Справа № 2-443/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого - судді Якубіної В.Б.

при секретарі Тарадюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

КП «НВК «Іскра» було подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що ОСОБА_1 навчався у Запорізькому національному технічному університеті на замовлення і за рахунок КП «НВК «Іскра» та мав відпрацювати на підприємстві не менше п'яти років.

Після закінчення у червні 2006 року ЗНТУ ОСОБА_1 був направлений у розпорядження КП «НВК «Іскра». Відповідач був прийнятий на роботу, згідно наказу № 943 від 17.08.2006 р. на посаду інженера з налагодження та випробування без категорії.

На підставі поданої заяви від 22.05.2007 року ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням до закінчення п'ятирічного терміну, чим порушив свої зобов'язання, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 14 644 грн. 90 коп., які складають витрати позивача на оплату навчання відповідача.

13.06.2007 року між КП «НВК «Іскра» та ОСОБА_1 було укладено договір про реструктуризацію боргу № 3/329-юр.

Відповідно до п. 2.1 цього Договору відповідач повинен сплатити суму боргу у строк до 01.07.2013 року. Щомісячний платіж, згідно п. 1.2 Договору складає 203 грн. 40 коп.

В період з 13.06.2007 року по 01.01.2010 року відповідач повинен був сплатити 6 102 грн., проте сплатив лише 3 454 грн. 80 коп.

Таким чином, станом на 01.01.2010 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 647 грн. 20 коп.

Згідно п. 3.1 Договору за порушення строків відшкодування боргу відповідач сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми невнесеного платежу за кожен день прострочення, що складає 2 045 грн. 65 коп.

З огляду на викладені вище обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 647 грн. 20 коп., суму пені у розмірі 2 045 грн. 65 коп.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, надав зустрічний позов в обґрунтування якого зазначив, що 21 серпня 2006 року відповідно до наказу № 943к від 17.08.2006 року його було прийнято на роботу в 12 відділ на посаду інженера з наладки та випробувань до КП «НВК «Іскра».

В зв'язку з невиконанням умов колективного договору (п. 5.1.12) та законодавства про працю стосовно вчасної оплати праці (ст. 115 КЗпП України), 22 травня 2007 року він був змушений написати заяву про звільнення на вищевказаних підставах, тобто згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) не погодився звільнити ОСОБА_1

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що відпрацювавши 14 днів з дня подання заяви про звільнення, а саме 06 червня 2007 року він на роботу вже не виходив.

Відповідно до ст. 47 та ст. 116 КЗпП України власник не видав ОСОБА_1 05 червня 2007 року, тобто в останній робочий день, належно оформлену трудову книжку та не провів з ним повний розрахунок в цей же день, що також підтверджується випискою по картковому рахунку.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) пояснив, що на його прохання видати належно оформлену трудову книжку та диплом про вищу освіту отримував відмови.

ОСОБА_1 зазначив, що отримав вищевказані документи лише після того, як підписав з КП «НВК «Іскра» договір без номеру та дати про реструктуризацію боргу.

А так, відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що договір про реструктуризацію боргу, який був укладений із відповідачем є недійсним, оскільки останній для підписання та виконання ОСОБА_1 цього договору застосовував психічне насильство, як до нього, так і до членів його сім'ї, зокрема, залякування, погрози залишення без житла та засобів до існування.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що внаслідок протиправного психічного тиску із боку працівників позивача (відповідача за зустрічним позовом) він занедужав, що підтверджено документально.

Зазначає, що оскільки, згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу, договір про реструктуризацію боргу № 3/239-юр від 13.06.2007 року, укладений між КП «НВК «Іскра» в особі Пресняка І.С. та ОСОБА_1 є недійсним та підлягає скасуванню.

Додатково відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що договір про реструктуризацію боргу від 13.06.2007 року № 3/239-юр, укладений між КП «НВК «Іскра» в особі Пресняка І.С. та ОСОБА_1 є недійсним з підстав навмисного, обманного завищення суми, вказаної п. 1.1.

Так, згідно з п. 1.2. додатку від 29.08.2002 року до договору № 8.090603/007/179д від 06.08.2002 року у разі звільнення з підприємства до закінчення терміну обумовленого цим договором (до 31.07.2011 року) за власним бажанням чи за порушення виробничої дисципліни, студент зобов'язаний повернути підприємству кошти сплачені ним в рахунок часткової компенсації за підготовку спеціаліста, з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 3.1 договору № 8.090603/007/179д від 06.08.2002 року вартість навчання за цим договором складає 1 400 грн. Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 19.04.2002 року до договору № 8.090603/007/179д від 06.08.2002 року розмір оплати за всі наступні семестри склав 1438 грн. 10 коп.

