АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___

Справа № 22-5972/06р.                       Голов. 1 інст.- Копичинський О. В.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 11 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Панкова М. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі  Чубовій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1/4 частини жилого будинку

та за зустрічним  позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні 1/4 часткою жилого будинку за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у листопаді 2000 року    звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1/4 частини жилого будинку АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що зазначена частка будинку належала їй на праві власності згідно договору дарування, засвідченого нотаріально 21 березня 1991 року, в якому вона постійно зареєстрована і проживала зі своєю дочкою ОСОБА_4. В 1998 році вона познайомилася з ОСОБА_5, який був дільничним інспектором Сакського МРВ, і розповіла йому, що хоче продати свою частку будинку і змінити місце проживання в силу важкого сімейного і матеріального стану. На це ОСОБА_5 запропонував продати частку будинку йому за 5500 доларів США, на що вона погодилася і пустила ОСОБА_5 з сім'єю жити у будинок, а сама з дочкою проживала у тимчасовій будівлі. Але договір купівлі-продажу вони не змогли оформити за відсутності згоди на це інших співвласників житлового будинку. Тому ОСОБА_5 запропонував укласти договір дарування, пообіцявши сплатити їй протягом року 5500 доларів США, на що вона погодилася. Після цього, мати ОСОБА_5 заплатила її борг з газопостачання у сумі 1000 грн. 07 грудня 1998 року вона нотаріально оформила договір дарування своєї 1/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями на ОСОБА_2, яка є дружиною ОСОБА_5. Але ОСОБА_5 не сплатив їй обіцяні 5500 доларів США. Після цього, між ними почалися сварки, у зв'язку з чим вона була змушена звернутися за допомогою до суду.

ОСОБА_2 не визнавши первинний позов, звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні 1/4 часткою жилого будинку АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що за домовленістю ОСОБА_1 повинна була виїхати з будинку протягом року після укладення договору дарування, але цього не зробила, змінила замок у воротах і не пускає її у домоволодіння.

Спор неодноразово розглядався судами, останнім рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 26 червня 2006 року постановлено: „Позов ОСОБА_1 задовольнити. Договір дарування 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1,. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засвідчений державним нотаріусом Сакської міської нотаріальної контори 07 грудня 1998 року - визнати недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 57 ЦК УССР - сторони по цьому договору привести в первинний стан.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні 1/4 часткою жилого будинку - залишити без задоволення."

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб приймаючих участь у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору дарування між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не було ніякої домовленості про укладення безвідплатного договору дарування частки житлового будинку, у зв'язку з тим що ОСОБА_1 знаходилася у важкому матеріальному становищу, і в неї не могла виникнути думка і бажання подарувати безвідплатно сторонній людині частку будинку яка є її єдиним житлом. У зв'язку з викладеним суд прийшов до висновку, що фактично договір дарування був укладений під умовою, що протягом року ОСОБА_2 сплатить їй вартість частки будинку, проте грошей вона не отримала, у цьому суд першої інстанції вважає обман з боку ОСОБА_2.

Суд першої інстанції мотивував свої висновки положеннями статті 57 ЦК України редакції 1963 року та посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 28.04.1978 року № 3 з наступними змінами.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 1998 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір дарування 1\4 частки житлового будинку АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_1 подарувала а ОСОБА_2 прийняла в дар зазначену частку житлового будинку (а.с. 11)

Судом встановлено, що на час укладення договору дарування позивачка не працювала, знаходилась на обліку у центрі зайнятості як безробітна, мала заборгованість по комунальним розрахункам, на її утриманні знаходилася неповнолітня дитина, відносини з чоловіком були складними, після укладення договору вона осталася проживати   у тімчасовій будівлі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивачки не було підстав дарувати безвідплатне своє єдине житло сторонньої людині, та мав місце обман з боку ОСОБА_2 у зв'язку з тім що фактично сторони домовилися що ОСОБА_2 сплатить за частину будинку 5500 долларів США.

У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.    

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального  і  процесуального  права,  ґрунтуючись  на  усесторонньому, повному об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.