У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.08.06                                                                                       Справа №25/55

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників сторін: кредитора- Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, - Овчарука О.О., головного юрисконсульта, дов. №321/102 від 29.12.2005р.

боржника  -  не з’явився

представника розпорядника майна боржника Іщенка В.Д. - Хинельова А.Ф., дов. №09 від 20.03.2006р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.04.2006р.

у справі №  25/55

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольгаз”, м.Мелітополь Запорізької області

                                                            Установив:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003р. за заявою Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, порушено провадження у справі №25/55 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольгаз”, м.Мелітополь Запорізької області, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначене підготовче засідання суду.

Ухвалою місцевого господарського суду від 27.11.2003р. провадження у справі зупинено(а.с.80 т.1). Ухвалою суду від 14.05.2004р. провадження у справі поновлено.

30.06.2004р. відбулося підготовче засідання суду першої інстанції (а.с.101-102 т.1), згідно з яким визнані грошові вимоги ДК„Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” у розмірі – 2.858.082грн.15коп., призначені розпорядник майна боржника, попереднє та наступні засідання суду.

Відповідно до ухвали господарського суду від 29.07.2005р.(а.с.98 т.7) на підставі пропозиції постійно діючої комісії при Міністерстві економіки України (а.с.87, 95 т.7) припинені повноваження попереднього розпорядника майна і призначено іншого – Іщенка В.Д., який має ліцензію арбітражного керуючого.

Ухвалою суду від 17.10.2005р. за результатами попереднього засідання (суддя Дьоміна А.В., а.с.22-23 т.8) затверджений реєстр вимог конкурсних кредиторів, зобов’язано розпорядника майна скликати перші збори кредиторів, призначено наступне засідання суду.

25.10.2005р. на перших загальних зборах кредиторів обраний комітет кредиторів у складі трьох членів: 1) НАК „Нафтогаз України”, м.Київ, 2) ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” та 3) ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

Комітетом кредиторів від 22.03.2006р. за №31/27-3680 (а.с.14 т.9) до господарського суду заявлено клопотання про призначення розпорядником майна Ховріна Ю.А., до якого долучений лист Міністерства економіки України від 07.03.2006р. за №69-23/305(а.с.12 т.9), згідно з яким погоджена кандидатура розпорядника майна боржника – Ховріна Ю.А., та протокол засідання комітету кредиторів №4 від 16.03.2006р., згідно з рішенням якого прийнято звернення до господарського суду про недоцільність призначення арбітражного керуючого Іщенка розпорядником боржника на повторний шестимісячний строк, і призначення іншого розпорядника майна – Ховріна Ю.А.

Також боржником подане клопотання (а.с.28 т.9) про продовження терміну процедури розпорядження майном на строк, визначений п.3.4 ст.3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, до 01 вересня 2006р.

Розглянувши у судовому засіданні, яке відбулося 17.04.2006р.(а.с.58-60 т.9), зазначені клопотання, господарський суд Запорізької області клопотання голови комітету кредиторів про призначення розпорядником майна іншого арбітражного керуючого – Ховріна Ю.А. залишив без задоволення, а клопотання керівника щодо продовження строку розпорядження майна задовольнив, продовжив цей строк до 01.09.2006р. та продовжив повноваження арбітражного керуючого – Іщенка В.Д.

Не погоджуючись з таким рішенням господарського суду, один з кредиторів – Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 17.04.2006р. змінити, задовольнити клопотання комітету кредиторів ВАТ „Мелітопольгаз” про призначення в якості розпорядника майна іншого арбітражного керуючого – Ховріна Ю.А.

На думку заявника апеляційної скарги розпорядник майна не вживає заходів для захисту інтересів кредиторів та боржника. Продаж майна останнього за зниженою ціною відповідає інтересам лише потенційного покупця, що викликає сумнів в неупередженості Іщенка В.Д. при виконанні функцій розпорядника майна ВАТ „Мелітопольгаз”. Під час виконання останнім своїх функцій, без попередньої підготовки всіх документів, за значно заниженою ціною та без повідомлення комітету кредиторів було погоджено договір від 13.09.2005р. №04/15 на реалізацію одного з ключових майнових активів боржника-газонаповнювальної станції. І лише після того, як така інформація стала відома кредиторам, то протоколом засідання комітету кредиторів від 25.10.2005р. арбітражного керуючого було зобов’язано терміново відкликати свої погодження на цей договір, що було ним і зроблено.

У відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна – Іщенко В.Д. зазначив, що не згодний з висновками, викладеними в апеляційній скарзі, з наступних підстав.

На жодне засідання комітету кредиторів, які проводилися у м.Києві, він, як розпорядник майна, не був запрошений, а тому не міг звітуватися про проведену роботу. Звіт про роботу, аналіз фінансового стану боржника надсилався ним неодноразово до господарського суду, за участю розпорядника майна підписувалися десятки угод на поставки газу з одним із кредиторів – головою комітету кредиторів – ДП „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, і про хід процедури розпорядження майном цей кредитор був поінформований, а тому такі твердження заявника апеляційної скарги не відповідають дійсності. У матеріалах справи є повна інформація про хід справи про банкрутство боржника. В ході процедури розпорядження майном за згодою розпорядника майна – Іщенка В.Д. майно боржника не продавалося. Звинувачення апелянтом розпорядника майна – Іщенка в тому, що він нібито намагався продати газонаповнювальну станцію без належного дозволу, останній спростовує тим, що дозвіл на продаж ГНС був наданий головою правління НАК „Нафтогаз України”, який пред’явив йому керівник ВАТ „Мелітопольгаз”, і лише після того, як комітет кредиторів заборонив відчужувати ГНС, торги були відмінені.

У судовому засіданні представники особи, що подала апеляційну скаргу, арбітражного керуючого підтримали  доводи та заперечення, що викладені у скарзі та відзиві на неї.

Інші кредитори у справі не використали наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні. Про час та місце слухання справи сторони повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, що надають можливість в порядку ст.75 ГПК України розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших кредиторів.

Від представника особи, що подала апеляційну скаргу, у судовому засіданні, що відбулося 07.06.2006р., надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки про день розгляду скарги кредитор дізнався лише 06.06.2006р., і не зміг підготуватися належним чином до засідання суду та надати витребувані документи.

Колегія суддів задовольнила це клопотання та відклала розгляд апеляційної скарги до 01.08.2006р. на 11-30год., про що винесена ухвала.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 31.07.06р. №2114 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши учасників судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст.3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий є однією із допоміжних фігур процедури банкрутства. Через нього здійснюється реалізація зв’язків між сторонами, господарським судом та іншими учасниками відносин банкрутства. Від організації роботи арбітражного керуючого, від його особистих якостей може залежати доля господарюючого суб’єкта – боржника. Закон встановив, що арбітражний керуючий – це фізична особа, яка призначається господарським судом виконувати процедуру банкрутства. Така особа може здійснювати свої функції у трьох якостях: розпорядника майна, керуючого санацією і ліквідатора. Підставою для виникнення правовідносин  арбітражного керуючого є судовий акт - ухвала господарського суду.

Зазначена норма Закону встановлює обмеження на призначення арбітражного керуючого. Це пов’язано з тим, щоб арбітражний керуючий був незаінтересованим, об’єктивним і незалежним. Такі вимоги є правовими гарантіями.

Зокрема, відповідно до абз.23 ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражним керуючим не може бути призначена заінтересована особа: - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у  родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Тобто цей перелік є вичерпним. До жодної із зазначених ознак арбітражний керуючий Іщенко В.Д. не відноситься.

Крім того, відповідно до пунктів 8 і 9 ст.3-1, ст.13 Закону невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди  боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії.

Про невиконання або неналежне виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців.

Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Згідно з п.2 ст.2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих /розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів/ для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як свідчать матеріали справи (а.с.87 т.7), призначивши розпорядником майна у справі арбітражного керуючого Іщенка В.Д., господарський суд таким чином погодився з запропонованою кандидатурою державного органу з питань банкрутства.

