Справа № 22ц-56/2007 Головуючий у першій інстанції - ЗАРІЧНА Л.А.
Категорія - цивільна Доповідач - ІВАНЕНКО Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: ШКОЛЬНОГО В.В., СТРАШНОГО М.М,
при секретарі: ПАЦ Т.М.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2006 р. скасувати і справу направити на новий розгляд,
Оскаржуваним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, щомісячно починаючи із 14 квітня 2006 р. і до 01 лютого 2008 p., вирішено питання про судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушені норми матеріального права, а саме ч. 5 ст. 75, ч. 2 ст. 76 СК України. Вказує на те, що суд не врахував того факту, що позивачка отримала інвалідність через 1,5 року після розірвання шлюбу і він не має змоги утримувати позивачку, оскільки її дохід буде перевищувати прожитковий мінімум в Україні, в той час як його прожитковий мінімум набагато менший від прожиткового мінімуму у Білорусі, Вважає, що наведені обставини не давали суду підстав для стягнення аліментів.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які скаргу підтримали і просили рішення скасувати, пояснення представника позивачки - ОСОБА_2, яка проти задоволення скарги заперечувала, та дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги. якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно п. 2 ст. 76 СК України, після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували з 9 липня 1988 р. в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Прилуцького міського суду від 15 вересня 2003 р. розірвано шлюб між ними,
Відповідно до пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень до СК України, Розділ V „Акти громадянського стану" КпШС України зберігає свою чинність у частині, що не суперечить СК України, до прийняття спеціального закону,
Згідно положень ч. 1 ст. 158 Розділ V „Акти громадянського стану" КпШС України, розірвання шлюбу підлягає реєстрації в державних органах реєстрації актів громадянського стану.
Розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано відділом РАЦС Прилуцького міського управління юстиції 26 березня 2004 p..
Як вбачається з матеріалів справи, 5 лютого 2004 р. ОСОБА_4 була встановлена II група інвалідності, розмір пенсії по інвалідності на час розгляду справи становив 317 грн. 17 коп..
Зважаючи на наведене, доводи апелянта щодо того, що інвалідність настала по збігу 1,5 річного строку після винесення рішення про розірвання шлюбу є безпідставними, а висновок суду про те, що інвалідність настала в період шлюбу є обґрунтованим.
Відповідачем по справі представлено лише довідку про його заробітну плату, яка складає 250000 білоруських рублів (а.с, 40) та довідку про те, що нинішня дружина ОСОБА_5 з 25.05.2006 р. перебуває на обліку в службі зайнятості, не працює та отримує допомогу по безробіттю (а.с. 46). Проте даних про розмір зазначеної допомоги ОСОБА_1 не надав суду. З копії трудової книжки ОСОБА_5 встановлено, що вона має працездатний вік 36 років, починаючи з 1989 року працювала і звільнилась з роботи лише 03.02.06 р. за згодою сторін (а.с. 47-48).
Крім того, в засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 представлені документи про те, що за надання медпослуг його нинішній дружині останнім було сплачено біля 80 000 російських рублів.
За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач матеріально спроможний надати допомогу бувшій дружині ОСОБА_4 та вірно стягнув аліменти в розмірі 1/6 частини всіх заробітку.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 вже мала захворювання на час реєстрації між ними шлюбу, та приховала від нього цю обставину у зв'язку з чим він не повинен платити аліменти, не можуть бути врахованими, оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2006 р, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.