ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" липня 2006 р. | Справа № 34-23/32-06-1015А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сидоренко М.В.
суддів Гладишевої Т.Я., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Луб І.В.
від відповідача: Лядова Є.П., Яковищенко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Одесі
на постанову господарського суду Одеської області
від 03.05.2006 р.
у справі № 34-23/32-06-1015А
за позовом Акціонерного комерційного банку „Правекс-Банк”
до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Одесі
про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області від 17.01.2006 р. № 0000011320/0
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Розпорядженням голови суду проведено заміну судді Таценко Н.Б. суддею Гладишевою Т.Я.
В с т а н о в и л а:
Постановою господарського суду Одеської області від 03.05.2006 р. по справі № 34-23/32-06-1015А (суддя Фаєр Ю.Г.) уточнені позовні вимоги Акціонерного комерційного банку „Правекс-Банк” (далі –Банк) до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Одесі (далі –СДПІ) про скасування податкового повідомлення –рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області від 17.01.2006 р. № 0000011320/0 задоволені повністю, з Державного бюджету України на користь позивача стягнуті судові витрати в сумі 3,40 грн. з посиланнями на те, що відповідачем здійснено неправомірне визначення позивачу податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 6563,11 грн. та по штрафним санкціям по цьому податку на суму 13126,22 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду СДПІ звернулась з апеляційною скаргою № 3308/9/13-35/173 від 31.05.2006 р., в якій просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою в позові відмовити у повному обсязі. При цьому, скаржник вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального (п. 1, п. 2 ст. 6, ст. 9 Декрету КМ України від 26.12.1992 р. № 13-92 (із змінами) „Про прибутковий податок з громадян”, п. 6.1, п. 6.4, ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п. 9.2, п. 9.4, ст. 9 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 р. № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64 (із змінами та доповненнями), пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) та процесуального права (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України).
В запереченні на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, приходить до наступного.
СДПІ здійснила виїзну планову документальну перевірку Банку з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 р. по 31.09.2005 р., за результатами якої складено акт перевірки від 13.01.2006 р. № 7-13-33/21001587/1, де встановлено заниження банком:
прибутку, що підлягає оподаткуванню за рік на суму 113031,23 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2005 –57195,52 грн.; ІІ квартал 2005 –28433,6 грн.; ІІІ квартал 2005 –27402,11 грн. із-за порушення пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР;
прибуткового податку з громадян у сумі 6523 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2003 р. –1595,21 грн.; листопад 2003 –1624,26 грн., грудень 2003 р. –3303,68 грн. в порушення вимог п.1 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.92 р. та п. 7.1 ст. 7 Інструкції;
прибутковий податок в сумі 39,96 грн. по періодах: квітень 2004 -6,27 грн., червень 2004 –17,0 грн., жовтень 2004 –7,45 грн., грудень 2004 –9,24 грн. із –за порушення п. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІУ від 22.05.2003 р.
На підставі зазначеного акта перевірки СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.01.2006 р. №0000011320/0, яким визначила Банку податкове зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) на загальну суму 19 689,33 грн., 6563,11 грн. –основний платіж, 13 126,22 грн. - штрафні санкції у зв’язку з порушенням вимог п. 1 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 (із змінами) „Про прибутковий податок з громадян”, п. 7.1 ст. 7 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64, пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-ІУ (із змінами та доповненнями), пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).
Постановою суду першої інстанції уточнені позовні вимоги АКБ „Правекс-Банк” задоволенні з мотивів, викладених в описовій частині даної ухвали. При цьому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції розглянув справу саме в межах позовних вимог, постанова є обґрунтованою і прийнята на підставі всебічного дослідження матеріалів справи у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Отже будь-які підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника, наведені останнім в його апеляційній скарзі з наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли між сторонами стосовно визначення правомірності застосування відповідачем приписів статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” при визначенні розміру місячного сукупного оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних заробітних платах) без врахування Указу Президента України „Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян”.
На думку податкового органу, при визначенні ставки прибуткового податку повинен застосовуватися мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком, у розмірі 17 грн. на місяць, який визначено Указом Президента України „Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян”.
Проте, судова колегія вважає такий висновок помилковим та таким, що не ґрунтується на приписах діючого податкового законодавства.
Статтею 67 Конституції України в імперативній формі визначено, що кожний зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.
У статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки та збори.
За приписами статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” (з подальшими змінами) встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Вказану норму, також містять Постанова Верховної Ради України від 24.12.1998р. № 363-ХІУ „Про застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в Україні” та Закон України від 14.10.1998 р. № 171-ХІУ „Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування.”
Як випливає зі статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” (із змінами та доповненнями), податок на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків. А відповідно до статті 1 вказаного Закону України від 14.10.1998 р. № 171-ХІУ „Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування”, ставки загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільги щодо оподаткування встановлюються або змінюються виключно законами України з питань оподаткування.
Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних осіб, якій діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян”, прийнятий на підставі Закону України від 18.11.1992р. № 2796-ХІІ „Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”.
На підставі статті 2 вказаного Декрету, об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України , так і за її межами.
У статті 6 цього Декрету визначено, що сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 Декрету).
Ставки податку з прибуткового податку з громадян визначені у статті 7 Декрету Кабінету міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, пунктом 1 якої встановлено шкалу обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи в мінімальних місячних заробітних платах.
Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи є мінімальна заробітна плата.
При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної заробітної плати є законодавчо врегульованим. Зміни щодо визначення ставки оподаткування до статей 6 та 7 Декрету Кабінету міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” у законодавчому порядку не вносились.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає безпідставним застосуванням до спірних правовідносин приписів Указу Президента України „Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян” без внесення відповідних змін до приписів Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” щодо встановлених ставок оподаткування за вказаним Декретом.
Беручи до уваги, що в даному випадку порушень з боку позивача приписів Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” щодо застосування ставок оподаткування не встановлено, судова колегія вважає, що відповідачем помилково було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення щодо визначення податкового зобов’язання з прибуткового податку та застосування до позивача фінансових санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Крім того, як вбачається з акту перевірки та оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в них взагалі відсутні будь-які посилання на Указ Президента України „Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян” № 519/94 від 13.09.1994 р. в редакції Указу Президента України від 21.11.1995 р. № 1082.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її зміни або скасування відсутні.
Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Одеської області від 03.05.2006 р. по справі № 34-23/32-06-1015А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження, визначено порядок і строк такого оскарження.
Виготовлення ухвали в повному обсязі буде здійснено протягом 5 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини ухвали.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Мишкіна М.А.