У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.08.06 Справа №6/25-Б
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
кредиторів - не з’явився
боржника - не з’явився
- Каїрської сільської ради, с.Каїри Горностаївського району Херсонської області, - не з’явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу ліквідатора банкрута - Охременка В.М.
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2006року
у справі № 6/25-Б
про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпро”, с.Каїри Горностаївського району Херсонської області
Установив:
Постановою господарського суду Херсонської області від 17.02.2004р.(суддя Пригуза П.Д.) боржника - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпро”, с.Каїри Горностаївського району Херсонської області, визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор.
У січні 2006р. до місцевого господарського суду з письмовою скаргою на дії ліквідатора (т.2 а.с.79-80) звернувся Каїрський сільський голова, с.Каїри Горностаївського району Херсонської області, в якій просив вилучити з ліквідаційної маси підприємства-банкрута об’єкти комунальної інфраструктури – сільський будинок культури з комплектом стільців, які знаходяться в кінозалі, тир, пам’ятник Леніну, внутрішньогосподарські шляхи та три дамби, винести ухвалу про заборону відчуження зазначеного майна, зобов’язати ліквідатора банкрута здійснити передачу зазначеного майна до комунальної власності Каїрської територіальної громади.
На підставі ухвали суду від 20.01.2006р. скарга прийнята до розгляду, призначене засідання суду на 23.02.2006р.
Розглянувши вказану скаргу, суд першої інстанції її задовольнив, зобов’язав ліквідатора передати до комунальної власності місцевої громади в особі сільської ради с.Каїри Горностаївського району Херсонської області сільський Будинок культури, стрілецький тир, пам’ятник Леніну, внутрішньогосподарські дороги та три дамби, та виключити вказані об’єкти із ліквідаційної маси банкрута.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ліквідатор Охременко В.М. оскаржив її в апеляційному порядку, просить апеляційний суд ухвалу скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні скарги Каїрської сільської ради на дії ліквідатора відмовити.
Заявник вважає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права. На його думку господарський суд не врахував те, що підприємство-банкрут не є колективним сільськогосподарським підприємством, що виключає можливість застосування положень п.8 ст.31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” і питання про передачу у власність територіальній громаді майна мало вирішуватися лише при реорганізації КСП. У разі ж застосування цих норм, вказані об’єкти у відповідності до п.4 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об’єктів соціальної сфери ..., затвердженого Постановою Кабміну України від 13.08.2003р. №1253, не були прийняті сільською радою у місячний термін. У відповідності до п.п.1, 3 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно його позбавлений.
Ліквідатор-особа, що подала апеляційну скаргу, представник Каїрської сільської ради, які були присутніми у першому засіданні суду – 08.06.2006р., підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
У судовому засіданні, що відбулося 08.06.2006р., оголошена перерва до 01.08.2006р. на 12-00год., але в судове засідання представники не з’явилися.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2115 від 31.07.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст.26 ч.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку (стаття в редакції Закону, яка діяла на момент розгляду справи у суді першої інстанції).
Відповідно до ст.4-1, 21 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Сторонами в судовому процесі-позивачами і відповідачами-можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).
Виносячи оскаржувану ухвалу в межах справи про банкрутство, господарський суд фактично прийняв рішення, яким зачіпаються майнові права та законні інтереси Каїрівської сільської ради - особи, яка не є стороною у справі про банкрутство.
Також слід зазначити, що при розгляді справ про банкрутство господарські суди не розглядають спори по суті, а лише встановлюють наявність чи відсутність грошових вимог кредиторів до боржника у розумінні положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Дійсно, відповідно до ст.24 цього ж Закону у ліквідаційній процедурі (що і є в даному випадку) господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Але фактично господарський суд прийняв рішення не по скарзі, а вирішив спір між двома господарюючими суб’єктами - підприємством-банкрутом в особі ліквідатора і Каїрською сільською радою про спонукання однієї сторони здійснити певні дії відносно іншої сторони щодо передачі майна.
Із змісту скарги Каїрського сільського голови до господарського суду та інших матеріалів вбачається, що в даному випадку якраз і виник спір щодо передачі майна у власність територіальної громади.
У справі про банкрутство господарським судом розглядаються лише ті вимоги, розгляд яких регламентований Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Цей Закон не передбачає порядку розгляду вимог про виключення майна зі складу ліквідаційної маси. Законом передбачено розгляд заяв кредиторів тільки по грошових зобов’язаннях. Розгляд вимог осіб, які зачіпають їх речові права у процедурі банкрутства, мають розглядатися у позовному провадженні. Кредитори з речовими вимогами не мають права приймати участі у розгляді справи про банкрутство.
Таким чином, якщо виникає спір щодо права власності на майно, яке з тих чи інших питань віднесено арбітражним керуючим до ліквідаційної маси, то спір повинен розглядатися виключно в позовному провадженні, в якому в повній мірі застосовуються засоби захисту, в тому числі і ті, що передбачені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Про зазначене свідчить і така ж правова позиція суддів Судової палати з розгляду справ про банкрутство Вищого господарського суду України, зокрема, висновки, яких дійшла колегія суддів ВГСУ у справі №30/289 (постанова від 03.08.2005р.).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст. 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ліквідатора задовольнити, ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.02.2006р. у справі № 6/25-Б – скасувати, скаргу Каїрського сільського голови на дії ліквідатора від 12.01.2006р. №10/25 відхилити.
Справу передати на розгляд господарського суду Херсонської області.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.