Справа 2 «а» - 59/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2009 року м. Макіївка
Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Єрьоміна Д.О.,
при секретарі Голда О.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
за участю представника відповідач Тверженкової І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки, суд -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міському районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 рр., в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом 3 групи по ЧАЕС і знаходиться на обліку в Центрально-Міському УПСЗН м. Макіївки і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення за 2001-2007 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент здійснення виплати , тобто у 2001 році - 740 грн. (185х4), у 2002 році - 820 грн. (205х4), у 2003 році - 948 грн. (237х4), у 2004 році - 1048 грн. (262х4), у 2005 році - 1328 грн.(332х4), у 2006 році - 1500 грн. (375х4), у 2007 році - 1600 грн. (400х4). Проте Центрально-Міським УПСЗН йому було виплачено з 2001 року по 2004 рік по 21, 50 грн., а з 2005 по 2007 роки по 90, 00 грн. і доплати різниці йому відмовляє. Таким чином недоплачена йому компенсація на оздоровлення складає: у 2001 році - 718 грн. , у 2002 році - 798, 50 грн., у 2003 році - 926, 50 грн. , у 2004 році - 1026 грн., у 2005 році - 1238 грн., у 2006 році - 1410 грн., у 2007 році - 1510 грн.. Таким чином Центрально-Міське УПСЗН недоплатило йому7628 грн., що суперечить ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України. На підставі наведеного просив стягнути з УПСЗН Центрально-Міського м. Макіївки на його користь недоотриману компенсацію на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 рр. у розмірі 7628 грн. та визнати дії УПСЗН неправомірними.
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з Центрально-Міського УПСЗН м. Макіївки на його користь недоотриману компенсацію на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 рр. у розмірі 7628 грн. та визнати дії УПСЗН неправомірними.
Представник відповідача, що діє за доручення - Тверженкова І.А., в судовому засіданні заперечувала про ти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 і просила суд у стягненні недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2001 - 2007 роки у сумі 7628 грн. відмовити. Також суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 дійсно є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії і має 3 групу інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачена щорічна компенсаційна виплата на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати, але на підставі ст. 62 вище вказаного Закону, роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у Порядку визначеному КМУ, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади та іншими. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначається будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування видатків. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги у розмірах, які встановлені Постановами КМУ. Тому всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються в розмірах встановлених КМУ, а саме зокрема для учасників ліквідації в наслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії у 2001 - 2004 роки 21, 50 грн., а на 2005 - 2007 роки Постановою Кабінету міністрів України № 562 від 12.07.2005 року у розмірі 90 грн., в зв'язку з чим позивачу і була виплачена грошова допомога на оздоровлення у розмірах встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 та № 562.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи і перевіривши надані докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Центрально-Міської райадміністрації Макіївської міської Ради, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 1997 році, в зв'язку з чим має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 4/.
У відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щорічну правову допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до ст. 63 цього Закону, здійснюються за рахунок державного бюджету. Виплата разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених ст. 48 вказаного Закону, відповідно до ч. 3 ст. 48 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Таким чином, на відповідача покладений обов'язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
22.10.2008 року позивач ОСОБА_1 отримав відповідь на свою заяву від УПСЗН Центрально-Міської райадміністрації Макіївської міської Ради з якої вбачається, що нарахування щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки були проведенні відповідно до підпункту «э» пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсацію виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 21, 50 грн.; нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки були проведені згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 90 грн. Виплата разової допомоги на оздоровлення за 2001 рік позивачу була проведена 23.10.2003 року у розмірі 21, 50 грн., за 2002 рік виплата проведена 09.03.2004 року у розмірі 21, 50 грн., за 2003 рік виплата проведена 03.09.2004 року у розмірі 21, 50 грн., за 2004 рік виплата проведена 29.03.2005 року у розмірі 21, 50 грн., за 2005 рік виплата проведена 18.11.2005 року у розмірі 90 грн., за 2006 рік виплата проведена 26.09.2006 року у розмірі 90 грн., за 2007 рік виплата проведена 19.03.2007 року у розмірі 90 грн. /а.с. 6/. Тобто саме у зазначених розмірах позивач і отримав, а відповідач виплатив щорічну допомогу на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки, що не спростовується сторонами.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, відповідач всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» керувався постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.06.1996 року «Про компенсацію виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір такої допомоги встановлений для учасників ліквідації наслідків ЧАЕС 1 категорії у розмірі 21, 50 грн., і постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір зазначеної допомоги для категорії осіб, до яких відноситься позивач ОСОБА_1 встановлений за період 2005-2007 роки у розмірі 90 грн..
Спору про право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу - акти Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, підлягають оцінці їх відповідності як Конституції України так і Закону. У випадках встановлення судом невідповідності чи суперечності нормативно - правового акту, який підлягав застосуванню, законові, суд зобов'язаний застосувати Закон, що регулює ці правовідносини.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи з загальних засад пріоритетності Законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не постанови КМУ № 836, 562.