З урахуванням вищевикладеного зазначає, що обов'язок сплати коштів за перший рік навчання був відсутній взагалі. А так, відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що його було змушено вчинити правочин не лише під впливом насильства, а й обману.

З огляду на вище перелічені обставини відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить визнати договір від 13.06.2007 року № 3/329-юр, укладений між КП «НВК «Іскра» в особі Пресняка І.С. та ОСОБА_1 недійсним, застосувати до позивача (відповідача за зустрічним позовом) наслідки, передбачені ч. 2 ст. 231 ЦК України, а саме: зобов'язати повернути позивачеві кошти в розмірі 3 454 грн. 80 коп. сплачені за договором № 2/329-юр від 13.06.2007 року. Стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом) судові витрати.

Вимоги зустрічного позову ґрунтуються на приписах ст. ст. 203, 215, 230, 231 ЦК України.

У ході судового розгляду справи відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) надано доповнення до зустрічної позовної заяви, у якому зазначено, що він звільнився за власним бажанням на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України, внаслідок того, що КП «НВК «Іскра» не виконувало законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) не погодився звільняти ОСОБА_1 із посиланням на те, що останній повинен розрахуватись з підприємством відповідно до договору про навчання, про що зроблено відповідний запис на заяві про звільнення. Відпрацювавши 14 днів з дня подання заяви про звільнення, а саме з 06 червня 2007 року він вже не виходив на роботу.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що 05.06.2007 року в останній робочий день він не отримав належно оформлену трудову книжку та позивач (відповідач за зустрічним позовом) не провів з ним повний розрахунок.

А так, відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) своїми неправомірними діями, які були завдані несвоєчасною виплатою заробітної плати при звільненні, завдав йому моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Суд не приймає до розгляду вищевказане доповнення до зустрічної позовної заяви внаслідок наступних обставин.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову, його предметом є визнання недійсним договору про реструктуризацію боргу № 3/239-юр від 13.06.2007 року, зобов'язання повернути позивачеві кошти в розмірі 3 454 грн. 80 коп., сплачені за договором № 3/239-юр від 13.06.2007 року.

Предметом доповнень до зустрічного позову, які надані відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), є стягнення моральної шкоди, яка спричинена підприємством ОСОБА_1 внаслідок несвоєчасної виплати належних звільненому робітнику сум, тобто є фактично трудовим спором та не може досліджуватися в рамках цієї цивільної справи.

У ході судового розгляду справи представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) зустрічний позов не визнав, надав письмові заперечення у яких зазначив, що задля створення механізму відшкодування КП «НВК «Іскра» понесених на навчання ОСОБА_1 витрат (компенсація яких передбачена у договорах № 179/Д та Додаток № 8.090603/007/) 13.06.2007 року між сторонами по справі був укладений договір № 3/239-юр про реструктуризацію боргу, яким встановлено наступне: ОСОБА_1 зобов'язався сплатити суму боргу у строк до 01.07.2013 року шляхом здійснення щомісячного платежу у розмірі 203 грн. 40 коп. (п. п. 1.1, 2.1.). При цьому оспорюваний правочин не створює зобов'язання погашення боргу, а лише закріплює механізм такого відшкодування. Зобов'язання виплатити кошти, сплачені КП «НВК «Іскра» за навчання ОСОБА_1, закріплено вищезазначеними договорами і виникло з моменту звільнення останнього. Таким чином посилання позивача за зустрічним позовом на те, що договір про реструктуризацію боргу був укладений ним 14.07.2007 року, а не 13.07.2007 року, без номеру та дати і тим більше, що він був укладений під тиском і не є його вільним волевиявленням, є такими, що не відповідають дійсності і покликані лише ввести суд в оману.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) окремо зазначив, що посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього зобов'язання по сплаті коштів за перший рік навчання у сумі 1 400 грн. є необґрунтованим, оскільки відповідач (позивач за зустрічним позовом) хибно та на свою користь трактує зміст п. 1.2. додатку № 8.090603/007/ до договору № 179/Д від 29.08.2002 року: «у разі звільнення з підприємства до закінчення обумовленого терміну за власним бажанням чи за порушення виробничої дисципліни, - повернути підприємству кошти, сплачені ним в рахунок часткової компенсації за підготовку спеціаліста». Заборгованість перед КП «НВК «Іскра» повинна бути сплачена ОСОБА_1 у повному обсязі, що випливає з суті укладених договорів, зокрема, договору № 3/239-юр від 13.06.2007 року про реструктуризацію боргу. Більш того, на протязі 2007-2010 років, хоча й з грубим порушенням графіку погашення, ОСОБА_1 здійснював проплати в рахунок погашення заборгованості на умовах, визначених договором № 3/239-юр від 13.06.2007 року про реструктуризацію боргу, тобто своїми діями, спрямованими на розрахунок з КП «НВК «Іскра», ОСОБА_1 погодився зі своїм зобов'язанням по сплаті заборгованості.

Представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) у судовому засіданні 25.01.2011 року уточнив позовні вимоги, зазначивши, що сума заборгованості ОСОБА_1 збільшилася, станом на 01.01.2011 року складає 4 682 грн., крім того збільшилася сума пені, що станом на 01.01.2011 року складає 4 308 грн. 68 коп., у зв'язку з чим просить суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4 682 грн., пеню у розмірі 4 308 грн. 68 коп. та судові витрати, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом), представник відповідача, уточнені позовні вимоги не визнали, просять суд у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, зустрічний позов задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

06 серпня 2001 року Запорізьким державним технічним університетом (Виконавець), в особі ректора Белікова С.Б., що діяв на підставі статуту університету, з одного боку, та Запорізьким казенним електромашинобудівним заводом «Іскра» (Замовник-Підприємство) в особі директора Пресняка І.С., що діяв на підставі статуту підприємства, з іншого боку, і ОСОБА_1, який діяв за згодою свого батька ОСОБА_7 (Замовник-Студент), керуючись ст.ст. 35, 36 Закону України «Про освіту», Правилами прийому до Запорізького державного технічного університету у 2001 року укладено договір про надання освітніх послуг з підготовки спеціаліста (магістра).

У відповідності до п. 1 цього Договору виконавець взяв на себе зобов'язання на підготовку спеціаліста (магістра) за спеціальністю електротехнічні системи електроспоживання напряму 0906 на денне відділення ЕТ факультету на перший курс.

У відповідності до п. 2.23 вказаного Договору ОСОБА_1 зобов'язався відпрацювати на підприємстві не менш п'яти років, компенсувати витрати з індексацією.

29.08.2002 року студент ОСОБА_1, з одного боку, та директор КЕМЗ «Іскра» Пресняк І.С., з другого боку підписали додаток до договору № 8.090603/007/179д від 06.08.2001 року про підготовку спеціаліста інженера електрика для КЕМЗ «ІСКРА» у Запорізькому національному технічному університеті.

У відповідності до п. п. 1.2, 1.3 Додатку до договору ОСОБА_1 зобов'язався у разі дострокового припинення навчання в учбовому закладі (з власної ініціативи, порушення правил внутрішнього розпорядку та ін.), або в разі відмови від працевлаштування, або звільнення з підприємства до закінчення терміну обумовленого договором, за власним бажанням чи за порушення виробничої дисципліни - повернути підприємству кошти сплачені ним в рахунок часткової компенсації за підготовку спеціаліста, з урахуванням індексації. Відпрацювати після закінчення учбового закладу на КЕМЗ «ІСКРА» не менше п'яти років.

Судом встановлено, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) після закінчення навчання у Запорізькому національному технічному університеті був направлений у розпорядження КП «НВК «Іскра», що підтверджується направленням на роботу № 31/06.

Наказом № 943/к від 17.08.2006 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до КП «НВК «Іскра» на посаду інженера з налагодження та випробування без категорії.

22.05.2007 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав до КП «НВК «Іскра» заяву про звільнення за власним бажанням.

Наказом № 738к від 12.06.2007 року ОСОБА_1 був звільнений з вищевказаного підприємства.

13.06.2007 року КП «НВК «Іскра» та ОСОБА_1 укладено договір № 3/239-юр про реструктуризацію боргу.

Суд проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, що обґрунтовується нижчевикладеним.

Як вже зазначалось між сторонами по справі був укладений договір про реструктуризацію боргу № 3/239-юр від 13.06.2007 року.

У відповідності до п. п. 1.1, 1.2 цього Договору передбачено, що підприємство надає працівнику розстрочку в відшкодуванні суми оплати за навчання у Вузі згідно договору № 8.090603/007 від 07.08.2001 року, у розмірі 14 644 грн. 90 коп. (чотирнадцять тисяч шістсот сорок чотири грн. 90 коп.) з липня 2007 року до липня 2013 року Сума щомісячного платежу становить 203 грн. 40 коп.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у разі порушення зобов'язання боржник повинен відшкодувати збитки, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Чинне законодавство України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у вигляді пені, якою у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлюється, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язання за договором про реструктуризацію боргу № 3/239-юр від 13.06.2007 року своєчасно та у повному обсязі не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість перед КП «НВК «Іскра» у розмірі 4 682 грн.

Пунктом 3.1 договору № 3/239-юр від 13.06.2007 року передбачено, що за порушення строків відшкодування боргу працівник сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми невнесеного платежу за кожний день прострочки.

На підставі викладеного, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд перевіривши правильність розрахунків позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача (відповідача за зустрічним позовом) є обґрунтованими і стягненню з відповідача (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) підлягає сума у розмірі 8 990 грн. 68 коп., що складається з суми основного боргу за договором № 3/239-юр від 13.06.2007 року 4 682 грн., сума нарахованої пені у розмірі 4 308 грн. 68 коп.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом, то вони не підлягають задоволенню внаслідок наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 231 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги зазначав, що договір про реструктуризацію боргу № 3/239-юр від 13.06.2007 року є недійсним оскільки він був укладений ОСОБА_1 у зв'язку із застосуванням із боку працівників КП «НВК «Іскра» психічного тиску.

При цьому позивач за зустрічним позовом зазначив, що психологічний тиск виражався у тому, що працівники КП «НВК «Іскра» застосовували залякування, погрози залишення без житла та засобів до існування.

Вищевказаний характер дій, які були вчиненні працівниками КП «НВК «Іскра» підтверджений поясненнями свідків, які були допитані у судовому засіданні, а саме, свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що її син - ОСОБА_1 після закінчення навчання в ЗНТУ працював на КП «НВК «Іскра». Заробітна плата на підприємстві виплачувалася із затримками, у сина була сім'я, яку потрібну було годувати, тому, коли йому запропонували роботу на ВАТ «Запоріжжяобленерго» та більш значну зарплатню, він погодився та звільнився з КП «НВК «Іскра». Після цього на їх домашній телефон дзвонив начальник юридичного відділу КП «НВК «Іскра», який вимагав, щоб ОСОБА_5 з'явився на підприємстві для підписання договору про реструктуризацію, зазначивши, що у разі не погашення ОСОБА_1 заборгованості за навчання вона може бути з нього стягнута у судовому порядку. Трудову книжку сину вчасно не відділи, тому він не отримав роботу на ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що працював разом зі ОСОБА_1 на КП «НВК «Іскра», заробітну плату на підприємстві дійсно виплачували із затримками, іноді до двох-трьох неділь, ОСОБА_1 звільнився з підприємства, та як він йому розповідав у нього були якісь труднощі з отриманням документів при звільненні.

Свідок ОСОБА_4 дав суду аналогічні пояснення.

Суд заслухавши пояснення свідків та сторін по справі приходить до висновку, що дії які були вчиненні працівниками КП «НВК «Іскра» не є психологічним тиском.

Сам факт попередження працівниками КП «НВК «Іскра» ОСОБА_1 про те, що з останнього будуть стягнуті грошові кошти, які були сплачені КП «НВК «Іскра» за навчання ОСОБА_1 у вищому учбовому закладі не є психологічним тиском, а є фактично попередженням позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) відповідача (позивача за зустрічним позовом) про наслідки, які настануть у випадку невиконання ОСОБА_1 обов'язку, передбаченого умовами договору № 179/Д від 06.08.2001 року та додатку до нього № 8.090603/007 від 29.08.2002 року.

Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинено під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного чи психологічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли з обставин справи, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

А так, суд приходить до висновку, що відмова ОСОБА_1 від укладення з КП «НВК «Іскра» договору про реструктуризацію боргу призвела б до того, що останній не надав ОСОБА_1 розстрочки погашення заборгованості та стягнув грошові кошти, які останній повинен сплатити КП «НВК «Іскра» внаслідок порушення умов договору № 179/Д від 06.08.2001 року та додатку до нього № 8.090603/007 від 29.08.2002 року.

Що стосується тверджень відповідача (позивача за зустрічним позовом) про те, що при укладені договору про реструктуризацію боргу № 3/239/-юр позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) було завищено розмір суми, яку ОСОБА_1 повинен виплатити КП «НВК «Іскра», то вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 16, 59, 60,79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» суму боргу у розмірі 4 682 грн., суму пені у розмірі 4 308 грн. 68 коп., а всього 8 990 грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» судовий збір у розмірі 89 грн. 91 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» про визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.Б. Якубіна