Справа № 22ц-1142007                              Головуючий у першій інстанції -Негода A.M.

Категорія - цивільна                                                                          Доповідач -Бойко О.В.

      УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 року      Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Литвиненко І.В.

суддів - Бойко О.В., Заболотного В.В.

при секретарі - Куксі М.В.

за участі     позивача ОСОБА_1, представників відповідачів

ДАК „Хліб України" , ДП ДАК „Хліб України"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ДАК „Хліб України" та ДП ДАК „Хліб України" Ічнянське хлібоприймальне підприємство" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення,

встановив: В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Ічнянського районного суду від 01.11.2006 року, яким йому відмовлено в задоволенні позовних вимог, скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що судом порушено норми процесуального закону, відмовивши йому у фіксуванні судового засідання за допомогою звукотехнічного засобу. Також, він посилається на те, що суд не врахував того, що його реально поновили на роботі не 21.02.2006 року, а 25.06.2006 року; що суд не дослідив причин не оскарження ухвали судді від 21.04.2006 року, із-за чого ним пропущено строк звернення до суду з цим позовом; що суд не дав належну оцінку фальсифікованим актам про його відсутність на роботі, доводам щодо затримки видачі наказів та ознайомлення з ними.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представники відповідачів апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити, рішення суду залишити без змін.

1

Судом 1 інстанції встановлено, що на підставі рішення апеляційного суду Чернігівської області від 03.02.2006 року ОСОБА_1 наказом НОМЕР_1 з цієї ж дати був поновлений на роботі на посаді директора ДП ДАК „Хліб України" Ічнянське ХПП. В даний наказ 26.05.2006 року були внесені зміни, згідно яких ОСОБА_1 був поновлений на роботі з 30.03.2005 року.

Згідно наказу НОМЕР_2 ОСОБА_1 був звільнений з роботи за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпрП України, тобто відсутність на роботі 21, 22 лютого та 2 березня 2006 року.

Також, судом встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого права про поновлення його на роботі, подавши спочатку позов 06.04.2006 року та не оскарживши ухвалу судді від 21.04.2006 року про його повернення.

Заслухавши суддю-доповїдача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Суд 1 інстанції, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, прийшов до правильного висновку про те, що позивач пропустив його, не навівши поважних причин його пропуску.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. З6) про порушення свого права позивач знав ще 03.03.2006 року, коли відповідач знайомив його з наказом про звільнення, від підпису якого він відмовився, про що засвідчено 6-ма особами. Даний факт відповідачем жодним доказом не спростовано.

Знаючи про порушення свого права, позивач звертався до суду з аналогічним позовом 06.04.2006 року, ухвалою судді від 10.04.2006 року позовну заяву залишено без руху, 21.04.2006 року - визнано неподаною та повернуто. Дану ухвалу позивач не оскаржив.

Крім того, на вимогу позивача відповідач надіслав йому копію наказу про звільнення 03.07.2006 року (а.с.63), а позивач звернувся повторно до суду з даним позовом тільки 08.08.2006 року.

Твердження позивача, що він не зміг оскаржити ухвалу судді, бо його позбавили цього права, що про накази він нічого не знав раніше і отримав їх тільки 29.07.2006 року, що повторну позовну заяву здав до суду 18.07.2006 року, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються вищевказаними матеріалами справи.

Крім того, у судовому засіданні позивач не заперечував факту невиходу на роботу 21,22 лютого та в інші дні до 02.03.2006 року, пояснюючи свою відсутність хворобою, з приводу якої до лікаря не звертався, документів які б це підтвердили, не має.

Незнання необхідності виходу на роботу спростовується матеріалами справи: телеграмою про необхідність виходу на роботу 21.02.2006 року (а.с.45), наказом НОМЕР_1, з яким позивач знайомився 22.02.2006 року і який відмовився підписати, що засвідчено 3-ма особами (а.с.3).

2

Суперечливі з цього приводу є і доводи апелянта, який в листі від 03.03.2006 року на ім'я голови ДАК „Хліб України" стверджує, що кожного дня, починаючи, з 08.02.2006 року, він виходив на роботу (а.с.48).

Не заслуговують доводи апелянта і стосовно того, що фактично він поновлений на роботі з 26.05.2006 року, оскільки наказом НОМЕР_3 були внесені зміни до наказу НОМЕР_1 про поновлення позивача на роботі, в якому змінено тільки дату, з якої ОСОБА_1 поновлений на посаді, тобто не з 21.02.2006 року, а з 30.03.2005 року як зазначено в рішенні апеляційного суду.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду 1 інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.