Щодо відмови судом в подальшому у призначенні розпорядником майна запропонованої державним органом з питань банкрутства та комітету кредиторів кандидатури арбітражного керуючого Ховріна Ю.А.(а.с.12 т.9), то колегія суддів зазначає, що жодний законодавчий акт, в тому числі і спеціальний - Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає призначати тільки того розпорядника  майна, якого рекомендує комітет кредиторів або пропонує державний орган з питань банкрутства.

Відповідно до п.8 ст.16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до компетенції комітету кредиторів належить рішення про: звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Але такі клопотання можуть бути і не задоволені судом. Тобто, вирішальне слово  при розгляді таких клопотань залишається тільки за судом, а не  за  комітетом  кредиторів чи державним органом з питань банкрутства.

Вибір кандидатури арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та його призначення, припинення (усунення) повноважень на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство належить виключно суду, а не комітету кредиторів, а тим більше - не окремим  кредиторам, боржнику чи іншим учасникам процесу, які можуть тільки пропонувати ту чи іншу кандидатуру арбітражного керуючого.

Про це свідчить законодавство про банкрутство та судова практика Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Ділові якості арбітражних керуючих, їх досвід в роботі краще знає тільки суддя, який розглядає справи про банкрутство, а не кредитор чи інші учасники процесу. Комітет кредиторів запропонував кандидатуру розпорядника майна – Ховріна, якого суддя не знає. Більше того, Закон не вимагає від державного органу з питань банкрутства повторного надання кандидатури розпорядника майна у разі, якщо строк розпорядження майном, встановлений Законом, необхідно продовжити.

Державний орган з питань банкрутства як зазначено вище, погодив кандидатуру Іщенка В.Д. щодо виконання повноважень розпорядника майна, і наступне погодження може бути тільки в разі припинення повноважень розпорядника майна в силу різних обставин: перехід до іншої процедури тощо. Але господарський суд не припиняв його повноважень.

Вимагаючи від суду апеляційної інстанції зміни оскаржуваної ухвали та задоволення клопотання комітету кредиторів про призначення розпорядником майна Ховріна Ю.А., заявник посилається на те, що розпорядником майна Іщенком В.Д. не здійснюються дії, передбачені Законом.

Але матеріали свідчать про протилежне, розпорядником майна здійснювався аналіз фінансової діяльності боржника у серпні 2005р., березні 2006р.(а.с.104-140 т.7, а.с.91-119 т.9), та виконувалися інші передбачені Законом дії.

Колегія суддів зазначає, що частина 9 статті 13 Закону зобов’язує розпорядника майна аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, але не зобов’язує складати письмову оцінку або звіт такого аналізу.

Заявником апеляційної скарги не надано суду апеляційної інстанції жодного документального доказу, який би свідчив про неналежне виконання розпорядником майна покладених обов’язків. Його доводи основані тільки на припущеннях.

Таку поведінку заявника апеляційної скарги колегія суддів розцінює як намагання нав’язати господарському суду „свого” арбітражного керуючого.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на те, що розпорядник майна Іщенко безпідставно дав згоду керівникові боржника на реалізацію газонаповнювальної станції (хоча вона так і не була реалізована в подальшому) спростовується наступним.

Відповідно до ст.13 ч.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Тобто, Закон допускає можливість відчуження майна у процедурі розпорядження майном при певних умовах: виключно за погодженням з розпорядником майна.

А тому враховуючи існування заборгованості по заробітній платі перед працівниками у розмірі – 249.000грн., з метою її погашення і зняття тим самим соціальної напруги у трудовому колективі, керівник боржника за згодою розпорядника майна та з дозволу спостережної ради товариства, НАК „Нафтогаз України”, про що свідчить лист НАК „Нафтогаз України” від 03.08.2005р. за №10/6-1585,  в порядку ст.13 ч.13 Закону намагався продати ГНС.

Але цього з ряду причин здійснено не було, а тому порушення як такого, як зазначив заявник апеляційної скарги, не було скоєно.

Оскаржувана ухвала не суперечить нормам чинного законодавства, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                     Постановив:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.04.2006р. у справі № 25/55 - без змін.  

Справу  передати  на розгляд  господарського  суду  Запорізької області.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.