СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
10 липня 2006 року | Справа № 20-9/091 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
третьої особи: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу керуючого санацією Севастопольського державного підприємства "Атлантика" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 29 травня 2006 року у справі № 20-9/091
за позовом малого приватного підприємства "Дар'я" (вул. Марінеска-Шевченка, 27/46, к. 26, м.Севастополь, 99006)
до Севастопольського державного підприємства "Атлантика" (вул. Правди, 10, м.Севастополь, 99014)
3-тя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю (майд. Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)
про визнання переважного права на викуп орендованого майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 29.05.2006 року у справі № 20-9/091 позов малого приватного підприємства "Дар`я" задоволено. Суд визнав за малим приватним підприємством "Дар`я" переважне право на викуп орендованого нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень площею 302,3 кв.м. та 295 кв.м., розташованих на перших поверхах житлових п`ятиповерхових будинків №21 по вул. Гер. Сталінграда та № 52 "Б" по вул. Шевченко у м.Севастополі, а також стягнув з відповідача судові витрати.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як орендар, за згодою орендодавця здійснив поліпшення орендованого майна, розмір таких поліпшень становить більше ніж 25 %. Оскільки відносно відповідача –Севастопольського державного підприємства „Атлантика” порушено справу про банкрутство, суд першої інстанції дійшов до висновку, що переважне право на викуп майна, продаваємого у процесі санації, та орендованого позивачем виникає на підставі норм Закону України „Про державну програму приватизації” та Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Не погодившись з рішенням господарського суду м.Севастополя, Севастопольське державне підприємство "Атлантика" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові приватного підприємства "Дар`я" відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції неповно досліджені питання щодо наявності умов, передбачених статтею 51 Закону України „Про державну програму приватизації”, які надають право на викуп орендованого об`єкту, а також у тому, що при прийнятті рішення були невірно застосовані положення закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином ухвалою від 03.07.2006 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників приватного підприємства "Дар`я", Севастопольського державного підприємства „Атлантика”, а також Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Севастополю.
З причини зайнятості в іншому судовому процесі судді Антонової І.В., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Маслову З.Д.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Севастопольського державного підприємства „Атлантика” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
14.01.2002 року між приватним підприємством "Дар`я" - орендар та Севастопольським державним підприємством “Атлантика” –орендодавець був укладений договір оренди №134 індивідуально визначеного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендатор приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –вбудоване приміщення площею 302,3 кв.м., розташованого на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку № 21 по вул.Гер.Сталінграда у місті Севастополі. Вказане майно знаходиться на балансі СДП “Атлантика” та його вартість станом на 31.12.2001 року становить 108740,00 грн.
Пунктом 6.3 Договору оренди №134 передбачено, що з дозволу орендодавця орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, яке зумовлює підвищення його вартості.
З матеріалів справи вбачається наявність збоку орендодавця письмового дозволу (листи № 01/367 від 10.04.2002 року, №01/1091 від 05.11.2002 року, № 01/1065 від 21.10.2002 року, № 01/1056 від 16.10.2002 року та № 01/368 від 10.04.2002 року), на підставі яких орендарем були здійснені невідокремлені поліпшення орендованого майна на суму 231917,00 грн.
Статтею 778 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Факт здійснення орендарем поліпшень, які неможливо відокремити, підтверджується договором підряду №3 від 01.09.2004 року, договором підряду б/н від 22.04.2002 року та договором підряду № 25 від 15.09.2002 року, актами прийому–передачі, довідками та платіжними документами, які долучені до матеріалів справи, а також аудиторським висновком від 27.03.2006 року.
Частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Керуючий санацією в апеляційній скарзі посилається на той факт, що виникнення у орендаря права на викуп орендованого майна, згідно зі статтею 51 Закону України ”Про державне програму приватизації”, настає за наявності таких умов:
* здійснення орендарем за власний рахунок невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, вартість яких становить більше ніж 25 % остаточної вартості майна;
* згода орендодавця на здійснення орендарем поліпшень, які неможливо буде відокремити;
* прийнятті рішення про приватизацію орендованого майна;
Однак, судом першої інстанції правомірно встановлено, що ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.10.2002 року порушено провадження по справі про банкрутство СДП “Атлантика” –орендодавця, на балансі якого знаходиться орендоване позивачем майно. Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.01.–10.02.2003 року затверджений реєстр вимог кредиторів, а ухвалою від 05.08.2005 господарським судом м.Севастополя введено процедуру санації.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", продаж частини майна боржника –державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Тому, судова колегія вважає, що у випадку порушення справи про банкрутство, рішення про продаж майна боржника приймається у рамках процедури санації, передбаченої нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при тому, що рішення про приватизацію орендованого майна у такому разі не потребується.
Судова колегія також вважає, що встановленню підлягає лише особа, яка володіє переважним правом на викуп у процесі санації такого майна.
Так, відповідно до статті 51 Закону України “Про державну програму приватизації” № 1723-III від 18.05.2000 року, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкту без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відносної за вирахуванням зносу) вартості майна. Оцінка вартості об’єкта здійснюється із застосуванням експертної оцінки.
З викладеного випливає, що законодавець надає орендарю переважне право викупу орендованого майна у випадку його продажу при наявності наступних умов:
- належне виконання орендарем зобов’язань за договором оренди,
- здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкту без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відносної за вирахуванням зносу) вартості майна,
- продаж майна, переданого в оренду. В даному випадку –у процесі санації.
Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що договір оренди виконувався орендарем належним чином, що збоку орендаря не заперечується, факт здійснення за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкту без завдання йому шкоди, підтверджується матеріалами справи.
Вартість таких поліпшень, згідно з аудиторським висновком від 27.03.2006 року, станом на 31.12.2005 року, складає 145762,00 грн., про тому, що експерта вартість орендованого об`єкту складає 108740,00 грн. Таким чином, орендатор за згодою орендодавця здійснив невідокремлені поліпшення орендованого майна більше ніж на 25 % його вартості.
На підставі викладеного, переважне право приватного підприємства "Дар`я" на викуп предмету оренди за договором оренди № 134 від 14.01.2002 року є встановленим та підтвердженим матеріалами справи.
Що стосується посилань керуючого санацією в апеляційній скарзі на пропуск позивачем, встановленого абзацем 2 частини 10 статті 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, скороченої позовної давності, судова колегія вважає їх необгрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до частин 2, 3 та 4 статті 266 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вина посилається як на підстави свої вимог та заперечень.
Однак, заява про застосування позовної давності до винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від керуючого санацією не надходила, у зв`язку з чим, правові підстави для застосування позовної давності відсутні, порушене право позивача підлягає судовому захисту.
За таких обставин, рішення господарського суду м.Севастополя є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу керуючого санацією Севастопольського державного підприємства "Атлантика" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 29 травня 2006 року у справі № 20-9/091 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова