ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" липня 2006 р. | Справа № 25/1-06-64 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого М.В. Сидоренко
суддів Т.Я. Гладишевої, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від прокурора: не з’явився
від позивача: Письмак О.Є.
від відповідачів: ДО - Горяна О.О.
МТП –Пуленко К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання
заступника прокурора Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області
від 30.03.2006 р.
у справі № 25/1-06-64
за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України
до державного об’єднання „Укрморпорт”,
морського торговельного порту „Южний”
про визнання недійсним з моменту укладення договору,
про визнання недійсним господарського зобов’язання, що виникло на підставі договору, з моменту його підписання,
про зобов’язання повернути 2 460 800 грн. (сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України до 13.07.2006 р.
Розпорядженням голови суду проведено заміну судді Таценко Н.Б. суддею Гладишевою Т.Я.
В С Т А Н О В И Л А :
Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України звернувся з позовною заявою до ДП „Укрморпорт”, МТП „Южний”, в якій просив визнати недійсним господарське зобов’язання, що виникло за договором № ДО-330/УП-309/1 від 12.04.2005 р. про надання послуг, котрий укладено між ДО „Укрморпорт” (далі –ДО) та МТП „Южний” (далі – Порт), зобов’язавши ДО „Укрморпорт” повернути Порту 2 460 800 грн. одержаних за договором.
В процесі розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги, в остаточній редакції яких просив визнати недійсним договір № ДО-330/УП-309/1 від 12.04.2005 р., додаткову угоду до нього від 25.06.2005 р. (далі –договір і додаткова угода) та господарське зобов’язання з останніх з моменту підписання та зобов’язати ДО „Укрморпорт” повернути МТП „Южний” 2 460 800 грн. одержаних за вказаним договором, додатковою угодою та виниклим зобов’язанням з посиланнями на ст. ст. 13, 121 Конституції України, п. 1 ст. 92, п. 2 ст. 203, п. 1 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 901 ЦК України, п. 3 ст. 5, п. 3 ст. 62, п. 1 ст. 207, п. 2 ст. 208 ГК України, на укладення договору ДО “Укрморпорт” без необхідного обсягу цивільної дієздатності, з порушенням останнім своєї визначеної нормативно господарської компетенції всупереч п. 3 ст. 5 ГК України.
Міністерство транспорту та зв’язку України (далі МТЗ України) звернулось до суду з заявою в порядку ст. 78 ГПК України про відмову від позовних вимог, заявлених заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в його (МТЗ України) особі, посилаючись при цьому на відсутність з боку ДО “Укрморпорт” порушень своєї господарської компетенції при укладенні оспорюваного договору.
ДО звернулось до суду з клопотання про припинення провадження по справі згідно ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2006 р. (суддя Малярчук І.А.) в задоволенні вказаного уточненого позову прокурора відмовлено, з посиланнями на його необґрунтованість та неправомірність. Також судом задоволена заява позивача –МТЗ України, однак з врахуванням положень ч. 6 ст. 29 ГПК України, оскільки заступник прокурора підтримував позов, суд вирішив даний спір по суті. При цьому судом не задоволено клопотання ДО, т. я. прокурором заявлено декілька позовних вимог, які підвідомчі господарським судам.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду заступник прокурора Одеської області (далі –прокурор) звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення, задовольнивши його позов. При цьому прокурор посилається на те, що судове рішення прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним з’ясуванням норм матеріального права (п. 1 ст. 92, п. 2 ст. 203, п. 1 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 901 ЦК України, п. 3 ст. 5, п. 3 ст. 62, п. 1 ст. 207, п. 2 ст. 208 ГК України, п. 2 ст. 19 Конституції України, ст.4 Закону України „Про транспорт” ) та процесуального права ( ст. 4 ГПК України).
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, ознайомившись з доводами апеляційного подання, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладених у рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів, з врахуванням приписів ч. 2 ст. 101 ГПК України, що апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційного подання, приходить до наступного.
Суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що даний спір, незважаючи на наявність в ньому суб’єкту владних повноважень, не являється публічно-правовим спором. Так, як видно з позовної заяви, прокурор звернувся з позовом про визнання недійсним договору, додаткової угоди до нього та господарського зобов’язання, яке виникло на підставі останніх. Отже, в даному випадку, між суб’єктом владних повноважень і відповідачем по справі відсутні владні відносини, які базуються по схемі „влада - підкорення”, оскільки суб’єкт владних повноважень, в цьому випадку, не наділений правами здійснювати владний вплив на відповідача. Таким чином, апеляційна інстанція вважає правильним розгляд даної справи судом першої інстанції саме за правилами ГПК України.
Також слід визнати цілком правомірним і висновок суду першої інстанції, що ДО мало необхідний об’єм цивільної правоздатності та цивільної дієздатності при укладенні з Портом спірного договору і додаткової угоду до нього, який (висновок) зроблений судом шляхом надання належної оцінки, у відповідності до приписів ст. 43 ГПК України, наявним в матеріалах справи доказам. Зазначене підтверджується чинним Статутом ДО, за п 7. 3 якого передбачено, що прибутком об’єднання є прибуток, отриманий в результаті самостійної господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним і висновок суду щодо безпідставності та недоведеності тверджень прокурора стосовно порушення ДО при укладенні договору господарської компетенції, оскільки послуги, що є предметом оспорюваного договору, та виконавцем яких є об’єднання відповідають напрямкам діяльності, передбаченим Статутом останнього. Отже суд першої інстанції цілком правильно встановив, що спірний договір і додаткова угода до нього відповідають вимогам чинного законодавства.
Посилання прокурора Одеської області на те, що оспорюваний договір зменшує прибуток Порту та відповідно суму податку з прибутку, яка перераховується до бюджету не заслуговує на увагу, оскільки ДО “Укрморпорт” є платником податку на прибуток на загальних підставах, тому кошти, перераховані Портом за оспорюваним договором включаються до сукупного валового доходу ДО, який підлягає оподаткуванню.
Недоцільним є і посилання прокурора на наказ Міністерства транспорту України № 234 від 25.03.2003 р. „Про організацію договірної роботи на підприємствах, що входять до складу ДО „Укрморпорт”, на наказ ДО „Укрморпорт” № 10від 01.04.2003 р. „Про порядок договірної роботи в об’єднанні та на підприємствах”, оскільки названі накази не мають ніяких обмежень щодо господарської компетенції ДО.
З врахуванням наведених положень не приймаються судовою колегією до уваги і інші посилання прокурора, що наводяться ним в апеляційному поданні.
Таким чином, колегія суддів, вважає правомірним висновок господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог з огляду на недоведеність порушень чинного законодавства.
Крім того, апеляційна інстанція приходить висновку, що звертаючись до суду з наведеним вище позовом та уточненням до нього прокурор невірно визначив процесуальне становище сторін, оскільки, фактично його (прокурора) вимоги заявлені в інтересах МТЗ України саме в особі Порту, що безпосередньо вбачається з позовних вимог (зобов’язати ДО повернути Потру грошові кошти), але, в той же час, прокурор визначив процесуальне становище Порту як співвідповідача по справі. При цьому, апеляційна інстанція приймає до уваги, що чинне законодавство лише прокурору надає право визначати особу, в інтересах якої він звертається до суду з відповідним позовом, а господарський процесуальний Кодекс України не наділяє суд правом змінювати процесуальне становище особи з відповідача на позивача по справі.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. В задоволенні апеляційного подання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2006 р. по справі № 25/1-06-64 залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Мишкіна М.А.