Справа № 2-О-84/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 жовтня 2007 року Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді     - Тустановського А.О.

при секретарі     - Матевосян К.М.

за участю представника - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, заінтересовані особи - ОСОБА_4 сільська рада Веселинівського району Миколаївської області, Веселинівська дерзкавна нотаріальна контора, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2007 року заявники ОСОБА_2Є і ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про встановлення факту того, що вони є спадкоємцями ОСОБА_5, померлого 10 травня 1998 року в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, та ОСОБА_6, померлого 14 липня 1998 року в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, та встановлення факту прийняття заявниками спадщини, яка відкрилася після смерті зазначених осіб.

В заяві зазначили, що 22 жовтня 1994 року в с. Бурдайни, гміна Годково, Польща, помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому аграрне господарство, яке складалося з земельної ділянки площею 10,59 га, розташованої в с Бурдайни, гміна Годково, Польща. У відповідності з рішенням районного суду в Бранєві від 3 липня 1996 року спадщину прийняли та успадкували в силу закону брати ОСОБА_6, ОСОБА_5 та сестра Форкалюк (дівоче прізвище - ОСОБА_5) ОСОБА_8, усі в рівних частках по 1/3.

10 травня 1998 року помер ОСОБА_5 в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, смерть якого було зареєстровано ОСОБА_4 сільською радою Веселинівського району Миколаївської області 11 травня 1998 року, актовий запис № 17. Після смерті останнього право на спадкування за законом у другу чергу у рівних частках отримали брат ОСОБА_6, та сестра Форкалюк (дівоче прізвище - ОСОБА_6) ОСОБА_8.

14 липня 1998 року помер ОСОБА_6 в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, смерть якого було зареєстровано ОСОБА_4 сільською радою Веселинівського району Миколаївської області 16 липня 1998 року, актовий запис № 24.

Право на прийняття належної ОСОБА_6 частки спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, перейшло до його спадкоємців: дружини ОСОБА_9 та дітей (заявників по справі) ОСОБА_2 і ОСОБА_10.

Далі ОСОБА_9 протягом визначеного законом строку звернулася до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини та 10 квітня 2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину (АВР № 131193, спадкова справа № 113/01, зареєстровано в реєстрі за № 342). В свою чергу заявники ОСОБА_2 і ОСОБА_10 жодної з передбачених законом дій, що свідчать прийняття спадщини, не вчинили.

Таким чином, ОСОБА_9 успадкувала усі права та обов'язки, що належали   ОСОБА_6   на  момент   відкриття   спадщини  і  не

2

припинилися внаслідок його смерті, у тому рахунку право на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7.

18 лютого 2004 року померла ОСОБА_9 в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, смерть якої була зареєстрована 20 лютого 2004 року ОСОБА_4 сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, актовий запис № 10.

Далі, заявники ОСОБА_2 і ОСОБА_10 у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини подали до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та 26 грудня 2006 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом (ВЕІ № 989134, спадкова справа № 188/04, зареєстровано в реєстрі за № 1412 та ВЕІ № 989135, спадкова справа № 188/04, зареєстровано в реєстрі за № 1415). Однак, із-за незнання порядку внесення записів до свідоцтв про право на спадщину при прийнятті спадщини ОСОБА_9 та заявниками ОСОБА_2 і ОСОБА_10 дані про успадкування ними 1/3 частки земельної ділянки площею 10,59 га, розташованої в с Бурдайни, гміна Годково, Польщі, зазначені не були.

В теперішній час заявниці звернулися до компетентних органів ОСОБА_11 з питанням про визнання їхнього права власності у порядку спадкування на 1/3 частку земельної ділянки площею 10,59 га, розташованої в с Бурдайни, гміна Годково, Польщі. При цьому останнім було роз'яснено, що у відповідності з статтями 36 і 37 Договору між Україною і ОСОБА_11 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою Верховної Ради України №3941-XII від 04.02.94 p., „Громадяни однієї Договірної Сторони можуть набувати на території іншої Договірної Сторони право на майно і інші права, одержуючи спадщину за законом або розпорядженням у випадку смерті на тих самих умовах і в такому ж обсязі, що і громадяни цієї Договірної Сторони" та „Правові стосунки в галузі успадкування нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно". Одночасно заявникам було роз'яснено, що для набуття права власності на успадковану частку в земельній ділянці, розташовану на території ОСОБА_11, необхідно звернутися до суду з заявою про визнання їх спадкоємцями ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася після їх смерті.

Зважаючи на те, що зазначені факти мають для заявників ОСОБА_2Є і ОСОБА_3 юридичне значення, як таке, що породжує право для набуття права власності на успадковане майно, останні вимушені звернутися до суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяву підтримав повністю в тому же обсязі та з тих же підстав.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява ОСОБА_4 сільського голови ОСОБА_12 про те, що заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підтримує в повному обсязі, заперечень не має, просить суд розгляд справи провести у його відсутність у зв'язку із завантаженістю.

Представник заінтересованої особи Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Абзацом другим п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" визначено, що наведений у ст. 273 ЦПК (в редакції 1963 року, а в ст. 256 ЦПК в редакції 2004 року) перелік фактів, які встановлюються судом, не є

3

вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти прийняття спадщини та інші.

Також, в абзаці третьому п. 1 зазначеної Постанови вказано, що суд може встановлювати факти, які й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав.

Ч. 1 ст. 36 Договору між Україною і ОСОБА_11 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (підписаного від імені України в м. Києві 24 травня 1993 року, ратифікованого Постановою Верховної Ради України № 3941 -XII 04.02.1994 року) визначено, що „Громадяни однієї Договірної Сторони можуть набувати на території іншої Договірної Сторони право на майно і інші права, одержуючи спадщину за законом або розпорядженням у випадку смерті на тих самих умовах і в такому ж обсязі, що і громадяни цієї Договірної Сторони.".

Також, ч. 2 ст. 37 зазначеного Договору передбачає застосування законодавства в галузі успадкування наступним чином - „Правові стосунки в галузі успадкування нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.".

Тобто, з огляду на викладене, суд вправі розглядати справи про встановлення факту того, що заявники є спадкоємцями та факту прийняття ними спадщини, оскільки в даному випадку встановлення зазначених фактів за іноземним законодавством тягне за собою правові наслідки для заявників, а саме - набуття права власності на успадковану частку в земельній ділянці, розташовану на території ОСОБА_11.

Суд, вислухавши пояснення представника заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

22 жовтня 1994 року в с. Бурдайни, гміна Годково, Польща, помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому аграрне господарство, яке складалося з земельної ділянки площею 10,59 га, розташованої в с Бурдайни, гміна Годково, Польща. У відповідності з рішенням районного суду в Бранєві від 3 липня 1996 року спадщину прийняли та успадкували в силу закону брати ОСОБА_6, ОСОБА_5 та сестра Форкалюк (дівоче прізвище -ОСОБА_5) ОСОБА_8, усі в рівних частках по 1/3, що підтверджується рішенням 1 -го цивільного відділу Районного суду в м. Бранові, Польща.

10.05.1998 року помер ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області 11.05.1998 року зроблено відповідний актовий запис за № 17 та 18.07.2006 року видане свідоцтво про смерть (повторне).

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 заповіту не склав, був не одружений і не мав дітей, а його батьки померли в 80-х роках XX століття, у відповідності зі ст. 530 Цивільного кодексу Української РСР, (в редакції 1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, право на спадкування за законом у другу чергу у рівних частках отримали брат ОСОБА_6, та сестра Форкалюк (дівоче прізвище - ОСОБА_6) ОСОБА_8, але свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 та Форкалюк (дівоче прізвище - ОСОБА_6) ОСОБА_8 не отримали у зв'язку з тим, що 14.07.1998 року помер ОСОБА_6, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області 16.07.1998 року зроблено відповідний актовий запис за № 24 та 18.07.2006 року видане свідоцтво про смерть (повторне).

В свою чергу Форкалюк (дівоче прізвище - ОСОБА_6) ОСОБА_8 до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звернулася та інших дій, що свідчать про прийняття спадщини, не вчинила.

Відповідно до ст. 551 ЦК Української РСР, (в редакції 1963 року), якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього

4

Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до   його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Тобто, право на прийняття належної ОСОБА_6 частки спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, перейшло до його спадкоємців: дружини ОСОБА_9 та дітей (заявників по справі) -ОСОБА_2 (дівоче прізвище - Лукашук) ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до ч. 2 ст. 553 ЦК України (в редакції 1963 року) ОСОБА_9 протягом визначеного законом строку звернулася до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини та 10 квітня 2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину (АВР № 131193, спадкова справа № 113/01, зареєстровано в реєстрі за № 342). В свою чергу ОСОБА_2 (дівоче прізвище -Лукашук) ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, жодної з передбачених законом дій, що свідчать прийняття спадщини, не вчинили.

