ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р.Справа № 5024/831/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Єрмілова Г.А.

Суддів: Воронюка О.Л., Лашина В.В.

(склад судової колегії сформовано розпорядженнями голови суду №2050від 27.08.2014р. та №2066 від 28.08.2014р.)

при секретарі судового засідання Кубік О.В,

за участю представників сторін та учасників провадження у справі:

від заявника (ОСОБА_1.) - ОСОБА_2, за довіреністю №б/н від 12.06.2012р.;

ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Марченка С.О.;

від ПАТ "ІМЕКСБАНК - Крушенівського Р.О., за довіреністю №110913/8 від 11.09.2013р.; Кульбаби В.В., за довіреністю №030214/1 від 03.02.2014р.

від ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, ордер №075.016.187 від 01.07.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ПАТ "ІМЕКСБАНК" та арбітражного керуючого Марченка С.О.

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 06.08.2014 року

по справі № 5024/831/2011

за заявою ОСОБА_1

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8

про банкрутство

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.09.2014р.

Ухвалою суду від 09.09.2014р. строк розгляду апеляційних скарг продовжено до 29.09.2014р., відповідно до ст.ст.69,102 ГПК України.

Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Херсонської області знаходиться справа № 5024/831/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_8.

Ухвалою суду від 06.08.2014р. (суддя Пінтеліна Т.Г.): 1) задоволено клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. про скасування обтяжень на майно боржника, зареєстрованих відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (станом на 03.03.2014р.), Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (станом на 08.02.2014р.), інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 03.03.2014р., інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 03.03.2014р., інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек станом на 03.03.2014р.; 2) у задоволенні позовних вимог ліквідатора Марченка С.О. про визнання недійсним Попереднього договору купівлі-продажу кафе швидкого харчування, розташованого в АДРЕСА_1 укладеного між арбітражним керуючим Кошовим С.О. та ОСОБА_10 та визнання недійсним протоколу №Б-111/28-13 від 10.10.2013р. біржових торгів, організованих товарною біржею "Херсонська обласна товарна біржа" із визначення переможцем торгів учасника під №2 ОСОБА_6 стосовно купівлі-продажу кафе швидкого харчування розташованого в АДРЕСА_1 - відмовлено; 3) задоволено скаргу ОСОБА_6. Визнано неправомірними дії ліквідатора банкрута з питання відмови ОСОБА_6 в укладанні договору купівлі-продажу вказаного майна. Зобов'язано ліквідатора укласти з ОСОБА_6 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначеного кафе.

Ухвала суду мотивована приписами ст.ст.16,17,23,25,30,47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013р.). Господарський суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідно до ст.23 Закону, суд скасовує арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження по розпорядженню майном боржника, а станом на 06.08.2014р. обтяження, накладені на майно банкрута, скасовані не були;

- Попередній договір купівлі-продажу кафе швидкого харчування, розташованого в АДРЕСА_1, укладений поміж арбітражним керуючим Кошовим С.О. (попереднім ліквідатором банкрута) та ОСОБА_10 (переможцем торгів з продажу цього майна, що відбулись 25.12.2012р.) є нікчемним, відповідно до ст..220 ЦК України ( і це встановлено ухвалою суду від 20.02.2014р. у цій справі), і згідно приписів ст..215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним не вимагається;

- вимога ліквідатора щодо визнання недійсним протоколу біржових торгів №Б-111/28-13 від 10.10.2013р., переможцем яких визнано ОСОБА_6 не відповідає способам захисту, визначеним ст..ст.16 ЦК України та ст..20 ГК України. Обраний ліквідатором спосіб захисту порушеного права не призведе до його відновлення, оскільки по своїй суті є заходом по встановленню фактів, які носять проміжний характер;

- спірний протокол біржових торгів (аукціону) по реалізації кафе швидкого харчування, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, переможця біржових торгів повністю відповідає рішенню комітету кредиторів від 30.11.2012р. (протокол №7 - т.5 а.с.37-41), яким погоджено звіти про незалежну оцінку ринкової вартості майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси, вирішено реалізацію майна банкрута здійснити через біржові торги та затверджено Порядок продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_8;

- враховуючи наведене, а також те, що існує рішення комітету кредиторів боржника (протокол №21 від 03.07.2014р.) щодо зобов'язання ліквідатора Марченка С.О. укласти з ОСОБА_6 відповідний договір купівлі-продажу, відмова ліквідатора у його укладенні є неправомірною, а скарга ОСОБА_6 на дії ліквідатора - такою, що підлягає задоволенню.

Частково не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 арбітражний керуючий Марченко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати п.п.2,3 резолютивної частини ухвали та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора у повному обсязі, і відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_6, посилаючись на те, що оскаржена ухвала в цій частині постановлена з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вимоги ліквідатора обґрунтовані тим, що:

- визнання Попереднього договору купівлі-продажу кафе швидкого харчування від 28.12.2012р. в судовому порядку недійсним, незважаючи на його нікчемність, законом не заборонено;

- враховуючи, що переможцем попередніх торгів з продажу майна банкрута (продажу кафе швидкого харчування, розташованого в АДРЕСА_1) ОСОБА_10 вартість цього майна протягом 6 місяців з дати укладення попереднього договору сплачена не була, то, відповідно до п.4.19.2-4.21 Порядку продажу нерухомого майна банкрута, затвердженого комітетом кредиторів, 02.07.2013р. (тобто через 10 днів від закінчення строку сплати вартості придбаного майна) торги мали бути оголошеними такими, що не відбулись. Зважаючи на викладене, подальший продаж майна має здійснюватись згідно з положенням чинної редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому, вимоги ОСОБА_6, викладені у скарзі на дії ліквідатора, є такими, що не підлягають задоволенню.

З ухвалою суду від 06.08.2014р. не погодився також заставний кредитор - ПАТ "ІМЕКСБАНК", який в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора Марченка С.О. щодо скасування обтяжень майна банкрута та в задоволенні скарги ОСОБА_6 про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо відмови укласти договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, банк просить (п.п.1,2 прохальної частини апеляційної скарги) постановити окремі ухвали з приводу порушень закону, допущених Херсонською обласною товарною біржею під час проведення процедури торгів (аукціону) та направити її до прокуратури Херсонської області, а також щодо порушень, допущених суддею Пінтеліною Т.Г. під час прийняття нею ухвали господарського суду від 06.08.2014р.

В обґрунтування своїх вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» наполягає на тому, що:

- проведення торгів (аукціону) з продажу кафе відбулися з порушенням норм ст..30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». При цьому, навіть якщо суд першої інстанції дійшов протилежного висновку і керувався виключно Порядком продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, він не врахував при постановленні ухвали вимоги п.п.2.32.2, 2.7, 3.5, 3.14, 4.9, 5.1 та 6.1 цього Порядку;

- судом першої інстанції не враховані норми ст..281 ГК України та ст..15 Закону України «Про товарну біржу», згідно яких біржові торги проводяться за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі. До товарів, які не можуть бути предметом біржової торгівлі, відносяться капітальні активи;

- відповідно до звіту про проведення оцінки майна від 28.11.2012р. ринкова вартість кафе станом на дату оцінки (21.11.2012р.) складає 3 301 401,67грн. Термін чинності цієї оцінки складає 6 місяців. Протоколом комітету кредиторів боржника №8 від 12.12.2012р. затверджений акт уцінки вартості майна на 25% від оціночної вартості. Зазначене, а також норми ст..ст.22 та 23 Постанови Кабінету міністрів України №1891 від 10.12.2003р. «Про затвердження методики оцінки майна» суд не врахував;

- згідно чинного законодавства України ні конкурс, ні аукціон не передбачає, у разі непідписання договору купівлі-продажу або несплати коштів переможцем торгів за придбане майно, надання можливості придбати це майно попередньому учаснику торгів, який запропонував найвищу ціну, майже через 2 роки після проведення аукціону (торгів);

- продаж майна здійснено за ціною, майже в 10 раз меншою на його ринкову вартість, і за такою ціною ПАТ «ІМЕКСБАНК», відповідно до ст..30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та положень Закону України «Про іпотеку», готове прийняти заставне майно (кафе) у власність.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх..№3935/14 Д1 від 15.09.2014р.) банк вказує на те, що:

- відповідно до ст..30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» комітет кредиторів може вибрати лише вид торгів з продажу майна банкрута - аукціон або конкурс. Однак, ліквідатор або комітет кредиторів не можуть встановлювати порядок проведення аукціону або конкурсу на свій розсуд;

- оскільки приміщення кафе швидкого харчування є капітальним активом, то воно взагалі не могло реалізовуватися з біржових торгів;

- на дату складання спірного протоколу біржових торгів від 10.10.2013р. інших оцінок або уцінок вартості кафе не проводилось, хоча попередній звіт про оцінку цього майна втратив чинність;

- відповідно до п.1.3.2 Порядку продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та ст..13 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» переможцем аукціону може бути визнано лише особу, яка у ході торгів запропонувала найвищу ціну;

- Порядок продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 грубо порушує інтереси кредиторів та боржника, інтерес яких полягає в продажу майна за якомога вищою ціною, з метою погашення заборгованості.

Відзиви на апеляційні скарги зазначених осіб від інших учасників провадження у цій справі не надходили.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представники ініціюючого кредитора та переможця торгів ОСОБА_6 проти їх доводів та вимог заперечували, і просили залишити апеляційні скарги банку та ліквідатора без задоволення, а ухвалу суду від 06.08.2014р. - без змін.

Інші учасники провадження у справі своїм правом на участь в судових засіданнях не скористались, про час і місце їх проведення повідомлялись належним чином, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З урахуванням приписів п.1-1 Прикінцевих положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розгляд справи здійснюється з урахуванням положень Закону, які були чинні до 19.01.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 порушено ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.05.2011р. за заявою ОСОБА_1.

Постановою суду від 09.06.2011р. боржника визнано банкрутом, відкрито стосовно нього ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Циркунову О.О., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру банкрута і забезпечити виконання вимог, передбачених ст.ст.25-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; скасовано арешт, накладений на майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та інші обмеження по розпорядженню майном боржника; встановлено, що накладення нових арештів чи інших обмежень по розпорядженню майном боржника не допускається.

Ухвалою суду від 30.01.2012р. затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, відповідно до якого вимоги: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції визнано в сумі 1341824 грн. 39 коп. та віднесено до 3 черги задоволення, як такі, що забезпечені заставою майна боржника; ПАТ "Укрсоцбанк" - в сумі 888765 грн. 98 коп. з віднесенням до 3-ї черги, , як такі, що забезпечені заставою майна боржника; ПАТ "Імексбанк" в особі філії ПАТ "Імексбанк" у м.Миколаєві - в сумі 1909327 грн. 40 коп. і включено до 3-ї черги, як такі, що забезпечені заставою майна боржника; ОСОБА_1 - в сумі 948000,00 грн. (5-та черга задоволення) ; ОСОБА_14. - в сумі 3800000,00 грн. (5 черга задоволення).

В подальшому, було сформовано комітет кредиторів боржника, до якого увійшли дві фізичні особи - ініціюючий кредитор ОСОБА_1 та ОСОБА_14 (особа, яка має таке ж саме прізвище, як і у боржника у цій справі).

Представництво банків у складі комітету кредиторів відсутнє.

З матеріалів справи (акт ліквідаційної маси від 14.11.2012р. повідомлення ліквідатора Кошового С.О. про хід ліквідаційної процедури, т.5, а.с.2-8) вбачається, що до ліквідаційної маси банкрута увійшло лише заставне майно трьох - банків кредиторів а саме два домоволодіння, а також кафе швидкого харчування , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 686,1кв.м., яке знаходиться у заставі ПАТ «ІМЕКСБАНК», відповідно до іпотечного договору №1/17/2007 від 19.07.2007р.

Відповідно до висновку про незалежну оцінку вказаного кафе від 28.11.2012р., проведену суб'єктом оціночної діяльності, його ринкова вартість складає 3 301 401,67грн.

Рішенням комітету кредиторів (протокол №7 від 30.11.2012р.) затверджено Порядок продажу нерухомого майна банкрута.

30.11.2012р. поміж ліквідатором банкрута Кошовим С.О. та Товарною біржою "Херсонська обласна торгова біржа" укладено договір про реалізацію майна банкрута через біржові торги.

Перші торги, призначені на 12.12.2012р. не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.

Комітетом кредиторів зменшено стартову ціну кафе швидкого харчування на 25%, тобто до 2 476 051,25 грн. (п. 3.1 акту уцінки майна боржника від 12.12.2012р.) та вирішено провести повторні торги з реалізації майна банкрута, які відбулись 25.12.2012р.

Відповідно до протоколу №Б-105/22-12 повторних біржових торгів від 25.12.2012р., в торгах приймали участь три особи - ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_15

Переможцем торгів визнано гр.. ОСОБА_10, яка запропонувала за лот №3 (кафе) 2 500 000грн.

28.12.2012р. поміж ліквідатором банкрута Кошовим С.О. та переможцем торгів (ОСОБА_10.) був укладений Попередній договір купівлі-продажу майна, в якому сторони погодили укладання в майбутньому, в строк до 28.06.2013. основного договору купівлі-продажу кафе швидкого харчування , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.19 затвердженого 30.11.2012р. комітетом кредиторів Порядку продажу майна банкрута у випадку не сплати переможцем торгів у встановленому порядку вартості придбаного ним майна, переможцем визнається учасник, що запропонував наступну найвищу ціну або виявив бажання придбати лот. У такому випадку керівник біржі негайно направляє наступному учаснику пропозицію придбати лот, за ціною яку він запропонував.

В цьому випадку наступний учасник може прийняти пропозицію, прибувши до біржі та підписавши відповідний протокол або відмовитись від пропозиції шляхом письмового повідомлення про це або шляхом не прибуття до біржі на протязі 5 днів з моменту отримання ним пропозиції.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2013р. ліквідатор Кошовий С.О. отримав від Товарної біржі "Херсонська обласна торгова біржа" повідомлення про відмову переможця торгів, гр. ОСОБА_10 від сплати вартості майна банкрута, придбаного на торгах, що відбулись 25.12.2012р.

Цього ж дня, біржою були направлені пропозиції, згідно п.п.4.19.2-4.21 Порядку продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, на адресу інших учасників вказаних торгів - ОСОБА_15 та ОСОБА_6 щодо придбання кафе за раніше запропонованими цінами - 2 200 000грн. та 500 000грн., відповідно.

05.10.2013р. від ОСОБА_15 надійшла відповідь про відсутність бажання та коштів для придбання вказаного нерухомого майна.

Натомість, 10.10.2013р. на адресу Товарної біржі "Херсонська обласна торгова біржа" від ОСОБА_6 надійшов лист, в якому йдеться про згоду на придбання кафе за ціною у 500 000грн.

Цього ж дня, 10.10.2013р., складено протокол повторних біржових торгів №Б-111/28-13, переможцем яких визнано гр.ОСОБА_6, який, за змістом протоколу, запропонував в ході торгів найбільшу ціну - 500 000грн.

Рішенням комітету кредиторів боржника (протокол №14 від 11.10.2013р.) вирішено, з метою завершення процедури ліквідації, погодитись з пропозицією ОСОБА_6, а ліквідатору за готовністю укласти попередній та основний договір купівлі-продажу кафе швидкого харчування , розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.04.2014р. припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кошового С.О. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Марченко С.О.

18.06.2014р. ОСОБА_6 звернувся до ліквідатора із заявою, в якій повідомив арбітражного керуючого Марченка С.О. про готовність укласти основний або попередній договір купівлі-продажу та сплатити вартість майна, а також просив визначити час та місце підписання відповідного договору.

У відповідь (лист від 23.06.2014р.) ліквідатор зазначив, що укладання такого договору ж неможливим, оскільки, відповідно до п.4.2 Порядку продажу майна банкрута, торги слід вважати такими, що не відбулись.

Відповідно до протоколу № 21 засідання комітету кредиторів від 03 липня 2014р. вирішено зобов'язати ліквідатора Марченка С.О. укласти з ОСОБА_6 основний або попередній договір щодо придбання кафе швидкого харчування, розташованого в АДРЕСА_1, а також рекомендовано ОСОБА_6 звернутись до господарського суду Херсонської області зі скаргою на дії арбітражного керуючого (т.8, а.с.150).

Така скарга була подана до місцевого господарського суду 03.07.2014р. (т.8 , а.с. 123-124). Скаржник просить визнати неправомірними дії ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. з питання відмови ОСОБА_6 в укладанні договору купівлі-продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_8 - кафе швидкого харчування АДРЕСА_1, та зобов'язати ліквідатора укласти з ОСОБА_6 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цього майна.

15 липня 2014р. до суду від ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. також надійшло клопотання про скасування всіх обтяжень на майно боржника.

24.07.2014р. до суду від ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. надійшла заява, якою ліквідатор просить: визнати недійсним Попередній договір купівлі-продажу кафе швидкого харчування, укладений поміж арбітражним керуючим Кошовим С.О. та ОСОБА_10 та визнати недійсними протокол біржових торгів №Б-111/28-13 від 10.10.2013р. (т.9, а.с.18-21).

Стосовно вимог, заявлених ліквідатором Марченко С.О. до господарського суду, судова колегія зазначає наступне

Відмовляючи в задоволенні вимоги ліквідатора про визнання недійсними протоколу біржових торгів №Б-111/28-13 від 10.10.2013р., суд першої інстанції виходив з того, він відповідає Порядку продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, затвердженого рішенням комітету кредиторів від 30.11.2012р. Крім того, суд дійшов висновку, що обраний ліквідатором спосіб захисту не відповідає приписам ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

У відповідності до п.4.5 вказаного Порядку, ціна продажу об'єкта може знижуватися до рівня фактичного рівня попиту без обмеження мінімальної ціни продажу.

Тобто, за правовою логікою місцевого господарського суду, розсуд комітету кредиторів в питанні встановлення порядку продажу майна банкрута є необмеженим , включаючи навіть можливість встановлення продажу за символічну плату, наприклад, за 1 гривню.

З матеріалів справи вбачається, що застосування цього Порядку призвело до того, що заставне майно банків продане за не більш як 20% його ринкової вартості.

З огляду на зазначене, таке тлумачення судом І інстанції ч.1 ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на думку судової колегії, є неприйнятним.

Розсуд комітету кредиторів в цьому питанні має бути обмеженим не тільки законом, контроль за дотриманням якого покладений на господарський суд, але й розумінням інтересів усіх кредиторів у справі та їхнього прагнення отримати найбільше задоволення своїх грошових вимог у процедурах банкрутства.

В Порядку продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 таке розуміння комітетом кредиторів інтересів банків-кредиторів відсутнє.

Судова колегія особливо наголошує, що в сучасних економічних умовах питання правового підтримання ліквідного стану банківської системи країни є найбільш чутливим.

Судова колегія погоджується із доводами апеляційної скарги ПАТ «ІМЕКСБАНК» про те, що право комітету кредиторів встановлювати інший порядок продажу майна банкрута, відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не може суперечити правовим засадам проведення аукціону, встановленим Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відтак, результати торгів, отримані на підставі порядку продажу майна, що не відповідає засадам чинного законодавства, які були оформлені протоколом №Б-111/28-13 від 10.10.2013р., не можуть оцінюватись як такі, що породжують законні підстави переходу права власності до покупця ОСОБА_6 на кафе швидкого харчування, розташованого в АДРЕСА_1, а сам протокол торгів підлягає визнанню недійсним.

Щодо висновку місцевого господарського суду про невідповідність обраного ліквідатором способу захисту порушеного права положенням ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, та неспроможність відновити таке право, то він є хибним з огляду на таке.

У відповідності до стю 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України в питанні застосування ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України щодо обрання способів захисту порушених прав та інтересів.

На переконання судової колегії, визнання протоколу біржових торгів №Б-111/28-13 від 10.10.2013р. є саме тим способом, який призведе до відновлення права заставного кредитора ПАТ «ІМЕКСБАНК» на продаж заставного майна за ринковою ціною та отримання найбільшого задоволення своїх грошових вимог.

Судова колегія відзначає, що в подальшому ліквідатору належить організувати продаж об'єктів ліквідаційної маси банкрута у відповідності до вимог чинного законодавства України, маючи на меті найбільше задоволення грошових вимог кредиторів та збалансування інтересів усіх учасників провадження у справі.

Стосовно іншої вимоги арбітражного керуючого, про визнання недійсним Попереднього договору від 28.12.2012р., то судова колегія вважає її необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду судом в разі наявності відповідного спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Статтею 203 ЦК України визначено перелік загальних умов, необхідних для чинності правочину. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 зазначеної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно п. 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За приписами абз.4 ч. І ст.635 Цивільного кодексу України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ст.657 цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ст.215 Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Про аналогічне йдеться в пункті 20 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Як зазначено в п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір був укладений у простій письмовій формі, без додержання вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації, і, відповідно до приписів чинного законодавства, і нікчемним, а тому визнання його недійсним у судовому порядку є неможливим.

Доводи ліквідатора про те, що чинне законодавство цього не забороняє судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки спростовуються викладеним.

При цьому, судова колегія відзначає, що питання стосовно визнання попереднього договору від 28.12.201р., укладеного поміж попереднім ліквідатором банкрута та гр.. ОСОБА_10, вже було предметом розгляду скарги ПАТ «ІМЕКСБАНК» на дії арбітражного керуючого Кошового С.О. і ухвалою суду від 27.06.2013р. в задоволенні аналогічних вимог банку було відмовлено.

Щодо клопотання ліквідатора про скасування обтяжень на все майно банкрута, то судова колегія відзначає, що воно також не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до ст..23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд скасовує арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом та інші обмеження по розпорядженню майном боржника.

Судова колегія відзначає, що питання про скасування арештів, накладених на майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та інших обмежень по розпорядженню майном боржника вже було вирішено в п.7 постанови господарського суду від 09.06.2011р., якою боржника визнано банкрутом, яка є чинною і обов'язковою для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, відповідно до ст..13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У даному випадку обов'язок по вчиненню дій з виконання постанови від 09.06.2011р. в цій частині покладено на осіб, які наділені повноваженнями на внесення відповідних записів до відповідних державних реєстрів.

Однак, господарський суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та за відсутності достатніх підстав задовольнив клопотання ліквідатора.

Стосовно скарги ОСОБА_6 на дії ліквідатора Марченко С.О. судова колегія відзначає наступне.

За приписами статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута і виконує повноваження керівника банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

За змістом скарги, ОСОБА_6 вважає, що ліквідатор незаконно відмовляється виконувати свої обов'язки , а саме укласти з ним договір купівлі-продажу спірного кафе.

Проте, на думку судової колегії, ліквідатор, висловлюючи свою позицію стосовно питань здійснення ліквідаційної процедури та усвідомлюючи, що його правова позиція не збігається з позицією комітету кредиторів боржника в цьому питанні, цілком законно, для вирішення господарського конфлікту у справі, звернувся з відповідними вимогами до господарського суду.

За таких обставин, арбітражним керуючим Марченком С.О. не здійснено жодних правових дій, які б суперечили вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому підстави для визнання його дій неправомірними у суду першої інстанції були відсутні.

Щодо вимог ПАТ «ІМЕКСБАНК» про винесення окремих ухвал в порядку ст..90 ГПК України, до судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги банку в цій частині.

З урахуванням викладеного, та

Керуючись ст.ст.85,101,103-106 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ "ІМЕКСБАНК" задовольнити частково.

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Марченка С.О. задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 06.08.2014р.по справі № 5024/831/2011 скасувати частково.

В задоволенні клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. про скасування обтяжень на майно боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, зареєстрованих відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (станом на 03.03.2014р.), Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (станом на 08.02.2014р.), інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 03.03.2014р., інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 03.03.2014р., інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек станом на 03.03.2014р. - відмовити.

В задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Марченка С.О. - відмовити.

Заяву арбітражного керуючого Марченка С.О. задовольнити частково.

Визнати недійсним протокол №Б-111/28-13 від 10.10.2013р. біржових торгів організованих товарною біржею "Херсонська обласна товарна біржа" із визначення переможцем торгів учасника під №2 ОСОБА_6 стосовно купівлі-продажу кафе швидкого харчування розташованого в АДРЕСА_1.

Ухвалу в частині відмови в задоволенні заяви арбітражного керуючого Марченка С.О. про визнання недійсним Попереднього договору купівлі-продажу кафе швидкого харчування, розташованого в АДРЕСА_1 укладеного між арбітражним керуючим Кошовим С.О. та ОСОБА_10 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.09.2014р.

Головуючий суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя В.В.Лашин