Єдиний унікальний номер 256/4224/13-ц Номер провадження 22-ц/775/6011/2014
Головуючий в 1 інстанції Токарєва Н.М.
Доповідач Биліна Т.І.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Биліни Т.І.
суддів Пономарьової О.М., Смєлік С.Г.
при секретарі Тихомирові С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа орган опіки та піклування Калінінської районної у м.Донецьку ради про виселення з предмету іпотеки,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року задоволено частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку з прибудовою та надвірними побудовами та земельної ділянки розташованих за адресою АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат. В задоволенні вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку відмовлено.
В апеляційній ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначив, що відповідачі не отримували вимогу позивача про добровільне звільнення житлового будинку у відповідності до положень ст..40 Закону України «Про іпотеку». З наданого позивачем реєстру поштових відправлень не вбачається, що така вимога надсилалася на адресу відповідачів та була їм вручена. Позивачем не доведено, що усім відповідачам така вимога відправлялася.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме телефонограмами за №,№2440-2444 від 20.08.2014 року, зареєстрованими в журналі телефонограм апеляційного суду, докази вказаного мають місце в матеріалах справи на аркушах 152-157.
Представник позивача надіслав до суду заперечення в яких просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.(а.с.158-160)
Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 21 травня 2008 року сторони уклали кредитний договір із ОСОБА_1 за яким останній отримав кредит у вигляді кредитної лінії у сумі 80000доларів США зі сплатою 18% за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення кредиту 21.05.2018 року. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору між сторонами був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку будинок з надвірними побудовами та земельною ділянкою розташовані за адресою АДРЕСА_1. Внаслідок неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, рішенням Калінінського районного суду м.Донецька від 05.05.2011 року на вказане нерухоме майно звернуто стягнення. Позивач неспроможний реалізувати своє право щодо реалізації нерухомого майна, так як в ньому проживають відповідачі серед яких є неповнолітня дитина. Про необхідність звільнення квартири протягом одного місяця, позивач надсилав вимогу, яка відповідачами була проігнорована.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі, вірно визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини, застосував належний закон та дійшов до правильних висновків щодо часткового задоволення позовних вимог.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Із системного аналізу положень ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» випливає, що всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги у тому разі, якщо іпотекодержатель прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За таких обставин, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Вимоги закону про направлення мешканцям письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення не стосується виселення мешканців на підставі рішення суду про зверненням стягнення на предмет іпотеки, а стосується позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги, що позивач не направив відповідачам вимогу про добровільне звільнення житлового будинку не ґрунтуються на законі.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Суд першої інстанції розглянув цивільну справу з дотриманням загальних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст. 11 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді: О.М. Пономарьова
С.Г. Смєлік