Єдиний унікальний номер 250/3724/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5715/2014
Головуючий в 1 інстанції : Заріцька О.О.
Доповідач: Биліна Т.І.
Категорія 21
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Биліни Т.І.
суддів Пономарьової О.М., Соломахи Л.І.
при секретарі Чекіній А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним,
В С Т А Н О В И В :
10 жовтня 2013 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом. В уточнених позовних вимогах представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, просив договори дарування будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований, укладені 28 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу - ОСОБА_5, реєстрові записи №986, №990, відповідно, визнати недійсними та скасувати їх реєстрацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2011 року ОСОБА_1 за 19000грн. продав сім'ї ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований. Укладала договір його дружина, яка діяла за довіреністю. У вересні 2013 року ОСОБА_1 стало відомо, що замість договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 укладено договір дарування. Просив визнати недійсними та скасувати реєстрацію договорів, оскільки вони не відповідають його внутрішній волі, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених ними.
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2014 року і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до довіреності від 13.03.2009 року ОСОБА_1, довірив своїй дружині ОСОБА_6, вчиняти від його імені дії, спрямовані на укладення правочинів, проте, у цій довіреності відсутнє право укладати договір дарування належного йому майна. ОСОБА_1, довіряючи своїй дружині та вважаючи, що він підписує договори купівлі-продажу, підписав договори дарування, про які домовилася відповідач з ОСОБА_6 Факт передачі грошових коштів був підтверджений свідком ОСОБА_6 та ніким не спростований. Оскільки, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то договори дарування повинні бути скасовані.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази вказаного мають місце в матеріалах справи на аркушах 139-141, 143,144).
Від третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.(а.с.142)
Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка на якій він розташований, згідно витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номерами 22659250 від 06 травня 2009 року, 29700028 від 18 квітня 2011 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку, належали ОСОБА_1 на праві власності. Вказане нерухоме майно, за договорами від 28 квітня 2011 року, було подаровано ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_4 За довіреністю від 13 березня 2009 року ОСОБА_1 уповноважив свою дружину ОСОБА_6 розпоряджатися всім майном, купувати, продавати, обмінювати, закладати, передавати в іпотеку.(а.с. 46, 51, 73, 74, 102)
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що факт продажу будинку та земельної ділянки не доведено.
Даний висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі, оскільки сторони при укладенні договору дарування діяли добровільно, перебували при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлювали значення своїх дій та розуміли обставини. Договори дарування нерухомого майна були підписані безпосередньо позивачем, а не його дружиною.
З огляду на зазначене доводи ОСОБА_1, що він довіреністю від 13 березня 2009 року, уповноважив свою дружину ОСОБА_6 розпоряджатися всім майном і що саме вона займалася укладенням договорів - неспроможні.(а.с.46, 49)
Доводи апеляційної скарги, що саме його дружина з відповідачем обговорювала вид договору та його умови і за згодою з дружиною він підписав договір дарування, вважаючи, що підписує договір купівлі-продажу непереконливі та не ґрунтуються на законі.
Відповідно ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Згідно п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК ( 435-15 ) необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Проте, дружина позивача не була стороною правочину і не була наділена довіреністю позивача повноваженнями укладати договір дарування.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді: О.М. Пономарьова
Л.І. Соломаха