Разом з тим, суд враховує, що пунктом 37 ст. 77 Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію абзаців другого та третього частини 4 ст. 48 вище вказаного Закону в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік. Дана норма Закону «Про державний бюджет України» на відповідний рік до теперішнього часу Конституційним Судом України не визнана неконституційною, в зв'язку з чим, стосовно виплат, що здійснені відповідачем у 2006 році у розмірі 90 грн., суд вважає такі виплати правомірними, оскільки наявність статей Закону «Про державний бюджет України на 2006 рік», встановлюють розміри щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення , які не визнані неконституційними, доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги за вищезазначений рік, в зв'язку з чим в задоволені позову в цій частині позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.
Також, виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючі тільки з 14 листопада 2003 року, відповідно до п. 2 порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, а також відповідно до Закону України № 2638-Ш від 11.07.2001 року. Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі. Тому в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік, суд вважає за необхідне відмовити позивачу ОСОБА_1 у стягненні коштів за 2001 рік саме до цього відповідача.
Разом з тим, суд вважає, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення, яка здійснена відповідачем за 2002 рік у розмірі 21, 50 грн., за 2003 рік у розмірі 21, 50 грн., за 2004 рік у розмірі 21, 50 грн., за 2005 рік у розмірі 90 грн., за 2007 рік у розмірі 90 грн., є такою, що порушує норми спеціального Закону, а тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за відповідні роки у розмірах передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню.
Згідно ст.89 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2004 року у розмірі - 205 грн., з 01 вересня 2004 року - 237 грн.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2005 року у розмірі - 262 грн., з 1 квітня 2005 року - 290 грн., з 2 липня 2005 року - 310 грн., з 01.09.2005 року - 332 грн..
Згідно ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2007 року у розмірі 400 грн., з 01.07.2007 року - 440 грн., з 01.09.2007 року - 460 грн.
З наданої довідки відповідача вбачається, що щорічну допомогу на оздоровлення позивач ОСОБА_1 за 2002 рік отримав 09.03.2004 р. у розмірі 21, 50 грн., за 2003 рік отримав 03.09.2004 року у розмірі 21, 50 грн., тоді як за 2004 рік виплата проведена 29.03.2005 року у розмірі 21, 50 грн., за 2005 рік виплата проведена 18.11.2005 року у розмірі 90 грн., за 2007 рік виплата проведена 19.03.2007 року у розмірі 90 грн.
Таким чином, відповідно до вимог вище зазначених законів України відповідач у 2002 році повинен був виплатити 820 грн., з розрахунку: 205 х 4 = 820 грн., але замість передбачених Законом чотирьох мінімальних заробітних плат, позивачу було виплачено 21, 50 грн., тобто недоплачена сума допомоги на 2002 рік складає 798, 50 грн. (820 - 21, 50 грн. = 798, 50 грн.), у 2003 році повинен був виплатити 948 грн., з розрахунку: 237 грн. х 4 = 948 грн., але замість передбачених Законом чотирьох мінімальних заробітних плат, позивачу було виплачено лише 21, 50 грн., тобто недоплачена сума допомоги на 2003 рік складає 926, 50 грн. (948 грн. - 21,50 грн. = 926, 50 грн.); аналогічний, розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2004 рік , який повинен бути виплачений позивачу складає 1048 грн., з розрахунку: 262 грн. х 4 = 1048 грн., але замість передбачених Законом чотирьох мінімальних заробітних плат, позивачу було виплачено лише 21, 50 грн., тобто недоплачена сума допомоги за 2004 рік складає 1026, 50 грн. (1048 грн. - 21,50 грн. = 1026, 50 грн.); розмір щорічної разової грошової допомоги за 2005 рік повинен бути виплачений позивачу складає 1328 грн., з розрахунку: 332 грн. х 4 = 1328 грн., але замість передбачених Законом чотирьох мінімальних заробітних плат, позивачу було виплачено лише 90 грн., тобто недоплачена сума допомоги за 2005 рік складає 1238 грн., з розрахунку (1328 грн. - 90 грн. = 1238 грн.); розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, який повинен бути виплачений позивачу складає 1600 грн., з розрахунку: 400 грн. х 4 = 1600 грн., але замість передбачених Законом чотирьох мінімальних заробітних плат, позивачу було виплачено лише 90 грн., тобто недоплачена сума допомоги за 2007 рік складає 1510 грн., з розрахунку (1600 грн. - 90 грн. = 1510 грн.). Тобто, загальний розмір недоплат за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки складає 5499, 50 грн. (798, 50 грн. + 926, 50 грн. + 1026, 50 грн. + 1238 грн. + 1510 грн. = 5499, 50 грн.).
Враховуючі наведене, на підставі наданих та оцінених доказів, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме слід визнати неправомірною відмову відповідача щодо сплати позивачу допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки та стягнути недоотриманні суми за цей період. В частині позовних вимог щодо стягнення недоотриманих сум грошової допомоги за 2001, 2006 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат позивачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 185, 186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», суд -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Центрально - Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Центрально - Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2002,2003, 2004, 2005, 2007 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Центрально - Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 рік у розмірі 798, 50, за 2003 рік у розмірі 926, 50 грн., за 2004 рік у розмірі 1026, 50 грн., за 2005 рік у розмірі 1238 грн., за 2007 рік у розмірі 1510 грн., а всього стягнути 5499, 50 грн.
В частині позову ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Центрально - Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік та 2006 рік - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанову винесено в нарадчій кімнаті в 1-ому екземплярі.
Суддя: