СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
12 липня 2006 року | Справа № 2-3/9091-2002 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Сотула В.В.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: Черняк Тетяна Миколаївна, довіреність № 1600/114-10-110 від 17.11.2005,
відповідача: Топчий Олександр Сергійович , довіреність № 01/3807-8-05 від 15.12.2005,
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів "ІНДАР" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 25.04.2006 у справі № 2-3/9091-2002
за позовом закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів "ІНДАР" (вул. Зрошувальна, 5, Київ 99, 02099)
до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
про стягнення 1645026,61 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-3/9091-2002 задоволено клопотання Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002.
Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим надано розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002 на строк 2006-2010 роки зі сплатою по 300 00 грн. щомісячно, у 2010 році –316400 грн.
Клопотання Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002 залишено без розгляду.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначену ухвалу скасувати.
Апеляційна скарга заявлена позивачем у порядку Кодексу адміністративного судочинства України з підстав того, що на його думку, господарський суд першої інстанції повинен був розглядати спір з суб’єктом владних повноважень - Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, у порядку Кодексу адміністративного судочинства України, який набув чинності з 01.09.2005. Позивач також вважає, що клопотання про відстрочку платежу було подано відповідачем з порушенням статті 17 та розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
В апеляційній скарзі заявник вказує, що ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-3/9091-2002 була винесена з порушенням норм матеріального права та порушує законні права та інтереси позивача. Свої твердження заявник обґрунтовує тим, що боржник не надав суду чітких гарантій і не визначив шляхи погашення в майбутньому заборгованості за поставлену продукцію. Платіжні доручення про перерахування в 2006 році частини суми загального боргу в сумі 100 тис. грн., які боржник надав суду, на його думку, не можуть служити такими доказами. Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що графіки погашення заборгованості, які попередньо погоджувались сторонами, неодноразово зривалися боржником.
У запереченні на апеляційну скаргу Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим не заперечує проти заборгованості, підкреслює, що вона виникла за недостатністю фінансування з бюджету Автономної Республіки Крим, однак не погоджується з доводами позивача про те, що зазначену ухвалу суду першої інстанції було прийнято з порушеннями норм матеріального права, вважає, що судом правомірно було надано розстрочку виконання судового рішення відповідно до наданого відповідачем графіку погашення заборгованості.
Крім того, відповідач також не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм процесуального права, підкреслює те, що між сторонами у даному випадку розглядається господарський спір, який регулюється за правилами Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача просив суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
За клопотанням сторін судова колегія ухвалила дозволити представникам сторін надавати пояснення російською мовою.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У липні 2002 року закрите акціонерне товариство по виробництву інсулінів "ІНДАР" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості та пені за договором на поставку інсулінів № 8/2001 від 15.12.2000 у сумі 1 645026, 12 грн. Позовні вимоги заявник обґрунтовував тим, що відповідач у справі не виконав своїх обов’язків за договором на поставку інсуліну № 8/2001, який було укладено між сторонами 15.12.2000, - а саме: не оплатив поставлений позивачем товар.
У відзиві на позовну заяву Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим не заперечувало наявність заборгованості перед позивачем, однак просило надати йому можливість у добровільному порядку її погасити, відповідно до графіку виділення бюджетних коштів Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим відповідачу для погашення цієї заборгованості.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002 з Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим стягнуто заборгованість у розмірі 1479674,12 грн., пені в розмірі 165352,49 грн., а також судові витрати по справі. Виконання зазначеного рішення про стягнення загальної суми заборгованості 1645026,61 грн. розстрочено, визначено початок стягнення з 19.11.2002 по 15000 грн. протягом 109 робочих днів по 22.04.2003 і погашення залишкової суми 11726,61 грн. - 23.04.2003.
Заявою від 20.01.2006 № 01/157-805 Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002.
Позивач заперечував проти задоволення вимог Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, викладених у зазначеній заяві, підкреслюючи, що рішення суду першої інстанції приймалось вже з наданням розстрочки його виконання, однак, графік погашення заборгованості, який був затверджений господарським судом Автономної Республіки Крим виконано не було.
