Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Буцяка З.І.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Дубровицького районного суду від 19 червня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубровицького районного суду від 19 червня 2014 року в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі представник позивача вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що про застосування позовної давності відповідач із заявою до початку розгляду справи судом не звертався, тому у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

У спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна.

Судом встановлено, що 04 вересня 2008 року між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 та відкрито кредитну лінію на загальну суму 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач виконав умови договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань, станом на 19 березня 2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 22847,09 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в судовому засіданні суду першої інстанцій участі не брав і заяву про застосування строку позовної давності до ухвалення рішення місцевого суду не подавав, а тому у суду не було правових підстав для застосування такого строку.

Крім того, у відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року №6-126цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, пункт 7 частини 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст..ст.257,267, 526, 1064 ЦК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" задовольнити.

Рішення Дубровицького районного суду від 19 червня 2014 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" 22847,09грн. заборгованості за кредитним договором, що складається: 3000 грн. заборгованості по кредиту, 11247,94 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 7035 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та штрафу: фіксована частина - 500 грн., процентна складова - 1064,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" 365,40 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді: