У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.07.06                                                                                       Справа №8/63д/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Федоров І.О.    , Шевченко Т. М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.,

за участю представників:

позивача: Прохода І.В., довіреність № 22/120 від 29.11.2005 р.,

відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області 10.04.06р. у справі №8/63д/06

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: Селянського фермерського господарства “Мрія”, с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області,

про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 020 грн.

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1953 від 18.07.2006 р. колегією суддів у складі: головуючого судді Федорова І.О. (доповідач), суддів: Шевченко Т.М., Яценко О.М., справу № 8/63д/06 прийнято до свого провадження.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилося без застосування технічної фіксації судового процесу, за його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.2006 р. у справі №8/63д/06 (суддя Попова І.А.) відмовлено в позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до СФГ «Мрія» про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення штрафних санкцій у розмірі 1020 грн. Рішення мотивовано тим, що позивач звернувся з позовом за межами 5-ти річного строку здійснення контролю за виконанням умов договору № 143.

Позивач з даним рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що судом порушено норми матеріального права. На підтвердження своїх доводів посилається на те, що судом не були взяті до уваги положення ст. 526 ЦК України, оскільки позивачем було встановлено повне невиконання відповідачем умов договору № 143 від 29.12.1998 р., про що складено акт № 01-23/2682 від 11.08.2005 р. Стаття 23 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та п. 135 Державної програми приватизації на 2000-2002 р.р. передбачає здійснення контролю органами приватизації за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосування санкцій, передбачених чинним законодавством, та мають можливість у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору. Щодо закінчення 5-річного строку для здійснення контролю регіональним відділенням, то відповідно до п. 1.4.3 наказу ФДМУ від 19.08.1998 р. № 1649, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу № 143 від 25.12.1998 р., орган приватизації повинен забезпечити зняття з контролю кожного конкретного договору купівлі-продажу тільки у разі повного виконання його умов незалежно від терміну дії договору або в разі його розірвання. Наказом ФДМУ від 27.02.2004 р. № 372 це положення більш конкретизоване, так п. 5.1 передбачає зняття з контролю кожного конкретного договору у разі повного виконання його умов (незалежно від термінів їх виконання, визначених договором), що підтверджується актом підсумкової перевірки; рішення суду щодо розірвання договору (або визнання його недійсним) та повернення об’єкта у державну власність (після виконання рішення суду); рішення суду про те, що зобов’язання покупця, визначені договором, слід вважати виконаними. Крім того, ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами, а п. 4 ст. 631 цього ж кодексу визначає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, задовольнивши позов.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не направив, в судове засідання його представник не з’явився, про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і, оскільки згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, розгляд скарги можливий без присутності представника відповідача.

Суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.1998 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області (Продавець) та СФГ «Мрія» (Покупець) укладено договір № 143 (а.с. 6) купівлі-продажу державного майна на аукціоні (далі – Договір).

Згідно п. 1 цього Договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю державне майно – незавершене будівництво бази управління експлуатації Приазовської зрошувальної систем, розташоване на земельній ділянці площею 2,41 га за адресою: 332311, м. Мелітополь, Каховське шосе, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Згідно п. 1.5 Договору зазначений об’єкт продано за 120 грн.

Нотаріально посвідчено цей Договір було 30.12.1998 р.

Пунктом 5.1.3 Договору сторони передбачили обов’язок покупця протягом 6 місяців з моменту підписання Договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо оформлення права забудовника на об’єкт.

А відповідно до п. 5.2 Договору покупець зобов’язаний надавати на вимогу продавця всі необхідні матеріали, відомості, документи про виконання покупцем умов цього договору.

Пунктом 6.1 Договору на продавця покладено обов’язок здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору на протязі п’яти років з моменту його нотаріального посвідчення.

11 серпня 2005 р. позивач направив відповідачу лист № 01-23/2682 (а.с. 12), в якому вимагав від відповідача надання до 20.08.2005 р. звіту про виконання зазначених зобов’язань та завірені копії документів, що підтверджують їх виконання.

