ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" липня 2006 р. | Справа № 6/167-06-4534 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого М.В. Сидоренко
суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Новіков Ю.П.
від відповідача: Мороз П.В.; представники Караговнік А.Ю. і Платонова І.В. з’явились в судове засідання в 14:52; представник Караговнік А.Ю. в судове засідання в 16:00 не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”
на рішення господарського суду Одеської області
від 02.06.2006 р.
у справі № 6/167-06-4534
за позовом Компанії „London Alliance LTD”
до Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”
про зобовязання не чинити перешкод в користуванні орендованим майном та про зобовязання здійснювати умови договору оренди № 17/06 від 21.04.2006 р. (сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Апеляційною інстанцією здійснювалась повна фіксація судового процесу.
В С Т А Н О В И Л А :
16.05.2006 р. компанія „London Alliance LTD” в особі представника Манолової Г. звернулась з позовною заявою до ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” про зобовязання не чинити перешкод у користуванні орендованим майном та зобовязання здійснювати умови договору оренди № 17/06 від 21.04.2006 р. з посиланням на ст. 291 ГК України, ст. ст. 651, 783-787 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.2006 р. (суддя Демешин О.А.) вищевказаний позов компанії „London Alliance LTD” задоволено в повному обсязі. ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” (далі –ДП) зобов’язано не перешкоджати компанії в користуванні орендованим майном та виконувати умови договору оренди № 17/06 від 10.04.2006 р. з посиланнями на ст. ст. 525, 526 ЦК України та на чинність договору на момент вирішення спору. Також судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення профспілкової організації Одеського судноремонтного заводу „Україна” в якості третьої особи на стороні відповідача.
Не погоджуючись з судовим рішенням ДП звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати. При цьому скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, на думку скаржника, стороною за договором оренди і позивачем по справі є компанія „London Alliance LTD” (м. Лондон, Великобританія), а, згідно представлених представником позивача документів, юридична особа, яку він представляє, розташована і діє відповідно до законів штату Кентуккі (США), отже суд порушив норми процесуального (ст. ст. 28, 36, 54 ГПК України) права. Також ДП вважає, що господарський суд порушив норми матеріального права ( ст. ст. 203, ЦК України, Закону України „Про оренду державного і комунального майна”), не довів обставини, що мають значення для справи, які визнав встановленими (невстановлена наявність права у представника компанії Ганни Манолової на укладення договору оренди № 17/06). Крім того, на думку скаржника, „внаслідок неправомірних дій суду, який не вирішив питання про прийом зустрічного позову, що був заявлений до винесення рішення, порушені права відповідача на захист”, в зв’язку з чим скаржник просить апеляційний суд прийняти до розгляду зустрічний позов відповідача.
06.07.2006 р., в судовому засіданні апеляційної інстанції, представник ДП Мороз П.В. звернувся з клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу, про відтворення технічного запису судового процесу, зробленого під час розгляду справи в суді першої інстанції, які були колегією суддів задоволені.
Також зазначеним представником відповідача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи зустрічного позову, як доказу порушення господарським судом норм процесуального права. При цьому, при з’ясуванні колегією суддів у представника відповідача додержання ДП вимог ГПК України при подачі зустрічного позову, представник Мороз П.В. посилався на те, що в ДП не було можливості надати цей позов під час розгляду справи судом першої інстанції в зв’язку з тим, що канцелярія суду після обіду не працювала. Судова колегія, розглянувши наведене клопотання, оглянувши наданий зустрічний позов, який до канцелярії господарського суду взагалі не подавався, про що свідчить відсутність будь-якої відмітки про його (зустрічний позов) реєстрацію в місцевому господарському суді, прослухавши відтворений звукозапис засідання суду першої інстанції, на якому представник ДП лише заявив про своє бажання подати зустрічний позов, відмовила в задоволенні наведеного вище клопотання. Апеляційна інстанція, з врахуванням наведених вище з’ясованих обставин, дійшла висновку, що ДП, лише заявивши в судовому засідання місцевого господарського суду про бажання подати зустрічний позов, своїм правом на це не скористалось і з будь-яким зустрічним позовом, під час розгляду даного спору місцевим господарським судом, не зверталось. При цьому, посилання представника скаржника Мороз П.В. про те, що канцелярія господарського суду не працювала, колегія суддів до уваги не прийняла, т. я. зазначений представник під час розгляду справи судом першої інстанції участі не приймав, 02.06.2006 р. являвся робочим днем та канцелярія господарського суду працювала, а, враховуючи, що позовна заява прийнята судом до розгляду ще 16.05.2006 р., колегія суддів прийшла до висновку про достатність у відповідача часу для звернення з будь-яким зустрічним позовом.
Після розгляду апеляційною інстанцією та відмови в задоволенні наведеного вище клопотання, представником ДП Морозом П.В. заявлене клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з непередбаченою і терміновою заміною представників відповідача та необхідністю надання можливості ознайомитись з матеріалами справи і наданими позивачем матеріалами, що надійшли на виконання ухвали апеляційного суду від 19.06.2006 р. Порадившись на місці судова колегія вказане клопотання задовольнила, в судовому засіданні оголошено технічну перерву та надано представнику відповідача можливість ознайомитись зі справою і матеріалами, наданими на виконання ухвали апеляційної інстанції.
Зразу ж після закінчення технічної перерви і відхилення колегією судів клопотання про відкладення розгляду справи представник ДП Мороз П.В. оголосив в судовому засіданні свою письмову заяву голові Одеського апеляційного господарського суду про відвід судової колегії, посилаючись на те, що в „процесі розгляду справи судді фактично відмовили йому в задоволених клопотаннях, які б забезпечували його право на ознайомлення з матеріалами справи, подання та дослідження доказів, пояснень, наведених доводів і міркувань з питань спору, всебічний, об’єктивний та неупереджений розгляд усіх обставин справи відповідно до ст. 22 ГПУ України”.
В зв’язку з заявленим відводом у судовому засіданні оголошувалась перерва для його розгляду у відповідності до норм ГПК. Ухвалою першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 р. відвід суддів колегії Одеського апеляційного господарського суду у справі № 6/167-06-4534 відхилено як необґрунтований.
Під час оголошеної перерви та вирішення першим заступником голови суду заяви представника ДП Мороза П.В. про відвід суддів, до канцелярії апеляційного суду надійшла заява іншого представника ДП Платонової І.В., який, не зважаючи на те, що не приймав участі в судовому засіданні апеляційної інстанції, подав адресовану голові Одеського апеляційного господарського суду письмову заяву про відвід судді Мишкіної М.А., посилаючись на те, що в „процесі засідання суддя Мишкіна М.А. не надала можливості і представнику відповідача підготувати і надати суду пояснення щодо позиції позивача і наданим з боку позивача документам”, „відмовила відповідачу у праві на захист”, що, на думку зазначеного представника ДП, свідчить про упереджене ставлення судді Мишкіної М.А. щодо результату розгляду справи.
Ухвалою першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 р. відвід судді Мишкіної М.А. у справі № 6/167-06-4534 також відхилено як необґрунтований.
Після продовження судового засідання в 14 годин 52 хвилини від відповідача, крім представника Мороза П.В., вступили у справу також представники Платонова І.В. та Караговнік А.Ю. А після оголошення головуючим суддею прав та обов’язків зазначеним представникам ДП, які вступили у справу, представник Караговнік А.Ю. оголосив свою заяву до голови Одеського апеляційного господарського суду про відвід суддів Сидоренка М.В., Таценко Н.Б., Мишкіної М.А., посилаючись на те, що „названі особи” в „процесі розгляду справи фактично відмовили представнику відповідача у заявлених 06.07.2006 р. клопотаннях”, що перешкоджає об’єктивному розгляду справи та порушує вимоги про неупередженість суддів.
Ухвалою першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 р. відвід суддів колегії у справі № 6/167-06-4534 втретє відхилено як необґрунтований.
04.07.2006 р. позивач на виконання ухвали апеляційної інстанції подав заяву про залучення до матеріалів справи належно засвідчених установчих документів компанії та довіреності Манолової Г. Представники відповідача не заперечували проти залучення згаданих доказів до матеріалів справи. Порадившись на місці колегія суддів вирішила залучити до справи додатково подані документи в якості доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні та витребувані апеляційною інстанцією докази, відповідність викладених у рішенні висновків цим обставинам справи і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить до наступного.
Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені з підстав, які наведені в описовій частині даної постанови. При цьому апеляційна інстанція вважає, що підстави для скасування згаданого рішення відсутні, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Так, 10.04.2006 р. між ДП (далі - орендодавець) та Компанією „London Alliance LTD” в особі представника Манолової Ганни (далі –орендар, Компанія), що діяла на підставі довіреності від 26.07.2005 р., укладено договір оренди № 17/06 (далі –договір № 17/06) окремого індивідуально визначеного майна, згідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі - майно) – плавучий док № 4 (інвентарний номер 20740, вантажопідіймальність 15000 тонн, док автономний, двобаштовий, сталевий), що знаходиться на балансі орендодавця, експертною вартістю 4 265 863 грн. Майно передавалось в оренду з метою використання його при здійсненні ремонтів, технічного та іншого обслуговування суден, інших плавучих засобів (п.1.1). Згідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна, в якому зазначається його технічний стан та/або необхідні засоби по приведенню в стан, придатний для експлуатації. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2). Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складаному за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 2.3). Відповідно до п. 3.1 договору за користуванням майном з орендаря стягується плата, розмір якої визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) березень 2006 рік -18 509,90 грн. виходячи з наступного розрахунку: 4 265 863х5,07%):12х102,7%=18 509,90 грн.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Пунктом 7.2 договору орендодавець зобов’язався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном на умовах договору. Зміни і доповнення або розірвання договору допускається за взаємною згодою сторін після їх розгляду протягом одного місяця іншою стороною. Одностороння необґрунтована відмова від виконання умов договору або внесених змін не допускається. Договір може бути розірвано достроково: за згодою сторін; при наявності заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців від встановленого строку її внесення з письмовим повідомленням про це за 2 тижні до дати його розірвання; за рішенням господарського суду; у інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 10.4).
Актом прийому-передачі в оренду окремого індивідуально визначеного майна від 10.04.2006 р. орендодавець передав орендарю майно в наступному технічному стані - знос вузлів та деталей 80 %. Пунктом 3 акту прийому-передачі визначено, що орендна плата починає нараховуватись з дня звільнення плавучого дока № 4 в зв’язку з тим, що на момент укладення акту в доку виконуються ремонтні роботи орендодавцем на судні „Волго-нефть-104”.
21.04.2006 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 1-21/04, в якому зазначив, що юридично орендоване майно на підставі договору оренди та акту прийому-передачі перейшло в розпорядження Компанії 14.04.2006 р., а фактично Компанія не має можливості приступити до експлуатації дока № 4.
21.04.2006 р. ДП видало наказ, яким договір оренди на док № 4 від 10.04.2006 р. в односторонньому порядку визнало недійсним.
25.04.2006 р. ДП направило представнику Компанії Маноловій Г. лист № 533 на вхідний лист № 1-21/4 від 21.04.2006 р., в якому повідомило про те, що договір оренди № 17/06 від 10.04.2006 р. укладено з порушенням наказу № 108 від 08.02.2006 р. без додержання регламенту передачі орендованого майна, в зв’язку з чим в даний момент готуються документи на посадових осіб, які підписали цей документ, для передачі в прокуратуру. При цьому, згаданим листом ДП запропонувало Компанії, до закінчення розгляду інциденту в компетентних органах, укласти договори на ремонт суден 3-х іноземних судновласників для виключення збитків.
Таким чином, висновок господарського суду про відмову ДП в односторонньому порядку від виконання своїх договірних зобов’язань по договору оренди № 17/06 слід визнати правомірним. Отже, судова колегія вважає, що судове рішення являється аргументованим, повністю відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.
Посилання скаржника про те, що укладений договір не відповідає вимогам чинного законодавства до уваги не приймається, оскільки на момент вирішення спору договір № 17/06 не оспорений та у встановленому чинним законодавством порядку недійсним не визнаний.
Також не заслуговують на увагу і посилання скаржника про те, що суд не прийняв його доводи щодо ненадання позивачем до договору № 17/06 належних реєстраційних і дозвільних документів про існування, статус і діяльність Компанії, оскільки, саме на відповідача чинне законодавство покладає обов’язок при укладенні договору встановлювати цивільну правоздатність і дієздатність свого контрагента. Разом з тим, незважаючи на те, що вирішення наведеного питання не являється предметом даного спору, судова колегія системно дослідила наявні в матеріалах справи докази, а також надані представником Компанії нотаріально засвідчені копії додаткових документів, котрі засвідчені у відповідності до Гаазької Конвенції, учасницею котрої являється і Україна, апостилем, і прийшла до висновку про наявність доказів, що підтверджують цивільну дієздатність і правоздатність Компанії, а також повноваження її (Компанії) представника на укладення договору та представництво інтересів Компанії в господарських судах України. З огляду на викладене, посилання ДП на відсутність у представника Компанії повноважень до уваги також не приймаються.
Не відповідають дійсності та не приймаються до уваги і посилання скаржника про порушення судом норм процесуального права, а саме, не прийняття зустрічного позову. Так, це питання було детально досліджене судовою колегією під час розгляду клопотання скаржника, про що наведено вище в описовій частині цієї постанови, та колегія суддів встановила, що скаржник сам не скористався наданим йому правом надання зустрічного позову. Будь-які докази, котрі б свідчили про зворотне, а також підтверджували обставину порушення судом першої інстанції норм ГПК України, всупереч приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, скаржником не надано.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2006 р. по справі № 6/167-06-4534 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.