У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.07.06 Справа №19/183
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Кагітіна Л.П. , Хуторной В.М.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників сторін:
кредитора - Калиниченка В.В., дов. №254/10/10 від 18.05.2006р.
боржника – не з’явився
військового прокурора - Чалого М.Г., посвідчення №246 від 23.08.2005р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Бердянськ
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.04.2006р.
у справі № 19/183 (04)
про банкрутство Державного підприємства „Пансіонат-профілакторій „Арктика +”, м.Бердянськ Запорізької області
Установив:
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2004р.(суддя Даценко Л.І.) порушено провадження у справі №19/183 про банкрутство Державного підприємства „Пансіонат-профілакторій „Арктика +”, м.Бердянськ Запорізької області, призначене підготовче засідання суду, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалами того ж суду від 22.11.2004р. (т.2 а.с.10) провадження у справі зупинено, а від 06.01.2005р.- поновлено (т.2 а.с.16), підготовче засідання призначено на 30.01.2005р.
Згідно з ухвалою суду від 31.01.2005р. підготовче засідання суду відкладено до 16.02.2005р. Ухвалою суду від 16.02.2005р. провадження у справі знову зупинено (т.2 а.с.21, 46), а ухвалою від 12.10.2005р. поновлено (т.2 а.с.56), призначене підготовче засідання на 24.10.2005р., ухвалами від 24.10.2005р., 07.11.2005р. (т.2 а.с.77, т.3 а.с.49) підготовче засідання відкладалось. Ухвалою господарського суду від 30.03.2006р.(т.4 а.с.16) підготовче засідання призначене на 10.04. 2006р.
За результатами підготовчого засідання, яке відбулося 10.04.2006р., місцевий господарський суд провадження у справі припинив на підставі п.2 ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки заява кредитора подана до реорганізованої особи.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ініціюючий кредитор - Бердянська міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, аргументуючи свої доводи тим, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що сума заборгованості боржника перед кредитором є меншою, ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, борг фактично складає на загальну суму 931609грн.31коп. Також зазначає, що суд першої інстанції помилково вважає боржника ліквідованим, оскільки юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а на даний час боржник має статус юридичної особи та зареєстрований у державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується відповідними документальними доказами.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.05.2006р., колегією суддів здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни сторони у справі-Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції на її правонаступника-Бердянську об’єднану державну податкову інспекцію, також розгляд апеляційної скарги відкладений до 25.07.2006р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника боржника, та необхідністю надання кредитором документальних доказів щодо строків виникнення податкової заборгованості, про що винесена відповідна ухвала.
Боржник не забезпечив явки у судове засідання свого представника, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.
Військовий прокурор також вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу – без змін.
Представник кредитора та військовий прокурор підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі і відзиві на неї.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та матеріали справи за відсутності представника боржника, що не суперечить ст.75 ГПК України.
Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2020 від 24.07.2006р. справу № 19/183 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого Кричмаржевського В.А.(доповідача), Кагітіної Л.П. і Хуторного В.М.
Заслухавши пояснення представника особи, що подала апеляційну скаргу, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 1, 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможність - неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Як вбачається з матеріалів справи розмір податкової заборгованості боржника на день порушення провадження у справі про банкрутство становить 931.609грн.31коп., з яких борг з податку на прибуток – 26.664грн.28коп. (податок – 24.380грн.08коп. і пеня – 2.284грн.20коп.; - з податку на додану вартість – 77.793грн.45коп., в тому числі пеня у сумі – 1.450грн.59коп.; - з земельного податку – 42.097грн.67коп., в тому числі пеня – 4.601грн.22коп.; - фінансові санкції за проведення розрахункових операцій без використання РРО – 785.053грн.91 коп., в тому числі пеня – 136.079грн.33коп.
Пунктом 10 статті 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Але із долучених до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство матеріалів не вбачається, що кредитором у справі-податковою інспекцією вживалися заходи до отримання заборгованості.
Зокрема, як зазначив кредитор (т.1 а.с.20), заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 77.793грн.45коп. нарахована на підставі декларацій за 2002-2004р., поданих боржником податковому органу. Заборгованість з податку на землю – 42.097грн.67коп. розрахована податковим органом за 2003-2004р.р. Сума податкового боргу – 785.053грн.91коп., з яких 136.079грн.33коп. – пеня, складають фінансові санкції, нараховані згідно з рішенням податкового органу від 14.07.2001р.(т.1 а.с.17-19) за порушення боржником порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
А статтями 5 і 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації(п.5.1). Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (п.5.3.1). Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.5.4.1).
У разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності) (п.6.1).
