РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 918/980/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Карпець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний СОЮЗ - РЗВА" на рішення господарського суду Рівненської області від 31.07.14 р. у справі № 918/980/14 (суддя Качур А.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний СОЮЗ- РЗВА", м. Рівне

про стягнення в сумі 72 423 грн. 44 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Смоловик О.Ю., представник за дов. №31 від 04.03.2014р.;

Судом роз'яснено представнику права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний СОЮЗ-РЗВА" та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило суд стягнути з відповідача 50 853,48 грн. основної заборгованості, 4517,06 грн. пені, 6146,19 грн. інфляційних втрат, 906,71 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 31.07.14 р. у справі № 918/980/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний СОЮЗ-РЗВА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" 50 853,48 грн. основної заборгованості, 4517,06 грн. пені, 6146,19 грн. інфляційних втрат, 905,30 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору. В частині стягнення 1,41 грн. 3% річних відмовлено.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до умов договору №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 р. позивачем здійснено поставку товару (металопрокату), який відповідачем прийнятий, що підтверджується видатковою накладною від 03.12.2013 р. №РН-0031629, відповідач не виконав належним чином зобов'язань щодо оплати вартості одержаного товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 50 853,48 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи доказами, тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції задоволив вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до умов договору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області від 31.07.14 р. у справі № 918/980/14 товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний СОЮЗ- РЗВА" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник зазначає, що сторони спірного договору домовились, що істотні умови договору будуть викладені сторонами у формі специфікації (п. 1.1 договору), тому договір №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 р. буде вважатися укладеним лише при дотриманні сторонами даної вимоги, а за відсутності належним чином оформленої специфікації - договір є неукладеним, а фактичні правовідносини між позивачем та відповідачем, як вважає скаржник, виникли за договором, укладеним у спрощений спосіб, в якому не визначено строку для оплати отриманого товару, тому ним не порушені права позивача.

Скаржник вказує, що особа, зазначена в довіреності на отримання матеріальних цінностей №15785 від 02.12.2013 року, не мала повноважень для отримання товару від позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Позивачем подане клопотання, в якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, розгляд справи провести без його участі.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених у ній. Просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши докази у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Високовольтний СОЮЗ-РЗВА" (покупець) було укладено договір №212.31/М-02-12 від 19.12. 2011 року (а.с. 8-10).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця металопрокат, найменування, асортимент, та загальна кількість якого зазначені в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець - прийняти і оплатити цю продукцію на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору за несвоєчасну оплату партії продукції, покупець сплачує постачальнику пеню 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше норми, встановленої Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сторонами вносилися зміни до договору, зокрема додатковими угодами №1 від 01.09.2012р., №2 від 28.01.2013р., №3 від 14.06.2013р., №4 від 06.11.2013р. до договору №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 року (а.с. 11-14).

Згідно додаткової угоди №4 від 06.11.2013 року до договору, покупець сплачує вартість продукції протягом 15 календарних днів з дати поставки продукції, якщо інше не встановлено в рахунку-фактурі/специфікації.

На виконання умов договору №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 року позивачем передано відповідачу товар вартістю 80 884,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0031629 від 03 грудня 2013 року (а.с.15), в якій йде посилання на договір №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 року. Відповідач підтверджує факт отримання даного товару.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 30 031,12 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи, проте, не здійснив оплати вартості одержаного товару на суму 50 853,48 грн.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця про стягнення з покупця заборгованості у зв'язку з невиконанням ним обов'язку з оплати одержаного за договором товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем відповідно до умов договору №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 року здійснено поставку товару вартістю 80 884,60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.12.2013 р. (а.с. 15), та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 15785 від 02.12.2013 року (а.с. 16), якою підтверджується факт приймання відповідачем даного товару.

Видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар на підставі підписаного сторонами договору.

Судова колегія зазначає, що довіреність на отримання матеріальних цінностей №15785 від 02.12.2013 року, як вбачається із її форми та змісту, видана уповноваженою особою (керівником) підприємства, який уповноважив фізичну особу одержати для підприємства визначений товар.

Судом не приймаються доводи скаржника про те, що відсутність належним чином оформленої специфікації робить договір неукладеним, з наступних підстав.

Специфікація - це документ, що містить подробиці та конкретику чого-небудь. Специфікація є елементом розділу господарського договору про його предмет, оскільки відповідно до п. 4 ст. 180 Господарського кодексу України саме умови про предмет повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукту, а також вимоги до їх якості.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом досліджено, що сторонами не оформлялось специфікації до договору №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 року для поставки товару на суму 80 884, 60 грн., однак в матеріалах справи наявна видаткова накладна №РН-0031629 від 03 грудня 2013 року, відповідно до якої постачальником, ТОВ "Метал Холдінг Трейд" було поставлено, а покупцем, ТОВ "Високовольтний СОЮЗ- РЗВА" отримано товар, саме на підставі договору №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 року, що підтверджується підписом представника покупця на вказаній видатковій накладній, в якій вказані ціна, асортимент та кількість товару.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони при укладанні договору та його виконанні досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його за умовами, що здійснювалися за вільним вибором сторін. Крім того, як юридичні, так і фактичні дії сторін свідчать про укладення договору №212.31/М-02-12 від 19.12.2011 року та його виконання.

Відповідач не виконав належним чином зобов'язань щодо оплати вартості одержаного товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 50 853,48 грн., що підтверджується наданими в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено пунктом 7.2. договору за несвоєчасну оплату партії продукції, покупець сплачує постачальнику пеню 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше норми, встановленої Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення пені законними та обґрунтованими, такими, що правомірно задоволенні господарським судом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахування проведені правомірно в межах максимально можливого розміру згідно чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягнення 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 905,30 грн., в задоволенні 1,41 грн. позивачеві слід відмовити у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" на рішення господарського суду Рівненської області від 31.07.14 р. у справі № 918/980/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.