Єдиний унікальний номер 253/2233/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5982/2014

Головуючий в 1 інстанції Гонтар А.Л.

Доповідач Биліна Т.І.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Биліни Т.І.,

суддів Пономарьової О.М., Соломахи Л.І.,

при секретарі Степаненко В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про участь батьків у додаткових витратах на дитину,

В С Т А Н О В И В :

24 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину інваліда. В обґрунтування позовних вимог, зазначила, що з нею проживає дитина, батьком якої є відповідач. На лікування дитини вона витрачає додаткові грошові кошти, тому просить стягнути з відповідача на її користь 3840,80грн., що відповідає ? частині понесених витрат.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 червня 2014 року позовні вимоги задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуті додаткові витрати на дитину в сумі 3840,80грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 червня 2014 року, ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначив, що позивач не довела призначення ліків які придбавалися для дитини. Позивач надала квитанції про сплату добровільних внесків на пожертву, а також докази вартості путівки для самої позивачки. Суд першої інстанції не звернув уваги, що він вже сплачує аліменти в розмірі ? частини свого доходу на користь позивачки на утримання доньки і що його сімейний стан змінився, він одружився, має іншу дитину, яка також потребує його утримання.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме телефонограмами за №,№2367, 2366 від 13.08.2014 року, зареєстрованими в журналі телефонограм Апеляційного суду, докази вказаного мають місце в матеріалах справи на аркушах 61, 62. Сторони надіслали до суду свої заяви про розгляд справи у їх відсутність.(а.с.63-66)

Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 08.07.2006 року знаходилися у шлюбі, мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є дитиною-інвалідом. 29.08.2012 року за рішенням суду шлюб між сторонами розірвано. Відповідач з 20.08.2013 року сплачує аліменти на користь позивача на утримання доньки. На підставі медичного висновку №1652 від 13 вересня 2013року дитина потребувала лікування, фінансування якого їй забезпечила позивачка.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач придбавала медичні препарати та понесла додаткові витрати у сумі 7681,60грн., внаслідок чого відповідач повинен їй відшкодувати 3840,80грн.

Проте, в повній мірі з вказаними висновками погодитися неможна, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, а як наслідок вони не відповідають обставинам справи. Вірно визначивши норми закону, які регулюють спірні відносини невірно їх застосував.

Частиною 1 ст. 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що до передбаченої ст.185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначити у твердій грошовій сумі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час задоволення позовних вимог судом першої інстанції до розрахунку увійшли грошові суми, понесені позивачкою на добровільні внески, на медичні препарати доцільність застосування яких не була рекомендована лікарем та вартість путівки для матері дитини.

З матеріалів справи, а саме з виписки з історії хвороби №8770 КЛПУ Обласної клінічної лікарні про перебування на лікуванні з 08.08.2013 року по 23.08.2013 року вбачається, що дитині рекомендовано наступні препарати: денол, фітосбір, насіння льону, бебінорм, пековіт, галстена. З медичного висновку №1652 про дитину - інваліда віком до 16 років від 13.09.2013 року Центру первинної медико-соціальної допомоги м.Дружківка вбачається, що наявне захворювання дитини відповідає розділу ХХ п.п.3.49 п.3 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей інвалідів віком до 16 років, затвердженого спільним наказом МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 8.11.2001 року №454/471/516(а.с.12,37)

На підтвердження понесених додаткових витрат позивач надала фіскальні чеки з яких вбачається, що нею витрачено:

- 133,85грн. на препарати бебінорм, пековіт(а.с.7)

- 395,00грн та 245,00 грн. на дослідження - обстеження дитини. (а.с.8,9)

- 93,70грн. на препарати денол, галстена.(а.с.11)

Загальна вартість понесених додаткових витрат, підтверджених належним чином дорівнює 867,55грн. і саме на її половину - 433,78грн. має право претендувати позивач.

Апеляційний суд не приймає до уваги витрати на придбання путівки для дорослого в сумах 1800грн. та 2520,00 грн., та решту витрат в сумі 2494,05грн., як такі, що не підтверджені належним чином та не передбачені положеннями закону.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги, що вартість путівки для самої позивачки не може бути стягнута з відповідача, обґрунтовані, оскільки це не передбачено законом.

Доводи апеляційної скарги що позивач не довела призначення ліків які придбавалися для дитини частково обґрунтовані і саме з урахуванням цієї обставини судом визначена сума, як така, що підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 433,78грн.

Відповідно до положень ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги що суд першої інстанції не звернув уваги, що він вже сплачує аліменти в розмірі ? частини свого доходу на користь позивачки на утримання доньки і що його сімейний стан змінився, він одружився, має іншу дитину, яка також потребує його утримання - неспроможні та не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вище зазначене, оскаржуване рішення необхідно змінити, та стягнути з відповідача ОСОБА_1 належним чином підтверджені витрати в сумі 433,78грн.

У відповідності до ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд приймає до уваги, що позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у сумі 40 грн., які просила стягнути з відповідача.

Враховуючи, що судовий збір при зверненні до суду з позовною заявою майнового характеру дорівнює 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243,60 грн., з відповідача ОСОБА_1. підлягає стягненню 243,60 гривні., з яких на користь позивача, враховуючи пропорційність задоволення позовних вимог, підлягає стягненню 27,51грн., а на користь держави 216,09грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 червня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Дружківка, Донецької області на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м.Дружківка, Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 додаткові витрати на дитину в сумі 433(чотириста тридцять три)гривні 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Дружківка, Донецької області на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м.Дружківка, Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в сумі 27(двадцять сім)гривень 51 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 216 (двісті шістнадцять) гривень 09 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: О.М. Пономарьова

Л.І. Соломаха