Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В.,Шимківа С.С.,Василевича В.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Житлово-комунальне підприємство "Західне" про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, позивачки ОСОБА_1 та її представника, відповідачки ОСОБА_3 та представника управління комунальною власністю, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 30 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Рівне в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, ФОП ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ЖКП "Західне" про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним відмовлено за недоведеністю.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що не ґрунтується на нормах права висновок суду про те, що фактичним власником спірного нежитлового приміщення площею 90,1 кв. м., яке розміщене у будівлі за адресою АДРЕСА_2 є територіальна громада м. Рівного, тому Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради має право передавати дане майно в оренду, а відсутність реєстрації права власності, не може бути беззаперечною підставою для визнання недійсним договору оренди, у зв'язку з відсутністю у Рівненської міської ради коштів на дані цілі.

Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №253 від 20.09.2005 року, на яке покликається у своїх висновках суд, не встановлює права власності на спірне нежитлове приміщення, а свідчить лише про намір Рівненської міської ради виготовити правовстановлюючі документи на вказане нежитлове приміщення.

Стверджує, що у нежитловому приміщенні загальною площею 90,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 раніше знаходилися підсобні приміщення (кладові), що належать жителям багатоквартирного будинку, які в ході здійснення перепланування цього приміщення, були знищені ФОП ОСОБА_3 без повідомлення та згоди їх власників, що підтверджується поясненнями жителів вказаного будинку ОСОБА_2,ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7

Крім того, жителі будинку звернулися до Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області з заявою-повідомленням про вчинення злочину, у зв'язку з чим за вказаним фактом 12.02.2014 року внесено відомості до ЄРДР та на даний час триває досудове розслідування.

Також, наявність (до їх знесення) кладових в спірному підвальному приміщенні підтверджується технічним паспортом цього будинку.

Проте, судом не надано належної оцінки вищевказаним доказам і безпідставно зроблено висновок щодо неможливості підтвердити чи спростувати факт приналежності спірного приміщення до допоміжних.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивачами не було надано належних доказів на підтвердження того, що спірне підвальне приміщення 90,1 кв.м. має статус допоміжного і на момент укладання договору оренди належало територіальній громаді м.Рівне, а співвласникам квартир будинку по АДРЕСА_1.

Між тим, такий висновок суду суперечить нормам матеріального права та не відповідає матеріалам справи.

Встановлено, що ОСОБА_8 є співвласником квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2- власником квартири №7 за цією ж адресою, що підтверджується Інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.74,83).

ОСОБА_8 постійно проживає та зареєстрована в квартирі з липня 1985року, ОСОБА_2- з липня 1973року, про що свідчать копії їх паспортів, що знаходяться в матеріалах справи.

Рішенням сесії Рівненської міської ради №1517 від 23.12.2011року будинок АДРЕСА_1 в м.Рівне, в якій розташовані вказані вище 2 квартири та ще 30 квартир передано на баланс ЖКП «Західне».

Житловий будинок АДРЕСА_1 в м.Рівне складається з чотирьох поверхів та підвального приміщення.

На підставі рішення виконкому міськради від 12 грудня 2000року №168 «Про стан використання нежитлових приміщень, що перебувають в комунальній власності міста та передані в оренду чи безоплатне користування» був створений єдиний перелік нежитлових приміщень комунальної власності, в який за вищевказаною адресою внесені нежитлові підвальні приміщення площею 173,1 кв.м (балансоутримувач управління комунальною власністю), 85,4 кв.м (балансоутримувач управління комунальною власністю), 60,0 кв.м балансоутримувач ЖКП).

Докази про те, що підвальне приміщення площею 90,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 в м.Рівне ввійшло в цей перелік відсутні, свідоцтво про право власності на нього територіальній громаді міста на час виникнення спірних правовдносин не видавалось.

11.06.2013року між управлінням комунальною власністю виконкому Рівненської міськради та фізичною особою ОСОБА_3 укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 90,1 кв.м, розміщене у будівлі на адресою АДРЕСА_1 в м.Рівне, що перебуває на балансі ЖКП «Західне». Майно передане в оренду з метою розміщення кафе.(а.с.12-13).

Звертаючись з позовом, прокурор зазначав, що відповідач незаконно передав в оренду спірне приміщення, оскільки воно є допоміжним, відноситься до житлового фонду і не є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Стаття 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає поняття допоміжних приміщень та нежитлових приміщень.

Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового ослуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення.

Нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Встановлено, що відповідно до листа ЖКП «Захвідне»№382 від 10.04.2014р. у підвалі будинку АДРЕСА_1, в м.Рівне розміщені внутрішньо будинкові системи комунікацій.

Згідно звіту про оцінку майна спірного нежитлового приміщення площею 90,1 кв.м, який наданий експертом в ході передачі майна в оренду вхід в приміщення загальний і здійснюється з торцевого фасаду ( з АДРЕСА_1 в м.Рівне) через загальний вхід в будівлю. Вхід приміщення оцінки не облаштований дверима, а здійснюється прямо зі сходів у підвал. З приміщення об'єкта оцінки облаштований вхід в суміжні підвальні приміщення будівлі. Через приміщення об'єкта оцінки транзитом проходять всі інженерні комунікації будівлі(водопостачання, водовідведення, теплотраса), окремі дільниці яких проходять по середині приміщень, на відстані від стелі близько до 50-60см, з приміщення облаштований вхід в суміжні підвальні приміщення будівлі.(а.с.168-171).

Із технічних паспортів на житловий будинок АДРЕСА_1 в м.Рівне, складених станом на 26.12.1990р., на квітень 2009р. (а.с.21-30,181-185) вбачається, що на спірній частині підвального приміщення (площею 90,1 кв.м ) знаходяться 6 «підвальчиків» (коморок) та 2 коридори, які мають відповідно свої номери та конкретно визначену площу, з зазначенням їх місцезнаходження.

Із пояснень позивачів та свідків, мешканців будинку №57 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вбачається, що в частині підвалу, що передано в оренду знаходилися підсобні приміщення(кладові), що належали мешканцям будинку, які в ході проведення перепланування знищені приватним підприємцем ОСОБА_3 без повідомлення та згоди їх власників.

Відповідно до інформації, наданої Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області від 23.07.14р. №50/1-Т-64-Аз в період з 8 по 12 лютого 2014року у відділок надійшло 7 повідомлень від мешканців будинку АДРЕСА_1 в м.Рівне про викрадення під час ремонтних робіт невідомими особами їх особистих речей та повідомлення від ОСОБА_3 про те, що 10.02.14р. мешканці будинку перешкоджають проводити ремонтні роботи у підвальному приміщенні, який вона орендує.

Наявність підсобних (допоміжних) приміщень у цьому підвальному приміщенні, якими користуються мешканці будинку стверджує і лист ЖКП «Західне № 866 від 30.07.2014р.(а.с.192)

Сукупністю доказів встановлено, що нежитлове приміщення площею 90,1 кв.м, що передане в оренду не було виділене в окреме приміщення, через нього проходять всі інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації усіх квартир, без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою, що підтверджує факт того, що це приміщення є допоміжними; там були облаштовані підсобні приміщення (підвальчики), в яких знаходилось майно мешканців будинку, тобто воно не було вільним.

Відповідно до положень ст. ст.215,216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особа, яка не є стороною договору, може вимагати визнання його недійсним у тому разі, якщо вона не домагається повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а її порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін цього договору до первісного стану.

За положеннями ч. 2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Зазначене право передбачене також ч. 2 ст.382 ЦК України щодо якої власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Рішеннями Конституційного Суду України від 2 березня 2004 pоку № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 та від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.), відповідно до п. 2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.

Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Тобто право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.

Згідно з ч. 2 ст.369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

З огляду на вищенаведені обставини та з урахуванням зазначених норм матеріального права колегія суддів вважає, що в управлінні комунальною власністю виконкому Рівненської міськради були відсутні підстави для розпорядження спірним майном, а саме укладення з СПД ОСОБА_3 договору оренди підвального приміщення площею 90,1 кв.м у будинку АДРЕСА_1 в м.Рівне від 11.06.2013р., а тому його слід визнати недійсним та зобов'язати ОСОБА_3 привести орендоване приміщення у відповідність шляхом вивільнення майна.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню із відповідачів судовий збір.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 325 ЦПК України, ст. ст. 215, 216, 369, 382,386 ЦК України, ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Рішеннями Конституційного Суду України від 2 березня 2004 pоку № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 та від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення№140-б від 11 червня 2013року укладений між Управлінням комунальної власності виконкому Рівненської міської ради ті фізичною особою підприємцем ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 привести орендоване приміщення у відповідність шляхом вивільнення майна.

Стягнути з управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради судовий збір в розмірі 182(сто вісімдесят дві)грн.70коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 182(сто вісімдесят дві)грн.70коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Шимків С.С.

Василевич В.С.