Тобто, ОСОБА_9 успадкувала усі права та обов'язки, що належали ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, у тому рахунку право на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7.

Разом з тим, із-за незнання порядку спадкування та отримання прав на спадщину, що знаходиться в державі ОСОБА_11, ОСОБА_9, а також окремого порядку в галузі спадкування нерухомого майна, який у відповідності до ч. 2 ст. 37 Договору (Договору між Україною і ОСОБА_11 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах) регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно, дані про успадкування нею 1/3 частки земельної ділянки площею 10,59 га, розташованої в с. Бурдайни, гміна Годково, Польщі, зазначені в свідоцтві про право на спадщину не були.

18 лютого 2004 року ОСОБА_9 померла, про що в Книзі реєстрації актів про смерть ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області 20.02.2004 року зроблено запис за № 10 та 20.02.2006 року видане свідоцтво про смерть.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а тому, враховуючи те, що за життя ОСОБА_9 заповіту не склала - право на спадкування за законом у першу чергу отримали заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_10, які є рідними дочками померлої.

У відповідності з ст. ст. 1268, 1270, 1296 ЦК України, щодо прийняття спадщини, строків її прийняття та права на одержання свідоцтва про права на спадщину, ОСОБА_2 та ОСОБА_10, у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини подали до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та 20 грудня 2006 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі № № 7815658,7815542 від 20.12.2006 року (свідоцтво серії ВЕІ № 989134, спадкова справа № 188/04, зареєстровано в реєстрі за № 1412 та свідоцтво серії ВЕІ № 989135, спадкова справа № 188/04, зареєстровано в реєстрі за №1415).

У відповідності до вимог ст. 1218 ЦК України-до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 3 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Тобто, суд приходить до переконання, що за законодавством держави Україна, після смерті ОСОБА_6, а потім смерті ОСОБА_9, у заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникло - крім права на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали померлому ОСОБА_6, а в подальшому ОСОБА_9, на

5

момент відкриття спадщини, та крім права на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, також виникло право на спадкування заявниками 1/3 частки земельної ділянки площею 10,59 га, розташованої в с Бурдайни, гміна Годково, в державі ОСОБА_11.

Однак, як зазначено вище, правові стосунки в галузі успадкування нерухомого майна в даному випадку підпадають під юрисдикцію держави ОСОБА_11.

Таким чином, встановлення факту того, що заявники є спадкоємцями та факту прийняття ними спадщини, має для останніх юридичне значення, оскільки встановлення зазначених фактів за іноземним законодавством тягне за собою правові наслідки для заявників, а саме - набуття права власності на успадковану частку в земельній ділянці, розташовану на території держави ОСОБА_11.

З огляду на зазначене вище, та зважаючи на те, що заявники ОСОБА_2Є і ОСОБА_3 прийняли спадщину, отримавши свідоцтва про право на спадщину, а також є спадкоємцями ОСОБА_5, померлого 10 травня 1998 року в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, та ОСОБА_6, померлого 14 липня 1998 року в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, що підтверджується письмовими доказами, які є у матеріалах справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, а факт того, що заявники є спадкоємцями зазначених вище осіб та факт прийняття заявниками спадщини від цих осіб - встановленими.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 256,259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

заяву ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, про встановлення факту того, що останні є спадкоємцями ОСОБА_5, померлого 10 травня 1998 року в с. Ставки Веселинівського району Миколаївської області, та ОСОБА_6, померлого 14 липня 1998 року в с. Ставки Веселинівського району Миколаївської області, а також факту прийняття заявниками спадщини, яка відкрилася після смерті зазначених осіб -задовольнити;

встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є спадкоємцями ОСОБА_5, померлого 10 травня 1998 року в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, та ОСОБА_6, померлого 14 липня 1998 року в с. Ставки Веселинівського району Миколаївської області;

- встановити факт прийняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлого 10 травня 1998 року в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області, та ОСОБА_6, померлого 14 липня 1998 року в с Ставки Веселинівського району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.