Справа № 22-101 2007 року                         Головуючий суддя у І інстанції - Мичка І.М.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 січня 2007 року                                                                                   місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:    головуючого Буцяка З.І.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

з участю секретаря судового засідання Іванової І.С.,

сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду від 17 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ВАТ "Рівневетзоопромпостач" про визнання права корис-тування житловим приміщенням,

встановила:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 17 листопада 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до ВАТ "Рівневетзоопром-постач" про визнання права користування житловим приміщенням.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачі зазначають, що, незважаючи на прописку в іншому місці, вони проживали разом із покійною ОСОБА_3, яка є ма-тір"ю ОСОБА_1, у спірній трикімнатній квартирі як члени її сім'ї, доглядали її та вели з ОСОБА_3 спільне господарство, що стверджується довідками Здолбунівської ЦРЛ і Здолбунівського міського будинкоуправління, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Проте ці докази з їхнього бо-ку місцевим судом були проігноровані.

Апелянти доводять, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, повинен був бути переданий на баланс місцевої ради, а не відповідачу у власність, а тому ця об-ставина не могла бути підставою для відмови у задоволенні їх позову. Доводи ВАТ "Рівневетзоопромпостач" про те, що спірна квартира службова, не підтвердилися. Як вбачається з листа відповідача від 25.12.1989 р. ОСОБА_3 як законному квартиро-наймачу відповідач раніше пропонував спірну квартиру викупити.

Просять апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення їх позову.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач рішення суду першої інстанції ра-хує правильним і просить апеляційний суд його залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су-ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спір-не приміщення є житловим, своє право на користування яким позивачі обґрунтовували положеннями ст. 64 ЖК України, однак своїх позовних вимог у судовому засіданні не довели.

Проте погодитися з таким підходом місцевого суду до вирішення спору сторін апеляційний суд не може.

Згідно з ч. З ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апе-ляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосу-вання норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення знаходиться в адміністра-тивній будівлі, яка відповідно до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області від 06.11.2001 р. є власністю відповідача як акціонерного товариства, включена до його статутного фонду і розташована на території підприємства.

У встановленому законом порядку зазначений наказ Регіонального відділення ФДМУ зацікавленими особами не оскаржений, судом як незаконний не визнаний і за-лишається чинним до цього часу.

Через що з урахуванням викладених обставин доводи апелянтів про незаконність включення цієї будівлі, в якій знаходиться спірне приміщення, до статутного фонду від-повідача на увагу не заслуговують.

Доказів про те, що частина цієї будівлі (яка раніше відповідачем помилково нази-валася "житловою" і тимчасово використовувалася для проживання своїх окремих пра-цівників) була прийнята в експлуатацію саме як житлове приміщення, та що ця частина будівлі набула статусу житлового приміщення і була включена до житлового фонду, в матеріалах справи немає.

Навпаки, з реєстрації в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" права власності на нерухоме майно (а. с. 33, 34) вбачається, що спірна будівля включена і входить до складу об'єкта нерухомості під назвою "будівля бази" ВАТ "Рівневетзоо-промпостач", тобто є нежитловим приміщенням.

Як встановлено судом, матері позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ордер на спірне приміщення, в якому вона проживала з дозволу відповідача, у встановленому законом порядку не видавався, договір житлового найму з нею також не укладався. Саме спірне приміщення є пристосованим і не благоустроєне як житлове - в ньому відсутні газ, водопровід, каналізація.

У зв"язку з цим апеляційний суд приходить до висновку про те, що спірні право-відносини сторін повинні регулюватися не нормами ЖК України, як це помилково вва-жають позивачі, які пред"явили відповідний позов, а нормами цивільного законодавст-ва, і зокрема главою 58 ЦК України, яка регулює найм (оренду) майна.

Відповідно до ст., ст. 759, 763 ЦК України за договором найму (оренди) наймода-вець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (чи на невизначений строк).

Згідно зі ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому з урахуванням цієї обставини апеляційний суд приходить до висновку, що її договір оренди спірного приміщення з відповідачем припинився, а позивачі права користування на це приміщення не набули і права на проживання у ньому не мають.

У зв"язку з викладеним рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у задоволенні заявлених ними позовних вимог з інших підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 759, 781 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду від 17 листопада 2006 року скасувати.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у задово-ленні позову до ВАТ "Рівневетзоопромпостач" про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: