько 23-ї год. він знаходився  у барі «Альфа»  де ОСОБА_1 на гральних апаратах виграв  1000 грн. з яких йому дали лише 500 грн. Практично всі гроші потерпілий витратив на гру у автомати та на те що пригощав його та інших своїх знайомих. Близько 24-ї годин він разом з ОСОБА_1 вийшли з бару і пішли до їхнього спільного знайомого ОСОБА_3. Там було ще кілька їхніх знайомих чоловіків і вони домовилися скласти гроші щоб купити горілку. Коли ОСОБА_1, який сидів на дивані, витягував з кишені гроші то разом з ними витягнув і мобільний телефон, який залишився лежати на дивані. Помітивши що потерпілий не бачить телефон, він сів біля нього на диван і непомітно для інших поклав мобільник у свою кишеню. Так як ніхто з присутніх не хотів іти купувати горілку то вони з ОСОБА_1 пішли додому. По дорозі купили горілку яку разом розпили. Після цього вони розійшлися і він більше потерпілого не бачив.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що вина підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю. Не дивлячись на його заперечення це підтверджується наступними доказами.

Так потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 27.08.2008 року біля 23-ї год. він грав у апарати в барі « Альфа» де виграв 1000 гривень. Власник бару віддав йому 500 грн., а решту пообіцяв віддати наступного дня. Частину з цих грошей він витратив на продовження гри у автомати, а  150 грн. витратив на пригощання  своїх знайомих у барі серед яких був і підсудний ОСОБА_2. У нього залишилося 250 грв. Приблизно о 24-й годині,  після закриття бару він разом з ОСОБА_2 пішли до будинку ОСОБА_3. Там хотіли випити спиртного. Увійшовши в будинок він сів на диван на якому лежав ОСОБА_3, а ОСОБА_2 сів на лавку біля ОСОБА_4. за кілька метрів від дивана. Коли складалися на горілку він дійсно витягував гроші з кишені, але мобільний телефон у нього не випадав і ОСОБА_2 на диван не сідав. Так як ніхто не хотів іти за горілкою, то вони з підсудним пішли додому і біля пекарні в. с. Грушево розійшлися. Коли пройшов декілька десятків метрів  то почув що за ним хтось біжить. Він не встиг оглянутися і наздоганяючий  збив його з ніг і почав викручувати йому руки. Деякий час він чинив опір.  У цей момент недалеко від них зупинився якийсь автомобіль. З автомобіля вийшов водій і він звернувся до нього зі словами чи бачить той що відбувається. Однак водій ніяк не відреагував і сівши у машину поїхав. У світлі фар у нападникові він  впізнав ОСОБА_2 і спитав його чому він це робить. Тоді ОСОБА_2 його ударив рукою в обличчя і він втратив свідомість. Коли прийшов до себе то побачив, що у нього пропали гроші в сумі 250 грн. і мобільний телефон. Вранці він зустрів  ОСОБА_2 на вулиці і попросив, щоб той повернув йому гроші і мобільний телефон, але останній сказав, що нічого не знає. Після цієї розмови він відразу подав заяву у міліцію. На даний час він до підсудного ніяких претензій не має. Міру покарання залишає на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні ствердив, що біля 23-ї години 27.08.2008 року він знаходився у барі «Альфа». Там також був і потерпілий який в ігрові апарати виграв 1000 грн. ОСОБА_2 теж був у барі і разом з ОСОБА_1  вживали спиртні напої. З виграної суми того вечора він дав ОСОБА_1 500 грв., а решту дав наступного дня.

Свідок ОСОБА_6. у судовому засіданні показав, що 28.08.2008 року приблизно о 2-й годині ОСОБА_2 прийшов до нього додому і дав йому мобільний телефон «Нокія» та попросив зберігати його до ранку. Наступного дня приблизно о 6-й годині ОСОБА_2  забрав той телефон.

Свідок ОСОБА_7. ствердив, що 29.08.2008 біля 17-ї години він зайшов на подвір'я до своєї сусідки ОСОБА_8 де зустрів підсудного ОСОБА_2, який запитав у нього чи не потрібен йому мобільний телефон. Він відповів що телефон йому не потрібен і на прохання ОСОБА_2 розблокував йому сім карту у телефоні «Нокія». У цей час на подвір'я зайшли працівники міліції і підсудний ОСОБА_2 сказав йому щоб він сховав телефон. Про те що цей телефон крадений він не знав, але відразу добровільно віддав його працівникам міліції.

Свідок ОСОБА_9. у судовому засіданні пояснив, що 28.08.2008 року біля 1-ї год. він разом  з ОСОБА_10 та ОСОБА_11. зайшли до будинку ОСОБА_3 де вже були потерпілий ОСОБА_1 та підсудний ОСОБА_2. Вони хотіли там випити, але так як ніхто не йшов за горілкою то  вони троє пішли додому до ОСОБА_11 а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишилися у ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_12. у судовому засіданні ствердив, що 28.08 2008 року біля 1-ї год. до нього додому прийшли ОСОБА_2 і ОСОБА_1 які хотіли випити спиртного. Скільки часу вони знаходились у нього в будинку сказати не може, так як був у стані алкогольного сп'яніння і лежав на дивані.

