У х в а л а

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України

у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 20 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 серпня 2008 року щодо ОСОБА_2,

встановила:

     вироком   Полтавського    районного   суду   Полтавської області  від 2 червня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Білоцерківка Великобагачанського району Полтавської області, жителя м. Полтави, раніше не судимого,

          засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 27 травня 2006 року близько 22 години 30 хвилин біля Будинку Культури у с. Тахтаулове Полтавського району Полтавської області  вчинив вбивство через необережність ОСОБА_3 

      Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 серпня 2008 року  вирок щодо засудженого змінено - його дії перекваліфіковані з ч. 1 ст. 119 КК України на ст. 124 КК України з призначенням покарання - 1 рік виправних робіт з відрахуванням 10 % заробітку в доход держави.

 У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 119 КК України на ст. 124 КК України. Посилається на те, що в діях ОСОБА_2 є склад більш тяжкого злочину та не всі винні притягнуті до кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на нове розслідування.

 Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що  скарга не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції всебічно та повно дослідив зібрані по справі докази, у тому числі і ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі, та дав їм належну оцінку в їх сукупності, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України.

Твердження потерпілої про те, що суд апеляційної інстанції  неповно з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки всім доказам по справі, необґрунтовані і не відповідають матеріалам справи, оскільки всі обставини справи досліджені повно, і ухвала апеляційного суду  належно мотивована.

Зокрема, до висновку про винуватість ОСОБА_2 у спричиненні ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони суд апеляційної інстанції дійшов на підставі показань засудженого ОСОБА_2, який  показав, що група сільської молоді безпричинно пристала до нього та його знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5  Місцеві хлопці відтіснили його від інших і били руками, ногами та палками.    В ході бійки на нього напав також і потерпілий, який спочатку намагався ударити його металевим предметом, а потім ножем.   Захищаючись від нападу ОСОБА_3, перехопивши руку потерпілого, в якій той тримав ніж, він порізав свою руку. Потім цим ножем  заподіяв нападнику тілесне ушкодження, після чого ніж викинув.

Ці показання узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та об'єктивно підтверджені даними, які містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин події, висновку судово-медичних експертиз, з яких убачається, що у      ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді  закритих черепно-мозкових травм, струсу головного мозку, гематом, синців, а  також у ОСОБА_2 і різана рана долонної поверхні правої кісті, які віднесено до легких. Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердив висновок комісійної судово-медичної експертизи, згідно з яким виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження є характерними для самозахисту, а показання засудженого, дані ним в ході відтворення обстановки та обставин події, не суперечать судово-медичним даним щодо характеру, кількості, локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого. 

Із висновку судово-медичної експертизи убачається, що у потерпілого ОСОБА_3 мало місце колото-різане поранення правої половини грудної клітки з пошкодженням 3 ребра, правої легені та правого передсердя, які могли виникнути від однієї дії колото-ріжучого предмету, які віднесено до тяжкого тілесного ушкодження  небезпечного для життя в момент заподіяння.

Суд  апеляційної  інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, згідно з якими  ОСОБА_3 під час бійки із     ОСОБА_2 спочатку намагався вдарити його металевим предметом, а потім ножем, а останній, захищаючись від цих неправомірних дій ОСОБА_3, умисно завдав потерпілому  удар ножем в праву частину грудної клітки, суд дійшов правильного висновку, що засуджений умисно заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження при  перевищенні меж необхідної оборони.

Отже, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 124 КК України є    правильною.

При призначенні засудженому покарання апеляційний суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем роботи й проживання характеризувався позитивно, здійснював догляд за батьком -інвалідом 1 групи по зору. Призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

         Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

         З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити у задоволенні касаційної скарги  потерпілої ОСОБА_1

Судді:

            Філатов В.М.                       Гриців М.І.                  Глос Л.Ф.