АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2931 2006 рік Головуючий у 1 інстанції
РешетовВ.В.
Категорія 39 Доповідач Семиженко Г. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня 25 дня колегія суддів судової палата в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:
головуючого Семиженка Г.В.
суддів: Лісової Г.Є., Бугрика В.В.-
при секретарі. Борисовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Херсонський бавовняний комбінат" на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат, третя особа Первинна профспілкова організація профспілки Відкритого аціонерного товариства Херсонський бавовняний комбінат", про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
11 вересня 2006 року позивачка звернулася з вказаним позовом до суду посилаючись на те, що з 1961 року перебувла у трудових правовідносинах з відповідачем, 23 серпня 2006 року її було звільнено на підставі п, 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва, вважаючи такі дії незаконними, просила поновити її на попередній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду в сумі 1000 гривень.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2006 року позов задоволено, позивачку поновлено на роботі начальником приготувального цеху ПТФ № 2 ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", рішення в цій частині допущено до негайного внокнання, з відповідача на користь позивачки стягнуто 1152,99 гривні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 500 гривень у відшкодування моральної шкоди, всього 1652,99 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач поставив питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони підтримали свої процесуальні позиції, при цьому позивачка пояснила, що членом профкому вона не являється, про наступне звільнення її не попереджували, іншу роботу не пропонували, представник відповідача пояснила, що запит на згоду звільнення позивачки до профкому було направлено в день звільнення.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 4.1 статті 40 КЗпП України передбачено розірвання трудового Договору з ініціативи адміністрації підприємства у зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, при такому звільненні мають бути дотримані вимоги ст. 42 зазначеного Кодексу щодо переважного права працівників на залишення їх на роботі та вимоги ст. 43 Кодексу щодо попереднього отримання згоди профспілкового органу на таке звільнення, сам порядок вивільнення працівників має відповідати ст. 49-2 КЗпП України. .
Додаткові гарантії для членів виборного профспілкового органу передбачені ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні позивачки, як члена профкому, не було дотримано вимог закону щодо порядку такого звільнення..
З таким висновком суду, як зробленому передчасно та за неповно встановлених обставин по справі, колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.
В порушення норм процесуального права судом першої інстанції не було виконано обов'язку щодо повного та правильного встановлення обставин по справі, матеріали справи не містять жодних даних, на підставі яких суд апеляційної інстанції міг би зробити висновок щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Так, суду необхідно було перевірити, чи дійсно на підприємстві відповідача у встановленому законом порядку відбулися зміни в організації виробництва, скорочення чисельності чи штату працівників, чи підлягала скороченню посада позивачки, чи було видано наказ про скорочення чисельності або штату працівників, чи була позивачка у встановлені законом строки ознайомлена з наступним звільненням, при цьому звернути увагу на те, що порушення встановленого Законом строку на ознайомлення з наказом, про звільнення саме по собі не є підставою для поновлення на роботі звільненого працівника при дотриманні всіх інших вимог Закону, така обставина є лише підставою для зміни дати звільнення.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу; суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
Інакше питання узгодження. звільнення врегульовано ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", за якими для звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки. Тобто у разі звільнення з ініціативи адміністрації члена виборного профспілкового органу згода на його звільнення має бути категорично попередньою, порушення такого порядку є підставою для поновлення звільненого працівника на роботі.
У кожному випадку згода чи незгода відповідного профспілкового органу повинна бути вмотивованою, його висновки не є категорично обов'язковими для адміністрації підприємства та підлягають оцінці судом.
Матеріали справи не містять даних щодо членства позивачки у виборному профспілковому органі, даних про надіслання запиту відповідачем до профспілкового органу щодо дачі згоди на звільнення, даних про отримання відповідним профспілковим органом такого запиту та вчинення ним передбачених Законом дій у встановлений строк.
Судом першої інстанції не було обґрунтовано належними доказами висновок про порушення відповідачем переважного права позивачки на залишення її на роботі відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України, оскільки з матеріалів справи не можна встановити, в порівняні з якими працівниками, які були залишені на роботі, позивачка має таке переважне право.
Матеріали справи також не дають можливості перевірити дотримання відповідачем порядку вивільнення позивачки, встановленого ст. 49-2 КЗпП України.
Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону.
Судом першої інстанції не було вирішено питання про притягнення до участі у справі відповідної службової особи, натомість процесуальна необхідність участі у справі третьої особи - Первинної профспілкової організації профспілки Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", - судом взагалі не була вмотивована, при вирішенні справи процесуальна позиція даного учасника процесу не встановлювалась, відповідно оцінка їй надана не була.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, відповідно до повно та правильно встановлених обставин по справі, згідно з чинним законодавством, вирішити спір, при цьому звернути увагу, що норми ЦК України свою дію на спірні правовідносини сторін не поширюють.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 314 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до цього ж суду іншим суддею.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.