            Свідок ОСОБА_4. в судовому засіданні показав, що 28.08.2008 року  приблизно о 1-й год. він був у свого знайомого ОСОБА_3, куди через деякий час прийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Він сидів на лавці, а біля нього сів ОСОБА_2. ОСОБА_3 лежав на дивані, а ОСОБА_1 сів біля нього по середині дивана. Чи випадав з кишені потерпілого телефон він не бачив. ОСОБА_2 того вечора на диван не сідав. Побувши у будинку приблизно 15 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пішли.

            Актом від 29.08.2008 р. стверджено, що ОСОБА_7. добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон «Нокія 5070» імей НОМЕР_1 (а.с. 16).

            У гарантійному талоні на телефон «Нокія 5070», виданому потерпілим на стадії досудового слідства вказано імей 5215192 (а.с. 62). Тобто останні сім цифр співпадають з цифрами імей телефону виданого свідком ОСОБА_7.

            Згідно висновку експерта від 09.09.2008 р. вартість мобільного телефону «Нокія 5070» імей НОМЕР_1 з врахуванням ознак зносу становить 306 грв. (а.с.96-101).

             Згідно акту судово-медичного дослідження та висновку експерта № 726 від 01.09.2008 року у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови в лівій лобно-скроневій області, а також множинних саден мяких тканин задніх поверхонь обох ліктьових суглобів, лівої лопатки обох підлопаткових областей і попереково-крижової ділянки. Забій мяких тканин голови міг виникнути від локальної дії тупого твердого предмету. Множинні садна тулуба і ліктьових суглобів, могли виникнути при падінні потерпілого  після надання тілу попереднього прискорення, з послідуючим ударом вищевказаними частинами тіла об тверде покриття дороги. Вказані тілесні ушкодження відповідають строку події  і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень (а.с. 64, 81).

            Таким чином, на підставі здобутих та досліджених доказів, які повністю узгоджуються між собою та не суперечать один одному суд приходить до категоричного висновку про те, що саме підсудний ОСОБА_2 вчинив відкрите викрадення майна у потерпілого. Його дії суд  кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України по кваліфікуючій ознаці - відкрите викрадення чужого майна ( грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, так як ОСОБА_2 має дві непогашені судимості за злочини передбачені ст. 140 КК України в редакції 1960 року.

            Версію підсудного про свою непричетність до вчинення відкритого викрадення майна від потерпілого ОСОБА_1 суд до уваги не бере, як таку що надумана ним з метою уникнути покарання за вчинений злочин, і таку що спростовується наведеними вище доказами.

            Так потерпілий з самого початку, як на досудовому слідстві, так і в суді давав чіткі і послідовні показання про обставини за яких ОСОБА_2 відкрито викрав від нього телефон та гроші. У свою чергу підсудний не визнаючи вину свої показання змінював. Так на досудовому слідстві він спочатку заявив, що вину не визнає, а пізніше  відмовився давати показання не дивлячись на те, що у нього було вилучено телефон потерпілого. А під час судового розгляду він показав, що таємно заволодів телефоном у будинку ОСОБА_3, коли він випав з кишені потерпілого. Для цього він пересів з лавки на диван на якому сиділи ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

            Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що в той час коли потерпілий та підсудний зайшли у його будинок він лежав на дивані. Свідок ОСОБА_4 також підтвердив, що ОСОБА_3 лежав на дивані,  ОСОБА_1 сидів біля нього (ОСОБА_3), а ОСОБА_2 сидів за кілька метрів від них на лавці і на диван ні разу не пересідав. Крім того, згідно версії ОСОБА_2, він підібрав телефон, що нібито випав з кишені потерпілого на  правому краю дивана, тобто там де згідно показань ОСОБА_1, ОСОБА_4 і самого ОСОБА_3 знаходилася голова лежачого на дивані ОСОБА_3.  Це означає,  що при наявності іншого вільного місця у будинку він не міг там сидіти, так як заважав би ОСОБА_3.        

Обираючи міру покарання підсудному суд враховує обставини, які його обтяжують: вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, допустив рецидив злочинів; обставин, які пом'якшують покарання суд не знайшов.

За таких обставин керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,

      З А С У Д И В :

ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на п'ять років.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_2 залишити попередній, тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 30.08.2008 р.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Нокія 5070» залишити у потерпілого ОСОБА_1

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Закарпатської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим у це й же строк з моменту вручення йому копії вироку, через Тячівський районний суд.

Головуючий:                                                                                      Гримут В.І.