_____________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ____________
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №22ц-3217/06 Головуючий
Категорія в 1 інстанції - Вербицький В.В.
Доповідач в апеляцій - Мартинюк В.І.
22 листопада 2006 р. м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської
області в складі:
головуючого- МартинюкаВ.І.,
суддів - Темнікової В.І., Кравченко Н.В.
при секретарі - Нагорнем А.С.
за участю представника відповідача Антонцевої І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 07 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства „Луганськелектротранс" про стягнення суми відшкодування шкоди та суми її індексації, суми безпідставно стягнутого податку, компенсації за несвоєчасну виплату сум відшкодування шкоди та відшкодування з березня 2003 року розміру шкоди з щомісячною компенсацією, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що незважаючи на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 23.12.2003 р. відповідач - Міське комунальне підприємство Луганськелектротранс" не відшкодувало йому шкоду за грудень 2003 року, компенсацію втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати, безпідставно з суми відшкодованої шкоди утримував податок з доходів фізичних осіб.
Позивач просив стягнути з відповідача суму відшкодування шкоди за грудень 2003 року - 166,24 грн., з індексацією у сумі 49,08 грн., незаконно стягнутий податок у сумі 108,61 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату у сумі 353,10 грн., щомісячну індексацію за 4 місяці у сумі 196,32 грн., суму за правову допомогу - 200 грн. та зобов'язати відповідача відшкодовувати йому шкоду, завдану ушкодженням здоров'я з щомісячною індексацією, відповідно до встановленого індексу інфляції.
Оскаржуваним рішенням від 07 вересня 2006 року позов задоволено частково: з Міського комунального підприємства „Луганськелектротранс" на користь позивача стягнуто суму відшкодування за грудень 2003 р. - 42,50 грн., компенсацію за період з грудня 2003 р. по 01 липня 2004 р. - 180,72 грн., індексацію за 4 місяці 196,32 грн., судові витрати - 96,08 грн., а всього - 515 грн. 62 коп.
На рішення суду першої інстанції від 07.09.2006 р. позивачем була подана апеляційна скарга, у якій він посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення керувався не фактичними обставинами справи та законодавством України, а позицією відповідача. З цих підстав позивач вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення від 07.09.2006 р. та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, сторони по справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи щодо підстав і розміру виплат, що відповідачеві належить сплатити на користь позивача.
Разом з тим, судом першої інстанції невірно застосовані вимоги Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"
Згідно п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 даного Закону виплати по відшкодуванню шкоди внаслідок втрати працездатності не включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу.
Відповідно до п.п. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" суми, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, не являються об'єктом оподаткування.
Позивач - ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з відповідачем не перебуває, він є пенсіонером, що підтверджується матеріалами справи
Отже, підприємство не мало законних підстав для утримання з даних виплат по відшкодуванню шкоди прибутковий податок.
В судовому засіданні представник відповідача даний факт визнала, вказавши, що прибутковий податок було утримано помилково, позовні вимоги позивача у цій частині визнала повністю.
Судом першої інстанції у даному випадку помилково застосовані вимоги абзацу 2 п.п 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та у стягненні безпідставно утриманого податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача індексації за вісім місяців -з березня по жовтень 2006 року не обгрунтовані, оскільки в позові, який надійшов до суду 14.07.2006 р. ставилось питання про індексацію саме за чотири місяці з березня 2006 p., і суд першої інстанції розглянув справу у межах позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення суми судових витрат за правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача також не грунтуються на законі, оскільки суд першої інстанції вірно застосував ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Розмір компенсації за несвоєчасну виплату відшкодування судом першої інстанції обчислено вірно, оскільки позивач невірно здійснив її розрахунок, а саме - повторно включив до суми компенсації суму відшкодування за грудень 2003 року, до того ж у розмірі 166,24 грн. Сума компенсації мала бути визначена без урахування суми відшкодування за грудень і розмір компенсації за грудень потрібно визначати, виходячи зі 144,07 грн., а не зі 166,24 грн.
Таким чином, сума, що підлягає стягненню з відповідача, складає: індексацію суми відшкодування за грудень 2003 року у сумі 42,50 грн., компенсацію за період з грудня 2003 р. по 01.07.2004 р. у сумі 180,72 грн., індексацію за чотири місяці: березень, квітень, травень, травень 2006 року у сумі 196,32 грн., безпідставно стягнутий прибутковий податок у сумі 108,61 грн., а загалом 528 грн. 15 коп.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача, складає 528,15 х200 /873,35 = 120 грн. 95 коп. При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням по справі нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми утриманого прибуткового податку підлягають задоволенню, а вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу - частковому задоволенню.
В решті позовних вимог рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213,215, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 07 вересня 2006 р. -змінити.
По даній цивільній справі ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з міського комунального підприємства „Луганськелектротранс" на користь ОСОБА_1:
індексацію суми відшкодування за грудень 2003 року у сумі 42 (сорок дві) грн., 50 (п'ятдесят) коп.,
компенсацію за період з грудня 2003 р. по 01.07.2004 р. у сумі 180 (сто вісімдесят) грн., 72 (сімдесят дві) коп.,
індексацію за чотири місяці: березень, квітень, травень, травень 2006 року у сумі 196 (сто дев'яносто шість) грн., 32 (тридцять дві) коп.,
безпідставно стягнутий прибутковий податок у сумі 108 (сто вісім) грн., 61 (шістдесят одна) коп.,
та витрати на правову допомогу у сумі 120 (сто двадцять) грн., 95 (дев'яносто п'ять) коп., а всього стягнути 649 (шістсот сорок дев'ять) грн., 10 (десять) коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржено сторонами по справі в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.