Відповідна інформація до позивача не надходила.

Телефонограмою № 67 від 31.10.2005 р. (а.с. 17) позивач проінформував відповідача про проведення 01.11.2005 р. перевірки виконання умов Договору та про необхідність направлення відповідачем свого уповноваженого представника для огляду об’єкта Договору.

01 листопада 2005 р. позивачем, за відсутності представника позивача, складено Акт обстеження об’єкта Договору, відповідно до якого було встановлено наступне. Голова СФГ «Мрія» з питань переоформлення права забудовника на об’єкт Договору до Мелітопольської райдержадміністрації не звертався. Звернувся до райдержадміністрації тільки 15.08.2005 р. з заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 2,41 га для розміщення та обслуговування господарчого двору. Також встановлено, що об’єкт Договору не використовується.

25 листопада 2005 р. позивачем проведено поточну перевірку виконання відповідачем умов Договору, за результатами якої складено Акт № 213 (а.с. 10). Згідно п.3.3 та п. 5.2 цього Акту відповідачем не виконано умови Договору щодо переоформлення права забудовника на об’єкт, яке повинно було бути виконано до 30.06.1999 р., а також щодо надання інформації про виконання умов Договору на запит позивача № 01-23/2682 від 11.08.2005р.

Листом від 29.11.2005 р. позивач направив відповідачу зазначений Акт поточної перевірки № 213 для ознайомлення та підписання, однак відповідач підписаного примірника або іншої відповіді до позивача не направляв.

Також позивачем надано лист Мелітопольської районної державної адміністрації №1223/17 (а.с. 29), який надано на запит позивача № 01-23/2681 від 11.08.2005 р., з якого вбачається, що голова СФГ «Мрія» звернувся 15.08.2005 р. до райдержадміністрації з заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 2,41 га для розміщення та обслуговування господарчого двору на земельній ділянці придбаного об’єкту. Розгляд цієї заяви перенесений на 06.10.2005 р. З питань переоформлення права забудовника на об’єкт Договору позивач не звертався.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини справи підтверджують, факт невиконання відповідачем покладених на нього пунктами 5.1.3 та 5.2 Договору зобов’язань, оскільки ним в 6-місячний строк не здійснено оформлення права забудовника на об’єкт Договору, а також не надано відомостей про виконання умов Договору на вимогу позивача № 01-23/2682 від 11.08.2005 р.

Згідно п. 7.3 Договору за невиконання в строк зобов’язань, обумовлених в п.п.5.1.3, 5.2 Договору покупець сплачує штраф в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний випадок.

Пунктом 11.3 Договору встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або арбітражного суду.

Претензією № 01-22/36 від 12 січня 2006 р. (а.с. 14) позивач запропонував позивачу сплатити штрафні санкції у розмірі 1020 грн., розірвати Договір та повернути об’єкт приватизації.

Дані вимоги відповідачем виконані не були.

Виявлені порушення позивачем умов договору, а саме: пунктів 5.1.3 та 5.2 обумовили подання позивачем даного позову про розірвання Договору, повернення майна та стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 020 грн.

Колегія суддів вважає, що в задоволенні цих вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ст. 71 ЦК Української РСР, що діяв на момент укладення договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст. 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як випливає з п. 5.1.3 відповідач повинен був підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо оформлення права забудовника на об’єкт протягом 6 місяців з моменту підписання Договору, тобто до 29.06.1999 р.

Враховуючи це, а також те, що Договором на відповідача було покладено обов’язок здійснювати контроль за його виконанням, він повинен був дізнатися про порушення відповідачем свого обов’язку вже 30.06.1999 р., тобто наступного дня після закінчення строку, протягом якого право забудовника повинно було бути переоформлено.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій в розмірі 510 грн. за порушення п. 5.1.3 Договору і, відповідно, про розірвання умов Договору саме з цієї підстави, скінчився 29.06.2002 р.