09.03.2006 до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання відповідача, в якому він просив розстрочити виплату сум, стягнутих за рішенням від 19.11.2002, відповідно до графіку виплат, передбачених Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим на погашення зазначеної заборгованості.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-3/9091-2002 клопотання Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002 задоволено.
Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим надано розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002 на строк 2006-2010 роки зі сплатою по 300 00 грн. щомісячно, у 2010 році –316400 грн.
Клопотання Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002 залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим є виконавчим органом влади, який фінансується за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим, заборгованість за договором виникла за недостатністю фінансування відповідача з бюджету Автономної Республіки Крим. Крім того, судом враховано, що відповідач приймає міри для погашення заборгованості, що підтверджується сплатою частини заборгованості перед закритим акціонерним товариством по виробництву інсулінів "ІНДАР" на суму 100 000 грн. Судом також прийнято до уваги, що від позивача заперечень на клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення не надходило.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у порядку Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить зазначену ухвалу скасувати.
Судова колегія вважає, що вимоги позивача стосовно розгляду даного спору у порядку Кодексу адміністративного судочинства України необґрунтовані, враховуючи те, що спір між сторонами у справі виник внаслідок укладення господарсько-правового договору, який не пов`язаний з владними повноваженнями відповідача. Крім того, закрите акціонерне товариство по виробництву інсулінів "ІНДАР" у судовому засіданні не заперечувало, що здійснює господарську діяльність, а відносини сторін виникли саме внаслідок здійснення позивачем своєї діяльності.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають внаслідок здійснення суб’єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, якими вони наділені.
Статтею 3 Кодексу встановлено, що адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладення такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного.
Якщо спірні відносини між сторонами у цих справах мають цивільний характер, такі спори між суб’єктами владних повноважень і господарюючими суб’єктами щодо укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів не відносяться до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи, що відносини сторін у даній справі стосуються виконання господарського договору, судова колегія вважає, що спір відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий Господарським судам і повинен вирішуватись за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до пункту 2 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/333 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Судова колегія приймає до уваги доводи відповідача про те, що заборгованість за договором виникла за недостатністю фінансування відповідача з бюджету Автономної Республіки Крим, тому що Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим є виконавчим органом влади, який фінансується за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим. Відповідач наявність заборгованості перед позивачем не заперечує, однак підкреслює, що самостійно погасити заборгованість у нього немає можливості, тому що кошти на його потреби виділяються Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим за цільовим призначенням відповідно до затвердженого кошторису на наступній рік.
Судова колегія також враховує те, що Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим приймає міри для погашення заборгованості, факт погашення частини боргу перед позивачем на суму 150 000 грн. судом розцінюється як намір відповідача у подальшому виплачувати виниклу заборгованість. В якості обґрунтування своїх вимог відповідач надав суду уточнений план витрат Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим на 2006 рік, в якому передбачено погашення заборгованості у сумі 300 000 грн., та графік погашення боргу перед позивачем до 2010 року, які затверджені Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим.
Зазначені вище обставини, на думку судової колегії, можна вважати винятковими у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002 у встановлений законодавством строк, практично роблять його виконання неможливим за умови накладення арешту на рахунки відповідача, тому вважає, що ухвала суду першої інстанції від 25.04.2006 у справі № 2-3/9091-2002 винесена з метою надання відповідачу можливості погасити виниклу заборгованість перед позивачем та спрямована саме на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим винесена при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
У ході розгляду апеляційної скарги судовою колегією було виявлено помилку, яку господарський суд Автономної Республіки Крим допустив у 2 пункті резолютивної частини ухвали, а саме: вказав надати Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2002 у справі № 2-3/9091-2002 на строк 2006-2010 зі сплатою по 300 000 грн. щомісячно замість щорічно. Сторони у справі не позбавлені свого права звернутись до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про виправлення вказаної помилки у порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 101, 103(пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів "ІНДАР" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-3/9091-2002 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді В.В.Сотула
Г.К. Прокопанич