УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ладики Я.І.,
суддів: Шайди С.М., Іванів О.Й.,
з участю: прокурора Біньковської Н.В.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши 27 березня 2008 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора м. Калуша Бурака Б.В., засудженого ОСОБА_4 та потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на вирок Калуського міськрайонного суду від 29 травня 2006 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець АДРЕСА_1, українець, освіта середня спеціальна, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, несудимий, працюючий в.о. голови правління ВАТ "Калуська автобаза", громадянин України, -
засуджений за ст. 365 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.
Справа №11-128/2008 р. Головуючий у І інстанції Галущак Л.О.
Категорія ст. 365 ч. 1 КК України Доповідач: Ладика Я.І.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Запобіжний захід засудженому залишено попередньо обраний - підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 1500 грн. моральної шкоди.
За ст. ст. 172 ч.1 та 364 ч.2 КК України ОСОБА_4 виправдано.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду заступника голови правління ВАТ "Калуська автобаза" і будучи службовою особою, умисно вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому прав і повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадян, а саме: 8 травня 2005 року, в період часу з 18 до 22 години, перебуваючи на території ВАТ "Калуська автобаза", умисно безпідставно звинуватив ОСОБА_3 у вживанні алкогольних напоїв на робочому місці та, принижуючи її честь і гідність, примусив потерпілу пройти медичне обстеження для встановлення ступеню сп'яніння.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується також у тому, що він 29.06.2005 року незаконно, з особистих мотивів звільнив з роботи потерпілих ОСОБА_5, і, грубо порушуючи законодавство про працю, умисно зупинив діяльність ВАТ "Калуська автобаза", чим штучно позбавив працівників товариства Конституційного права на працю.
Окрім цього, ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що з травня по вересень 2005 року умисно не підписував табелі обліку робочого часу, в результаті чого працівникам товариства систематично не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата на суму 3275 грн., а також не була погашена попередня заборгованість по зарплаті на суму 28400 грн., не проводилась компенсація та не індексувалась зарплата, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам працівників ВАТ "Калуська автобаза".
В поданій апеляції прокурор посилався на неправильне застосування судом матеріального права, що призвело до незаконного виправдання обвинуваченого за ст. 367 ч.1 КК України. Просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Проте до початку апеляційного розгляду справи прокурор апеляцію відкликав.
У своїй апеляції у зміненому вигляді засуджений ОСОБА_4 посилається на незаконність та необґрунтованість вироку. Вважає, що висновки суду про його винуватість у злочині, за який його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи. Досудове слідство по справі проведено неякісно, без належного дослідження тих обставин, які вказують на його непричетність до інкримінованих йому злочинів. Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
В поданих апеляціях потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в частині виправдання ОСОБА_4 за ст. 172 ч.1 КК України. Переконані, що їх звільнення з роботи було здійснене з грубим порушенням чинного законодавства про працю, а тому вважають вирок незаконним, просять його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали свою апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляцію у зміненому вигляді, обґрунтування прокурора, який вважає апеляції потерпілих і засудженого безпідставними і просить залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають до задоволення повністю, а апеляція засудженого ОСОБА_4 частково з таких підстав.
Згідно вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
За змістом ст. 334 КПК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" у мотивувальній частині вироку, коли підсудний не визнає себе винним, потрібно чітко викласти його доводи, аргументи, якими він намагається спростувати обвинувачення.
Цих вимог процесуального закону та керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд не виконав, обмежившись тільки констатацією факту, що ОСОБА_4 своєї вини у вчиненому не визнав.
З протоколу судового засідання вбачається, що потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інші підтримували в суді обвинувачення ОСОБА_4 в тому обсязі, яке було йому пред'явлено по закінченню досудового слідства і яке викладене в обвинувальному висновку (а.с. 272-273, т.3).
Проте, суд у вироку взагалі не виклав пояснень потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та інших, а отже не проаналізував наведені в них доводи та не дав їм належної оцінки, як цього вимагає процесуальний закон та згадана Постанова Пленуму Верховного Суду України.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що прокурор по закінченню судового слідства змінив пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення, виключивши з обвинувачення ст. 172 ч.1 КК України та перекваліфікувавши його дії з ст. 365 ч.2 на ст. 365 ч.1 КК України та з ст. 364 ч.2 на ст. 367 ч.1 КК України.
Проте суд взагалі залишив поза увагою пред'явлене прокурором нове обвинувачення за ч.1 ст. 367 КК України і не виклав у вироку з цього приводу жодних суджень.
Резолютивна частина вироку не відповідає вимогам ч.5 та 9 ст. 335 КПК України.
Виправдовуючи ОСОБА_4 за ст. ст. 172 ч.1 та 364 ч.2 КК України, суд був зобов'язаний визнати його невинним у вчиненні цих злочинів та вказати підстави виправдання, передбачені ч.4 ст. 327 КПК України.
За таких обставин вирок не може залишатися в силі, а справа підлягає направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити наявні докази, дати належну оцінку доводам засудженого та потерпілих і прийняти рішення у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково, а апеляцію потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - повністю.
Вирок Калуського міськрайонного суду від 29 травня 2006 року стосовно ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.