Статтею 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

А згідно ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Доказів поважності причин пропуску цього строку позивач суду не надав, а в судовому засіданні апеляційної інстанції його представник заявив, що не вважає строк позовної давності пропущеним, оскільки, на його думку, він закінчується 30.12.2006 р. Зазначив, що 5-річний строк здійснення контролю продовжує позовну давність і право на позов виникає саме в останній день цього строку – 30.12.2003 р. (30.12.1998 р. (день посвідчення договору) + 5 років).

Колегія суддів не погоджується з цими доводами, оскільки інший, ніж загальний, строк позовної давності за даними вимогами чинним законодавством не передбачений, а посилання на договір, як на підставу для зміни цього строку суперечать нормам ст. 73 ЦК Української РСР, відповідно до якої зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.

Позов у даній справі подано 16.02.2006 р., тобто поза межами строку позовної давності за вказаними вимогами про стягнення 510 грн. за порушення п. 5.1.3 Договору та розірвання Договору з цієї підстави, а тому в цій частині позову слід відмовити через пропуск позивачем строку позовної давності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що до даного спору не можуть бути застосовані правила про позовну давність, встановлені Цивільним Кодексом України від 16.01.2003 р., оскільки строк пред’явлення даного позову сплив до набрання чинності цим Кодексом (п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 р.).

Щодо інших вимог - про стягнення штрафних санкцій у розмірі 510 грн. за невиконання відповідачем п. 5.2 Договору та розірвання Договору саме з цієї підстави, слід зазначити таке.

Як встановлено судом, згідно п. 6.1 Договору на продавця покладено обов’язок здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору на протязі п’яти років з моменту його нотаріального посвідчення. Таким чином, останнім днем, коли позивач мав право здійснювати перевірку виконання відповідачем умов договору та вимагати сплати ним штрафних санкцій є 30.12.2003 р.

Однак в порушення цих положень Договору позивач здійснив поточну перевірку стану виконання Договору 25.11.2005 р., що підтверджується Актом № 213, який є підставою даного позову. Отже, позивачем перевищено свої повноваження, які випливають з п. 6.1 Договору, оскільки перевірку проведено поза межами встановленого строку здійснення контролю, а тому в нього відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 510 грн. за невиконання умов п. 5.2 Договору та про його розірвання з цієї підстави.

Слід зазначити, що позивач раніше звертався до господарського суду з позовом про стягнення 510 грн. штрафу за невиконання умов п. 5.2 даного Договору, але на підставі іншого Акту поточної перевірки № 116 від 22.03.2002 р., тобто за порушення виявлені за інший період - з моменту укладення договору до 22.03.2002 р., і в його задоволенні було відмовлено рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2004 р. у справі №8/178, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2004 р. (а.с. 21).  Підставою для відмови в позові по справі №8/178 також було те, що у позивача закінчився строк здійснення контролю за виконанням Договору, що позбавило його права застосовувати до відповідача штрафні санкції; та те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу пропозиції надати звіт щодо виконання умов Договору.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що також слід відмовити і в задоволенні позовних вимог про повернення майна, що було об’єктом Договору, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про розірвання Договору.

Посилання позивача на накази Фонду державного майна України від 19.08.1998 р. № 1649 та від 27.02.2004р. № 372 не приймаються колегією суддів, оскільки вони регламентують Порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації і не змінюють чинне законодавство, зокрема, щодо строків позовної давності та встановлених конкретними договорами відповідних строків здійснення контролю за виконанням їх умов. Крім того, слід зазначити, що положення цих наказів щодо того, коли договори купівлі-продажу можуть бути зняті з контролю державними органами приватизації, покликані забезпечити здійснення цими органами більш ретельного та суворого контролю з метою своєчасного виконання покупцями зобов’язань за договорами купівлі-продажу державного майна.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення місцевого господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2006 р. у справі № 8/63д/06 – без змін.

  

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Федоров І.О.  

 Шевченко Т. М.  Яценко О.М.