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п.6.2.1).
Матеріали справи свідчать про те, що кредитором не вживалися передбачені вище заходи щодо погашення заборгованості боржником.
Пунктами 11.1 і 11.2 ст.11 „Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств” Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов’язаних з продажем активів, податковий орган зобов’язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов’язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до господарського суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Але як встановлено в ході судового розгляду, кредитором не приймалися заходи, передбачені у статті 11 Закону №2181.
У матеріалах справи (т.1 а.с.78-80) міститься копія листа кредитора – Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції від 23.02.2004р. за вих.№1465/10/24 на адресу Міністра оборони України з пропозицією прийняти заходи щодо погашення податкової заборгованості боржником, який підпорядкований Міністерству оборони України.
Не одержавши відповіді (у справі докази відсутні), податкова інспекція зобов’язана була у встановлений статтею 11 Закону №2181 місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом, але з такою заявою податкова інспекція звернулася лише 22.10.2004р., що є порушенням встановленого законом місячного строку.
Поданню заяви про порушення справи про банкрутство у тому числі державних підприємств обов’язково повинно передувати вжиття активних заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому порядку (Закон №2181).
Порушення справи про банкрутство є крайнім і виключним заходом, коли наявна стійка неплатоспроможність боржника.
Стосовно безпідставного віднесення кредитором штрафу, пені та інших фінансових санкцій до податкового боргу при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство слід зазначити про таке.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
У вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов’язаннями за заявою податкових органів слід виходити з такого.
Закон не зазначає, які зобов’язання належить вважати податком і збором (обов’язковим платежем) і які саме суми мають враховуватися господарським судом при порушенні провадження у справі про банкрутство за такими вимогами.
Господарські суди не можуть застосовувати положення статті 1 Закону щодо визначення терміну „грошове зобов’язання” до зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), оскільки у частині 2 статті 1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Частиною другою статті 2 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що під податком і збором (обов’язковим платежем) слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому законі. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим законом, сплаті не підлягають.
Згідно зі статтею 13 Закону України „Про систему оподаткування” в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.
Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачене Законом України „Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають.
З огляду на наведене закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені), штрафних і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з положеннями Закону України „Про державну податкову службу в Україні” пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.
Таким чином, при порушенні справ про банкрутство суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій не враховуються.
Проте кредитори з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкцій, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника лише згідно з частиною 1 статті 14 Закону, тобто після опублікування в офіційному друкованому органі відповідного оголошення і протягом тридцяти днів від дня його опублікування.
Розмір штрафів і пені відповідно до частини другої статті 15 Закону має бути включений до реєстру вимог окремо та задовольнятися у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 31 Закону.
Викладене підтверджується Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004р. за №04-5/1193 та судовою практикою Вищого господарського суду України з розгляду справ про банкрутство, порушених за заявою податкових органів.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що включення пені, фінансових санкцій у суму податкового боргу при поданні заяви про порушення справи про банкрутство є безпідставним.
Колегія суддів також не може погодитись із висновком суду першої інстанції стосовно припинення провадження у справі на підставі п.2 ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” – у зв’язку з поданням заяви про визнання банкрутом реорганізованої особи.
Матеріали справи свідчать про те, що боржник – Державне підприємство „Пансіонат-профілакторій „Арктика +” на момент розгляду справи у суді першої інстанції зареєстрований як юридична особа під кодом- 24969266 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Станом на 24.05.2006р. підприємство не виключено з ЄДРПОУ, тобто воно існувало як юридична особа.
А відповідно до ст.33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, ст.ст. 104, 110 Господарського кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, або ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Посилання суду першої інстанції як на доказ припинення боржника як юридичної особи - рішення господарського суду м.Києва у справі №18/13 від 24.03.2005р., яким визнані недійсними з моменту прийняття Статутні документи боржника, є безпідставними, оскільки, як зазначено вище, єдиним доказом припинення або ліквідації юридичної особи є внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
А тому припинення провадження у справі саме за статтею 40 п.2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є неправомірним.
Припинення провадження у цій справі підлягає на підставі п.1ст.80 Господарського процесуального кодексу України, так як податковий орган не вжив заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” порядку, а також при поданні заяви про порушення справи про банкрутство безпідставно включив до суми податкового боргу пеню та фінансові санкції.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі, але вважає за необхідне змінити, з врахуванням вищевикладеного, його мотивувальну частину, а саме, виключити з неї посилання місцевого господарського суду на п.2 ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що стало підставою для припинення провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Бердянськ Запорізької області, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.04.2006р. у справі № 19/183(04) - без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Кагітіна Л.П. Хуторной В.М.